Борьба за заповедность
Суворий режим у національних парках Африки
Володимир Борейко, КЕКЦ
У більшості країн світу, де немає системи суворих заповідників, національний парк – це найвища форма охорони природи, де взагалі виключається будь-яка господарська діяльність, і дозволені лише туризм та наукові дослідження. Це більшість країн Африки, Латинської Америки, Південної та Південно-Східної Азії. Важко уявити, наприклад, такі відомі національні парки, як Серенгеті в Танзанії, Цаво в Кенії або Казіранг в Індії, де були б господарські зони, як і важко уявити будь-який з національних парків бразильської або перуанської Амазонії, де велися б рубки тропічних дощових лісів, заради збереження яких (і насамперед від рубок) ці парки були створені . Будь-яка господарська діяльність у цих парках виглядала б абсурдом. Читать полностью »
26.09.2024
Рубрики: Борьба за заповедность, Новости
Концепція охорони дикої природи (Wilderness) у Європі
Володимир Борейко, КЕКЦ
Європейський рух Wilderness почався відносно недавно, отримавши значний імпульс у 2000-х роках. Ще в 1998 році було створено Фонд PAN Parks для захисту територій дикої природи, що збереглися в Європі. Цей фонд був організований WWF та голландською туристичною компанією Molecatenc метою реалізації проекту з виділення та захисту суворих ОПТ з дикою природою (за типом американських) по всій Європі, де сувора охорона без втручання поєднується зі стійким туризмом для територій Wilderness. Це стало початком формування Європейської мережі територій Wilderness шляхом аудиту та сертифікації національних парків, що відповідали стандартам PAN Parks (адаптованим до європейських особливостей Wilderness). Фондом PAN Parks було сертифіковано 13 національних парків Європи з територіями Wilderness, які увійшли до мережі дикої природи Європи («Дика мережа Європи»). Також, у 2005 році, була створена Ініціатива Wild Europe (WEI) як партнерство різних природоохоронних організацій Європи з питань дикої природи (WWF, IUCN, PAN Parks та ін.), яка координує стратегію захисту та відновлення дикої природи в Європі. Читать полностью »
23.09.2024
Рубрики: Борьба за заповедность, Новости, Современная идея дикой природы
Черкаська обласна рада по матеріалам КЕКЦ створила 2 нові пам, ятки природи для охорони червонокнижних рослин
20 вересня 2024 р. Черкаська обласна рада, по матеріалам Київського еколого-культурного центру ( КЕКЦ) створила дві нові ботанічні пам,ятки природи « Шафран сітчастий» та « Ковила волосиста» на берегах річці Тясмин у м. Кам,янка для охорони рослин, що занесені у Червону книгу України- шафрана сітчастого та ковили волосистої.
Ми дякуємо керівництву Кам,янскої міської ради, Кам,янському державному історіко-культурному заповіднику, Управлінню екології Черкаської ОДА, колишньому начальнику Департамента заповідної справи Міндовкілля України Е.Арустамяну та депутатам Черкаської облради за підтримку.
23.09.2024
Рубрики: Борьба за заповедность, Новости
Концепція охорони дикої природи ( Wilderness). Основні засади
Володимир Борейко, КЕКЦ
Концепція охорони дикої природи (Wilderness) – це концепція невтручання. Ключова особливість дикої природи – природні процеси. Саме визна-
лення «дика природа» походить від поняття «дикості», тобто того, що не
контролюється людьми. Збереження не тільки всього природного комплексу та його окремих компонентів, а й захист самих природних природних процесів, без втручання та контролю з боку людини – це те, що кардинально відрізняє територію Wilderness (I-a, I-b, II МСОП) від ОПТ з керованим режимом, при якому втручання у природні процеси та регуляційні заходи ніколи не дозволять зберегти природу у природному, дикому стані. Дика природа не потребує нашої допомоги та якихось регуляційних заходів. Читать полностью »
23.09.2024
Рубрики: Борьба за заповедность, Новости, Современная идея дикой природы
Американська концепція охорони дикої природи
Володимир Борейко, КЕКЦ
Вперше «юридична концепція» дикої природи виникла США у середині минулого століття. Але ще в 19 столітті в західному світі виникла ідея дикої природи, що має внутрішню цінність. Одним із головних ідеологів захисту дикої природи у другій половині XIX – на початку XX ст. був відомий натураліст, захисник природи таосновоположник заповідної справи США Джон Мюир. Він був одним з основоположников ідеї Wilderness, вважав Дику Природу священною і що її потрібно захищати заради неї самої. Джон Мюїр був одним із ініціаторів створення в США національних парків. Він виступав за створення національних парків, повністю вилучених із господарської діяльності, щоб зберегти дику природу в незайманому стані та без втручання. Джона Мюїра вважають батьком американського руху за збереження природи. У Північній Америці було створено перші національні парки, які дійсно взяли під охорону території з первозданною природою. Але згодом, особливо у перші десятиліття двадцятого століття, зростає комерціалізація національних парків США – будівництво дорогих готелів, доріг та іншої інфраструктури всередині парків, потік відвідувачів, що розширюються, розважальні заходи тощо, поставила під загрозу збереження дикої природи в парках. Виникла гостра необхідність створення вже всередині самих парків суворо охоронюваних територій з дикою природою, вільних від туристичної індустрії, антропогенного тиску та розвитку. Це були передумови для позначення територій Wilderness і закріплення ідеї та територій дикої природи на законодавчому рівні. У 1930-х роках все більшого визнання набула ідея захисту Природи заради Природи, в