Суворі заповідники в Європі та світі
Володимир Борейко, КЕКЦ
Нині в Україні часто можна чути хибну думку, що суворі заповідники з повним невтручанням – це утопія, пережиток минулого, що в Європі немає заповідників і, тим більше, з повною заповідністю. Але це негаразд.
Суворих заповідників категорії І-а немає лише в деяких країнах, але там їх замінюють національні парки із суворими заповідними зонами без втручання, як, наприклад, у Німеччині чи Польщі. У цих країнах національні парки є найвищою формою охорони навколишнього середовища.
Але, практично, в усіх країнах Європи існують заповідники категорії І-а та І-б, які як окремо взяті, так і входять до складу національних і природних парків. Заповідники категорії І-а є досить поширеною формою суворого захисту природи в Європі, і в більшості країн є найвищою формою захисту природи на рівні національного законодавства.
Як правило, суворі заповідники І-а в Європі – абсолютно заповідні території без втручання людини, але більшість із них мають невелику площу – від кількох десятків або сотень до кількох тисяч гектарів. У більшості суворих заповідників Європи дозволено обмежений доступ відвідувачів стежками.
Згідно зі Всесвітньою базою даних по територіях, що охороняються (WDPA), найбільше суворих резерватів категорії І-а у Швеції – 3121 та Норвегії – 2189. Більшість з них – невеликі території від 1 до 100 га. Це можуть бути, наприклад, дрібні острови, ділянки узбережжя або скеля з пташиними базарами, які взяті під суворий захист категорії І-а. Але є значні за площею суворі заповідники. Наприклад, у Норвегії, на Шпіцбергені, розташований найбільший у Європі та один із найбільших у світі резерват І-а – Північно-Східний Свальбард (Nordaust Svalbard nature reserve) – 5535460 га, з яких суша (арктичні екосистеми) займає 1 866 300 га. Південніше до нього примикає Soraust-Swalbardnature reserve (NR) – 2182500 га, з них понад 600 000 га суші (це також територія IBA). У Норвегії природний заповідник (Naturreservat)
є найвищою формою захисту природи. Більшість природних заповідників Норвегії пов’язані з охороною птахів та їх місцепроживання, водно-болотних угідь, як, наприклад, суворий резерват Пасвік – 1900 га (на півночі материкової частини країни). У Норвегії резерватів категорії І-а 73,02% від усіх ОПТ країни (найвищий показник у Європі).
У Фінляндії, на відміну від сусідніх скандинавських країн, лише 20 суворих заповідників І-а, але це окремі повноцінні природоохоронні установи, досить великі за площею – до кількох тисяч чи десятків тисяч гектарів. Тільки у 4-х з них дозволено доступ відвідувачів, виключно для екскурсій стежками. Ціль строгих заповідників Фінляндії – збереження дикої природи у природному стані та проведення постійних довгострокових наукових досліджень та моніторингу. Це – наукові заповідники. Але у кількох заповідниках північ від країни (в Лапландії), саамам дозволено традиційне природокористування (без права поселень біля заповідників).
Розвинена мережа суворих наукових заповідників І-а є й у Болгарії. У цій країні 55 заповідників, абсолютна більшість із них площею понад 1000 га (в середньому по кілька тисяч га). 14 суворих заповідників Болгарії входять до заповідних зон трьох національних парків Болгарії. Це території без господарського використання, але у більшості з них дозволено доступ відвідувачів стежками.
У Румунії також 55 наукових заповідників, загальною площею понад 110 000 га. Це суворі території без втручання і, у багатьох із них, доступ відвідувачів заборонено, а тих, де він дозволено, є частина території без доступу.
Дуже велика кількість строгих заповідників І-а у Словаччині – 351. Більшість із них входять до складу заповідних зон національних парків. Більшість з них доступ дозволено, але тільки стежками. У Словаччині суворий заповідник має 5 національну категорію захисту, згідно з якою втручання в природні процеси не допускається. Для порівняння, національний парк має 3-ю категорію.
Згідно з даними WDPA:
в Італії – 116 заповідників категорії І-а
в Іспанії – 13 заповідників категорії І-а та 61 І-b
у Португалії – 9 І-а та 25 І-b
у Чехії – 9 І-а (площа по кілька сотень га) та 5 І-b
у Данії – 6 І-а та 7 І-b
в Естонії – 29 І-а (з яких 17 – суворі заповідники національно-
них парків та 12 – суворі заповідники резерватів), І-b – 320 (61 з них
входить до складу заповідних зон НП як категорія Wilderness )
у Литві – 6 І-а
у Латвії – 4 І-b
у Ліхтенштейні – 12 І-а та 9 І-b
у Люксембурзі – 49 І-b
у Словенії – 6 І-а та 50 І-b
у Швеції – 161 І-b
у Фінляндії – 123 І-b
Багато країн Європи почали активніше створювати суворі заповідники категорії І-а, оскільки прийшло розуміння, що це єдина можливість зберегти ділянки дикої природи, які ще залишилися в недоторканому чи малопорушеному стані. Починаючи з середини 90-х років, і, особливо, у 2000-ті почали активно створюватися суворі заповедники І-а навіть у тих країнах Західної Європи, в яких раніше їх не було або вони були надто малі за площею. Наприклад, Франція прийняла рішення про створення мережі строгих заповідників по всій території країни, де природа розвивалася без втручання людини.
