Трофейне полювання знищує диких тварин України
Володимир Борейко, КЕКЦ
Зубр
На 1991 р. в Україні налічувалося близько 720 зубрів (1). Полювання на них було заборонено. Потім, завдяки лобістській діяльності низки зоологів та Мінлісгоспу (Держлісгоспу) України, під виглядом селекційного відстрілу, на зубрів було організовано звичайне комерційне трофейне полювання.
Планувалося, що частину грошей від відстрілених старих самців зараховуватимуть на спеціальний фонд охорони зубрів, гроші з якого будуть використовуватися на розведення цих рідкісних тварин. Однак такий фонд так і не був створений, а чисельність зубрів, через безконтрольне трофейне полювання і браконьєрство, що зросло, впала з 720 до 200 голів. При цьому в низці популяцій, наприклад, волинської, залишилися практично самі самки, а рівненська, чернігівська та івано-франківська були повністю знищені мисливцями (1). І ніхто за це не був покараний.
У 2007 р., завдяки зверненню Київського еколого-культурного центру до Генеральної прокуратури України, трофейне полювання на зубрів було припинено, завдяки чому зубра було врятовано від повного знищення в Україні ( 1). Чисельність зубрів стала зростати. Якщо на 2007 р. ми налічували в Україні близько 200 зубрів, то на 2020 р. їх офіційно налічувалося вже 298 особи (7).
Ведмідь
У 1990-х – на початку 2000-х років в Україні активно велося трофейне полювання на ведмедів ( у тому числі для іноземців). У 1996 р. Держкомлісгосп України своїм наказом затвердив ціни на мисливські трофеї, здобуті іноземними мисливцями (2002 р. цей наказ було доопрацьовано). Згідно з затвердженим цінником видобуток трофея ведмедя в Україні (череп і шкура) коштував для іноземного мисливця 2600-3100 євро, поранення ведмедя коштувало 1300-1600 євро, а промах 300-400 євро( 1). Трофейне полювання велося без будь-якого контролю та наукового обґрунтування. Головним мотивом, як і завжди буває з організацією трофейного полювання, була платіжна спроможність іноземного трофейного мисливця. В результаті чисельність ведмедя в Україні почала швидко скорочуватися. Якщо в 1991 р. в Україні ведмедів налічувалося 600 голів , то через 9 років – вже 300 голів, тобто його чисельність скоротилася вдвічі (3). У 2003 р. завдяки енергійним діямприродоохоронця Ю.Васідлова ведмедя було внесено до Червоної книги України і полювання на нього було заборонено.
В результаті його чисельність зросла до 400 екз., а зараз стабілізувалася на цифрі приблизно 300 екз (3,7). Водночас незаконне трофейне полювання на ведмедя в Україні продовжується.
Лось
У 1991 р. в Україні налічувалося 14796 лосів, а у 2017 р. – вже 6409 лосів. (3,7). На лося довгий час було відкрито трофейне полювання. Вартість трофею лося (череп з рогами) коштував 1200-1300 євро (4). В результаті масового та безконтрольного трофейного полювання на лося в Україні його чисельність, у порівнянні з 1970-1980 рр., за різними оцінками, зменшилася у 4-17 разів, а його ареал – зменшився у 2-5 разів (2).При цьому у Запорізькій, Миколаївській, Херсонській, Івано-Франківській, Закарпатській, Чернівецькій областях та Криму лосі зникли повністю (6). Через масовий прес полювання практично зникли і особини з рогами високої трофейної цінності. Більше того, трофейне полювання призвело до того, що найбільш якісні екземпляри лося віком 6-9 років практично не зустрічалися (5). Незважаючи на скорочення чисельності лося Держлісагенство України щороку збільшувало квоти на відстріл лося. Якщо на період 2013/2014 р. їм було видано 162 бланки ліцензій на відстріл лося, у 2014/2015 – 193 бланки ліцензій, на 2015/2016 – вже 237 бланків, то на сезон полювання 2016 р.-2017 відстріл лося вже збільшився до 301(2).
Як вважають експерти, однією ліцензію мисливцями відстрілювалося 2-3 лося ( 2). Тому, займаючись масовим і постійним відстрілом лосів, насамперед трофейних самців, а також самок, трофейні мисливці винищували репродуктивне ядро популяцій цієї тварини, яка зникала. Щоб урятувати лося від повного знищення, з ініціативи професора С.Межжеріна та Київського еколого-культурного центру лося ,також як раніше зубра та ведмедя , було у 2017 р. внесено до Червоної книги України ( 2).
Проте трофейні мисливці намагалися в суді оскаржити рішення Мінприроди України про занесення лося до Червоної книги у суді, але ганебно програли ( 2).
Як ми бачимо на цьому прикладі, трофейні мисливці зовсім не зацікавлені у збільшенні чисельності мисливських тварин, всі їхні зусилля зведені лише до одного-до безконтрольного вбивства диких тварин заради розваги, хвастощів та отримання кровавого трофею.
.
Література
1. Борейко В.Е., Сесин В.А., 2007, Истребление зубров в Украине, Беларуси, Польше и России. Материалы независимого расследования, К., КЭКЦ, 80 стр.
2. Борейко В.Е., 2022, В защиту диких животных Украины, К., КЭКЦ, 112 стр.
3.Статистичний щорічник України.2011 р., 2012, К.., Державна служба стаитстики України, 558 стр.
4. Охотничьи туры на лося, косулю, кабана, оленя в Украине http://www.vog.com.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=1687
5. Евтушевский Н.Н., 2016, Экологические основы охотоведения и зоокультуры в Украине, Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора сельскохозяйственных наук, К., 40 стр.
6. Євтушевський М.Н., 2010, Зберегти лося (Alces AlcesL.) в Україні, Черкаси, НДП « Мисливські ресурси», 35 с.
7.Статистичний щорічник України.2020 р., 2021, К.., Державна служба стаитстики України, 554 стр.
28.08.2023
Рубрики: Зубры, Нет - спортивной охоте!, Новости