тому числі завдяки зусиллям вченого-еколога та захисника дикої природи О. Леопольда, який закликав до «етики землі» та захисту дикої природи. У 1935 році в США було створено Товариство дикої природи, яке є однією з найбільших природоохоронних організацій в країні, згодом сприяло позначенню майже всіх територій Wilderness, які були внесені до мережі дикої природи країни. Головним засновником Товариства був Боб Маршалл – відомий прихильник та активіст дикої природи . Також це товариство відіграло важливу роль у прийнятті Закону США про дику природу. Автором Закону США про дику природу, прийнятим Конгресом у 1964 році, був колишній виконавчий директор Товариства дикої природи Говард Занізер. Законопроект ним був підготовлений ще 1956 року, пройшов 66 змін та 18 слухань, перш ніж через 8 років Закон підписав президент США. Після ухвалення Закону було створено Національну систему територій дикої природи (NWPS), яка захищає території Wilderness. Спочатку Закон про дику природу 1964 року стосувався лише абсолютно диких територій, що зберегли первісний характер, і не стосувався східних штатів США (схід 100-го меридіана), де важко було знайти первозданну природу. Відразу вважалося, що тільки повністю незаймана природа може бути захищена як Wilderness. Але згодом прийшло розуміння того, що землі, що використовувалися в минулому, можуть природним чином відновлюватися в «вторинну пустелю ( дику природу)», де знову візьмуть гору природні процеси. Тому в 1975 році було прийнято Закон про східну пустелю (дику природу), що поширює створення Wilderness на східні штати, де землі не первозданні, але здатні до відновлення у «вторинну пустелю». Закон про східну пустелю застосовується тільки до східних штатів США і захищає землі, які в минулому зазнавали антропогенних впливів, але здатні стати територіями Wildеrness. Цей Закон, після підписання його 1975 року, визначив 16 нових територій дикої природи у східних штатах США. Читать полностью »
23.09.2024
Рубрики: Борьба за заповедность, Новости, Современная идея дикой природы
Порівняльний аналіз зонування національних парків Польщі та України
Володимир Борейко, КЕКЦ
Порівняльний аналіз здійснення заповідного та охоронного режиму в польських та українських національних парках однозначно свідчить про те, що у польських національних парках заповідний та охоронний режим здійснюється набагато суворіше. Читать полностью »
17.09.2024
Рубрики: Борьба за заповедность, Новости
Суворі заповідники в Європі та світі
Володимир Борейко, КЕКЦ
Нині в Україні часто можна чути хибну думку, що суворі заповідники з повним невтручанням – це утопія, пережиток минулого, що в Європі немає заповідників і, тим більше, з повною заповідністю. Але це негаразд.
Суворих заповідників категорії І-а немає лише в деяких країнах, але там їх замінюють національні парки із суворими заповідними зонами без втручання, як, наприклад, у Німеччині чи Польщі. У цих країнах національні парки є найвищою формою охорони навколишнього середовища. Читать полностью »
17.09.2024
Рубрики: Борьба за заповедность, Новости
Суворий режим у національних парках США та Канади
Володимир Борейко, КЕКЦ
У національних парках США та Канади, ще починаючи з кінця 19 століття, запроваджувався суворий природоохоронний режим. У них заборонялося полювання, рубання лісу, видобуток корисних копалин, будівництво, не пов’язане з рекреацією, акліматизація, у багатьох парках – суворо обмежена риболовля, заборонено гасіння природних пожеж. Читать полностью »
15.09.2024
Рубрики: Борьба за заповедность, Новости
Фіктивні заповідні об’єкти
Володимир Борейко, КЕКЦ
Фіктивні заповідні території нерідко входять в українські національні природні парки та регіональні ландшафтні парки. Як яскравий приклад абсурду та дискредитації заповідної справи можна навести створення найбільшого за площею в Україні та одного з найбільших у Європі національного природного парку «Подільські Товтри» у Хмельницькій області. Його площа становить 261,3 тис. га. Однак у гонитві за гігантоманією при організації парку в 1996 р. були допущені великі помилки. По-перше, до парку повністю включили два адміністративні райони Хмельницької області – Кам’янець-Подільський та Чемеровецький та частково – Городоцький. А це означає, що до національного парку автоматично увійшло близько 210 сіл, дороги, 33 відкриті кар’єри загальною площею близько 817 га, а також рілля (близько 50 % території парку займають орні поля, де орють, сіють, використовують гербіциди та збирають урожай). Окрім цього у парку знаходяться й великі промислові підприємства – Кам’янець-Подільський цементний завод, Довжицький спиртовий завод та ін. Читать полностью »
15.09.2024
Рубрики: Борьба за заповедность, Новости
Недоліки заповідної системи України
Володимир Борейко, КЕКЦ
У національних природних парках України зона суворої охорони (заповідна зона) займає в середньому 10-20% від загальної площі парку (тільки у деяких НВП вона більша за 20-30%, а в деяких не перевищує 1–7%). На решті території НПП (а це в середньому 80-90% території), куди входять рекреаційна та господарська зони, допустима та проводиться лісогосподарська діяльність з різними типами рубокліси та інші форми використання території та втручання людини в природні процеси. При цьому, господарські зони та території без вилучення (які належать іншим природокористувачам) займають значну, або навіть більшу, частину території парків і практично не відрізняються від територій, що не охороняються. Читать полностью »
15.09.2024
Рубрики: Борьба за заповедность, Новости