Міндовкілля абсурдно збільшило в 39 разів вилов риби в національних парках за останні 8 років. Тепер рибі кінець
Володимир Борейко, КЕКЦ
Дослідження, проведені Київським еколого-культурним центром (КЕКЦ), показали, що Міндовкілля України збільшило ліміти на промисловий вилов риби в національних парках у 39 разів за останні 8 років. Ми спеціально взяли для дослідження саме 2021 рік, як останній мирний рік, коли є матеріали по всіх національних парках.
Аналіз дозволів (лімітів) на промисловий вилов риби, які щороку видає національним паркам Міндовкілля, показує, що в 2013 р. 6 національним паркам були видані ліміти на промисловий вилов риби в 44,8 тонн, а в 2021 р. 7 національним паркам був виданий ліміт на промисловий вилов риби в 1752,6 тонни, що в 39 разів більше, ніж у 2013 р.
При цьому ще Дунайський біосферний заповідник отримав ліміт на промисловий вилов риби в 580 тонн, а Чорнобильський заповідник ліміт на вилов понад 3 тис. риб.
Такий різкий стрибок у лімітах на вилов риби викликає багато питань. Давайте розбиратися.
Стаття 21 Закону «Про природно-заповідний фонд України» забороняє проводити промисловий лов риби в зоні регульованої рекреації в національних парках. У Шацькому національному парку практично всі озера, де ведеться вилов риби, в тому числі і озеро Світязь, входять в цю зону. Тому, щоб обійти закон і проводити промисловий вилов риби, керівництво Шацького парку перейменувало промисловий вилов риби в «меліоративний» вилов риби. Тобто з використанням тих самих сіток і рибальських артілей . А Міндовкілля на це закрило очі і вже близько 30 років видає ліміти Шацькому парку на по суті промисловий вилов риби. У 2021 р. Міндовкілля видало Шацькому парку ліміти на меліоративний вилов риби в кількості 2,5 тонни. Така риболовля відбувається за допомогою 11 рибальських бригад, 550 вентерей, 330 сіток, 2 неводів.
У національному парку ловлять сазана, ляща, щуку, плотву, окуня, канадського сомика. Саме завдяки меліоративному лову риби в озерах Шацького парку перестав ловитися вугор. Цей вид там просто зник. І за це ніхто не поніс покарання, ні чиновники Міндовкілля, які видавали ліміти по суті на промисловий вилов риби, ні керівництво Шацького національного парку. Зараз вугра внесли до Червоної книги України, проте користі від цього вже немає. Вугра в Шацькі озера вже не повернути.
Інша серйозна проблема полягає в тому, що в численні сітки, які виставляються для здійснення промислового лову риби, потрапляють у великій кількості рідкісні птахи, які, за ідеєю, повинні охоронятися на території національних парків і біосферних заповідників. Так, Дунайський біосферний заповідник для здійснення в 2021 р., згідно з лімітом на промисловий вилов риби (580 тонн, 19 видів риб), повинен використовувати 895 вентерей і 4057 сіток.
За даними експертів, щорічно під час промислового вилову риби в Дунайському заповіднику гине близько 800 червонокнижних птахів, в основному це малий баклан і чернь білоока, а також пелікани, малий лебідь, жовта чапля.
Особливо часто потрапляє в сіті лиска. Всього ж, за оцінками експертів, загальна кількість птахів, що потрапляють в сіті в Дунайському заповіднику за рік, досягає 10 тисяч особин. У сіті потрапляють і червонокнижні види риб – перш за все осетри, а також і нещасні дельфіни, тритони і черепахи. Так, нецільовий вилов тільки одного виду осетрових – стерляді, за даними експертів, становить в Дунайському заповіднику 200 кг на рік. Всього ж у Дунайському заповіднику під час промислового лову в сітку потрапляє 35 видів тварин, занесених до Червоної книги України, і 34 види тварин, що охороняються списком 2 Бернської конвенції.
Слід додати, що в Дунайському заповіднику до 2016 року промисловий вилов риби відбувався навіть у заповідній зоні! Після того як Київський еколого-культурний центр виграв суд проти Міндовкілля НАН України та Дунайського заповідника, там промисловий вилов риби був нарешті закритий.
Під керівництвом нинішнього директора Дунайського заповідника О.Волошкевича, Дунайський заповідник давно перетворився на сумнівну бізнес-структуру , далеку від завдань заповідної справи.
Птахи гинуть і в 5 національних парках, де за допомогою сіток здійснюється промисловий вилов риби. Тобто національні парки і Дунайський заповідник створені в тому числі для охорони рідкісних видів тварин, але під час промислового лову риби сітками вони там гинуть. Так навіщо тоді було створювати національні парки і Дунайський заповідник , якщо одне із завдань його створення не вирішується ?
Окрім іншого систематичне промислове рибальство у національних парках та Дунайському біосферному заповіднику порушує природні процеси, які ці природно-заповідні установи якраз і мають захищати.