Так, ще в 1995 році в самому центрі національного парку Екрен (Альпи), у його найменш відвідуваній та дикій області був створений суворий заповідник категорії І-а – Reservenaturelle integrale lauvitel площею 689 га. Він створений для наукових цілей із режимом повного невтручання та із забороною доступу відвідувачів. По суті, вперше з’явилася сувора заповідна зона у цьому парку.
Відповідно до рішення Гельсінської конференції із захисту лісів (1993 р.) (Гельсінська резолюція Н1) та Віденської резолюції, прийнятої на 4-й конференції міністрів із захисту та охорони лісів Європи (2003 р.), Франція прийняла на себе зобов’язання створити принаймні принаймні 3 повні біологічні заповідники І-а на площі понад 2000 га кожен, на додаток до мережі невеликих суворих заповідників. З середини 2000-х років було створено суворі заповідники (laréserve biologique intégrale – RBI): Silve d’Argenson – 2579 га, найбільший у Франції, створений у 2005 р. des Maures – 2531 га (2008 р.) Vercors – 2160 га (2009 р.).
Ціль цих заповідників – вільне перебіг процесу природної еволюції без будь-якого втручання людини. У 2010 р. в Альпах було створено RBI Vetoux – 906 га. У 2014 році у Франції було представлено ще 6 проектів створення інтегральних заповідників (RBI). У Піренеях був створений RBI Bigorre – 1010 га, а в 2015 р. в Альпах – RBI Assan – 1032 га. Ще один новий RBI був створений у 2017 р. – de la Griffo au Diable на площади 100,51 га. Нині у Франції 70 суворих заповідників І-а (RBI).
У Ліхтенштейні є 9 лісових заповідників, що суворо охороняються, загальною площею 1307,7 (найбільший з них 922 га). Цим територіям надано можливість
вільного розвитку. Закон про лісове господарство Ліхтенштейну визнає важливість мертвої деревини для екосистеми лісу. Відповідно до цього закону, заміна вирубаної деревини (лісовідновлення) має відбуватися лише за рахунок природної регенерації без посадок, щоб ліс, що виріс, був природним. У Греції є така категорія ОПТ, як абсолютні природні заповідники, яких у країні 8.
Таким чином, у Європі надається велике значення концепції збереження дикої природи без втручання людини та створення нових суворих заповідників, збільшення площ суворої охорони в національних парках з метою захисту природних процесів та біорізноманіття.
У Бразильській Амазонії розташований найбільший у світі найсуворіший заповідник І-а – Grao Para Ecological Station площею 4 245 819 га. До нього примикає ще один строгий резерват – біологічний заповідник Maicuru -1151761 га. Разом вони утворюють найбільшу площу тропічних лісів у світі – близько 5,4 млн. га!
Особливо інтенсивно суворі заповідники і національні парки в Бразилії створюються з 2000-х років (як і в багатьох інших країнах) і на великих площах, що пов’язано з усвідомленням важливості збереження незайманої природи в умовах швидкого її руйнування та екологічної кризи. У Бразилії, вся система ОПТ ділиться на дві категорії: з повним захистом (переважно екологічна станція –I-a, біологічний заповідник –I-a, національний парк -II) та зі стійким використанням (категорії IV,V,VI). Саме в Бразилії, суворі території з повним захистом втілюють принцип абсолютної заповідності, причому, на великих площах, у тому числі, цей принцип підтримують і амазонські національні парки як у Бразилії, і у Перу. Загальна площа ОПТ із суворою охороною – 2,8% території Бразилії.
Суворі заповідники І-а створені в багатьох країнах світу, у тому числі в Австралії, Аргентині, Монголії, Китаї, на Філіппінах, в Індонезії, Малайзії, на Мадагаскарі та в деяких інших країнах Африки (Гвінея, Гана та ін.), на Шрі-Ланці і т.д. Суворий заповідник I-a є і в Бутані, в Гімалаях – Тoorsa strict nature reserve (64 400 га).
Заповідників категорії I-в (Wilderness Area) найбільше у США та Канаді. У США на 2010 рік було 757 заповідників І-в загальною площею 44 млн. га, що становить 5% території країни. З цієї площі 177 78941 га входить до національних парків, займаючи до 80-97% суворі, зокрема щодо полювання. Полювання на будь-яких територіях Wilderness Європи
17.09.2024
Рубрики: Борьба за заповедность, Новости