Розорювання останніх степових ділянок дикої природи рівнозначне спаленню легендарної Олександрійської бібліотеки

Володимир Борейко, КЕКЦ

 

Олександрійська бібліотека була однією  з найбільших і найзначніших бібліотек Стародавнього світу. Розташовувалася в античній Олександрії. Входила до складу дослідницького інституту, відомого як Олександрійський мусейон. Час розквіту — III—II століття до нашої ери. Невідомо точно, скільки таких сувоїв зберігалося в той чи інший час, але оцінки варіюються від 40 000 до 700 000 в часи розквіту. У бібліотеці працювали  видатні вчені епохи еллінізму, в тому числі Евклід, Герон Олександрійський, Архімед.  Олександрійська бібліотека дала світові багатьох великих вчених — Аристарха Самоського, Ератосфена, Зенодота, Фекрита, Філона, Плотія, Ерата, Евкліда, Каллімаха. У бібліотеці зберігалися твори на найрізноманітніших мовах. Вважалося навіть, що в світі не існує жодного цінного твору, копії якого не було б в Олександрійській бібліотеці. У сховищі знаходилися не тільки сувої, а й кам’яні та вощені таблички з клинописом і ієрогліфами. Хоча Олександрійська бібліотека була відкрита для всіх бажаючих, вона вважалася святим місцем, що не поступалося за значимістю багатьом релігійним храмам. Перед входом до її сховища здійснювався обряд очищення.

Олександрійська бібліотека загинула в 642 році нашої ери в результаті нападу на Олександрію арабського війська, очолюваного халіфом Омаром Першим. За однією з легенд, коли підручні халіфа почали спалювати книги з бібліотеки, служителі, стоячи на колінах, благали спалити їх, але не чіпати книги. На що халіф відповів: «Якщо в них зберігається те, що написано в Корані, вони марні, а якщо суперечать слову Аллаха – шкідливі».

Таким чином, через дрімучу  невіглавість диких арабських завойовників були назавжди знищені безцінні знання Стародавнього світу з математики, астрономії, історії, біології, медицини, літературні твори, зразки мистецтва .  Знання з медицини були просто безцінними, оскільки спиралися на народну медицину різних народів і їх багатовіковий досвід. Їх втрата коштувала  потім здоров’я і життя мільйонам людей. Втрачені історичні дані про стародавні царства (Вавилонське, Перське  царства та інші) позбавили нас можливості  сучасних уявлень про стародавні народи та їх держави. З загибеллю бібліотеки людство назавжди втратило знання про секрети будівництва єгипетських пірамід і величезних храмів Вавилону.  Можливо, в сувоях були найважливіші  повідомлення про контакти з позаземними цивілізаціями. Знищення арабами Олександрійської бібліотеки можна вважати одним з найтрагічніших моментів в історії науки і всього людства.

Степові ділянки дикої природи, які формувалися протягом мільйонів років, також безцінні у науковому плані, як Олександрійська бібліотека, бо зберігають у собі унікальну інформацію, необхідну розвитку досліджень, пов’язаних екологією, біологією, грунтознавством, зміною клімату, селекцією нових сортів культурних рослин.

У степу збереглося безліч дикорослих рослин, які можуть бути дуже цінними у виробництві нових ліків. Тобто з розорюванням степу ми назавжди втрачаємо те, що вони можуть дати нам. Еколог Донелла Медус називає це “аргументом мадагаскарського барвінку” – рослини Мадагаскару,якого видобуваються препарати вінкрістин та вінбластин, що застосовуються у лікуванні лейкемії. А у нас у степових ділянках росте астрагал шерстистоквітковий, який є універсальним лікувальним засобом.

 

Цілинний степ містить значну різноманітність видів, що мають велику генетичну інформацію і яку професор Гарвардського університету Е. Вільсон називає різноманітністю життя. У степу виростає та проживає велика кількість рідкісних видів флори та фауни, занесених до Червоної книги України. З більш ніж 800 рідкісних видів флориу степу росте близько 25 % видів рідкісних рослин та грибів, а з більш ніж 500 видів фауни, занесених до Червоної книги України, у степах мешкає близько 23 % рідкісних видів тварин. На одному кв. м степу може рости близько 100 видів рослин. Лише на одному степовому кургані площею 0, 5 га є в середньому до 500 видів рослин, більшість з яких  аборигенні. Підтримка цих джерел генної інформації дуже важлива, бо вони функціонують як єдиний злагоджений механізм, підтримуючи велику частину накопиченої світом еволюційної та екологічної мудрості.Території степової дикої природи, як і Олександрійська бібліотека-це – гігантські “галереї мистецтв”.  Невимовна краса ковилового степу розкривається в різноманітті його фарб. Коли дме вітер і ковила колисається, припадаючи до землі, то здається, що степ покритий величезнимшовковим полотном, що переливається сріблястими та золотистими переливами. Його тонкі колоски зачаровують, плавними лініями майоріючи на вітрі. Ковил сяє на сонці, вітерець утворює хвилі і в результаті місцевість виглядає як справжнє море.

 

Або незрівнянний кам’яний степ. Тут скрізь можна зустріти елементи «героїчного» пейзажу. Камені та валуни наповнюють місцеві простори незвичним для нас звучанням та чарівністю. Думка про те, що той чи інший валун пролежав тут тисячі років, тремтить. Красивішевсього тут, звичайно, навесні і на початку літа, коли степ розквітає всілякими квітами польових квітів. Тоді каміння та трави зливаються в єдиному симбіозі, підкреслюючи та відтіняючи одне одного.

Естетичне почуття, що виникає в дикій степовій природі, схоже

релігійному та містичному. Степова дика природа-це ще й матеріал для культури.

Однак неосвічені і жадібні фермери всілякими правдами і неправдами поспішають розорати ці останні унікальні степові ділянки, що призводить до знищення сховищ найважливішої наукової інформації, створюваної дикої природою мільйони років.

Більшість сільського населення ставиться байдуже до степових ділянок, вважаючи їх марною «незручністю». Держава також байдужа до їх знищення.

26.10.2025   Рубрики: Новости, Современная идея дикой природы, Спасем изначальную степь Украины