Як правило, вилов риби в національних парках здійснюється в так званій господарській зоні. Але тоді виникає питання, навіщо потрібна ця господарська зона, якщо за своїм охоронним режимом вона нічим не відрізняється від звичайної ділянки моря або річки, де відбувається промисловий вилов риби?
Насправді це переконливий приклад імітації природоохоронної діяльності, коли в гонитві за липовими площами «заповідних» територій до складу морських і річкових національних парків вводять величезні території під виглядом господарської зони, де продовжують вести промисловий вилов риби.
У 2021 р. Міндовкілля видало національним паркам такі ліміти на промисловий вилов риби:
НПП Тузловські лимани — 48,8 тонн на вилов 7 видів риб і креветок.
НПП Нижньоднівський отримав ліміт -958 тонн на 20 видів риб і раків. НПП
Приазовський отримав ліміт на 387 тонн риби (8 видів риб і креветки),
НПП Меотида отримав ліміт на вилов 357 тонн риби (7 видів риб і креветки).
Міндовкілля видало Шацькому НПП ліміти на меліоративний вилов риби в кількості 2,5 тонни.
НПП Дворечанський отримав ліміт на вилов у наукових цілях 144 кг риби.
НПП Святі гори отримав ліміт на вилов у наукових цілях 144 кг риби.
Довгий час у багатьох національних парках, наприклад у НПП Білобережжя Святослава, відбувався так званий «науковий вилов» риби та креветок, тоннами і причому навіть у період нересту. Таким чином різні бізнес-структури обходили природоохоронне законодавство і за підтримки директорів деяких національних парків домагалися від Міндовкилля затвердження лімітів на «науковий» вилов «риби тоннами. Колишній директор Департаменту заповідної справи Міндовкилля України Е.Арустамян домігся, щоб міністерство перестало затверджувати ліміти на масові псевдо-«наукові лови» риби в морях. Однак, можливо, через цю свою ініціативу він став непотрібним, і міністр Міндовкілля Р. Стрілець звільнив його в 2024 р.
Ще одна проблема полягає в тому, що в цілому в Україні запаси рибних ресурсів зменшуються, все більше видів риб заносяться до Червоної книги. Цей широко відомий факт, що риби стало менше, може підтвердити кожен рибалка. Однак чому тоді обсяг лімітів на промисловий вилов риби в заповідних об’єктах – національних парках зростає з року в рік? Чому за 8 років він зріс у 39 разів?
Господарські заходи в національних парках і заповідниках несуть в собі значну корупційну складову. Вже при процедурі затвердження Мінприроди України лімітів на спеціальне користування природними ресурсами (яка за законом є безкоштовною), виникає ймовірність корупції, так як господарники отримують безкоштовні природні ресурси. Наприклад, узгодження лімітів в органах рибного господарства на встановлення двох неводів для риболовлі в об’єктах ПЗФ коштує 2 тис. дол. США.
Особлива вакханалія із заготівлею та продажем риби та інших природних ресурсів у національних парках, заповідниках, заказниках та інших заповідних об’єктах особливо зросла за двох останніх міністрів Міндовкілля — Р. Стрільця та С. Гринчук. Причому, як розповідають наші інсайдерські джерела в Міндовкілля України, міністр Р.Стрілець сам неодноразово закликав національні парки більше «заробляти» на заповідних природних ресурсах. По суті, в Україні створено ще одну корупційну схему, до якої входили керівники Міндовкілля та керівники деяких національних парків і заповідників. Керівництво Міндовкілля розглядає національні парки як власні гаманці. Ставлять туди своїх, залежних від міністра директорів і обкладають податками. І ця група безпринципних міністерських чиновників і жадібних директорів національних парків і заповідників безперешкодно краде і знищує природні багатства народу України.
Недарма 18 серпня 2025 року САП подала позов до ВАКС про цивільну конфіскацію активів колишньої заступниці Міністра захисту навколишнього середовища та природних ресурсів Вікторії Кірєєвої та її сім’ї. Йдеться про майно вартістю понад 3 млн грн, яке, як вважають правоохоронні органи, вона отримала незаконно
До корупції в Міндовкілля додається ще й кричуща некомпетентність міністерських чиновників. Наприклад, зараз Департамент заповідної справи в Міндовкілля України очолює чиновник Е.Токар, який до цього ніколи не працював у сфері екології, а його останнім місцем роботи було керівництво Центром зайнятості в Мукачево.
Тенденція до зростання вилову риби в національних парках і комерційної реалізації інших природних ресурсів стає особливо небезпечною зараз, коли в середині 2025 р. Міндовкілля було розформовано, а його залишки приєднали до Міністерства економіки. Тепер викачувати природні заповідні ресурси будуть у десятикратному розмірі.
14.10.2025
Рубрики: Борьба за заповедность, Новости