Експертний висновок про неприпустимість створення Національного військового меморіального кладовища на території регіонального ландшафтного парку «Лиса гора» та об,єкту культурної спадщини національного значення ( пам, ятка містобудування) « Лисогірський форт Київської фортеці»
Іван Парникоза, доктор біологичних наук, КЕКЦ, Володимир Борейко, Заслужений природоохоронець України, КЕКЦ
Урочище Лиса гора в Києві (Печерський район, на південь від станції метро Видубичі) має подвійний статус захисту – регіональний ландшафтний парк «Лиса гора» (створений за ініціативою КЕКЦ рішенням Київради від 17.02.94р. №14), який зберігає його природну складову, та об,єкту культурної спадщини національного значення, що захищає найбільший в Європі Лисогірський форт ( Лисогірський форт Київської фортеці-пам,ятка містобудування), охоронний номер 260066-Н (Постанова Кабінету Міністрів України від 10.10.2012 № 929-2012-П.
Без сумнівів по кількості рідкісних видів Лисій горі немає рівних серед об’єктів не тільки Києва, але і подібних змішаних історично-природних об’єктів в Європі. Тут поширено низку червонокнижних рослин та тварин.
До таких, що охороняються Червоною книгою України належать: сон трава лучна (Pulsatilla pratensis), ковила волосиста (Stipa capillata), коручка чемерникова (Epipactis helleborine) та гніздівка звичайна (Neottia nidus-avis).
До регіонально-рідкісних належать: проліска дволиста (Scilla bifolia), ряст порожнистий (Corydalis cava), конвалія травнева (Convallaria majalis), анемона лісова (Anemone sylvestris), півники угорські (Iris hungarica) та козельці пурпурові (Scorzonera purpurea).
Тут також поширено такі рідкісні для Києва види як зірочки червонясті (Gagea erubescens) та гвоздика перетинчаста (Dianthus membranaceus).
На Лисій горі поширено угруповання, які охороняються в Європі Оселищною директивою ЄС. Зокрема, угруповання Querco-Fagetea, прядку Carpinion представлені асоціацією так званого дубово-грабового лісу субконтинентального (Tilio-Carpinetum) – код угруповання 9170-2, Різнобарвні лучні степи – код угруповання 6210, Паннонські лучні степи та остепнені луки – код 6240. Лучні степи охороняються також згідно Додатку І до Резолюції №4 Бернської конвенції: Е1.2 – Багаторічні трав’яні кальцефітні угруповання та степи, а також комплекс біотопів Х18 Степи, що заростають лісом.
Угрупування ковили волосистої або тирси внесено до Зеленої книги України (Зелена книга України, 2009).
В урочищі Лиса гора збереглися окремі групи старовікових дубів віком 100-150 років. Найстаріший дуб – «Дуб Григорія Кожевникова» на висоті 1,3 м від землі має в охопленні 5,6 м. Його вік оцінюється у 500 років. Це високе (до 30 м) дерево зростає в Північному Лисогірському яру на право від дороги, що спускається від 7 потерни до підніжжя гори, нижче центральної апарелі. Це дерево оголошено пам’яткою природи. Другий за віком дуб на висоті 1,3 м від землі має в охопленні 4,18 м. Його вік оцінюється у 300 років. Цей дуб оголошений пам’яткою природи місцевого значення «Дуб-Відун». Окрім того, ще два 300-річні дуби Лисої гори: «Ополченський дуб» (південно-східний кут урочища) та «Дуб Тотлебена» (на гласисі форту на південь від шпиля бастіону №2) були оголошені пам’ятками природи місцевого значення в 2013 р.
В тутешніх лісах зафіксовано також наявність двох рідкісних червонокнижних видів грибів: печериці Романьєзі (Agaricus romagnesii), ЧКУ, категорія зникаючий вид (Agaricus bresadolanus), та гельвели-монашки (Helvella monachella, ЧКУ, категорія вразливий вид.
Мозаїчність ландшафту Лисої гори, зокрема поєднання лісових стацій з лучно-степовою рослинністю, а також близькість житлової забудови визначає розмаїття тварин-мешканців цього київського урочища. Багатство фауни зумовлює також той факт, що в тутешніх лісах, на відміну від експлуатованих лісгоспами, зберіглося ще багато старих дуплистих дерев, що дають прихисток цілому ряду істот.
На Лисій горі виявлено наступні червонокнижні види:
вечірницю дозірну (Nyctalus noctula),
пергача пізнього (Eptesicus serotinus);
нетопира лісового (Pipistrellus nathusii);
нетопира білосмугого (Pipistrellus kuhli);
вуханя звичайного (Plecotus auritus);
вуханя австрійського (Plecotus austriacus);
нічницю водяну (Myotis daubentoni);
тхора лісового (Mustela putorius);
горностая (Mustella erminea);
мідянку (Coronella austriaca);
жука-оленя (Lucanus cervus);
бджола тесля фіолетова (Xylocopa violaceae);
бджолу теслю звичайну (Xylocopa violaceae);
сколію-гіганта (Megascolia maculata);
сфекса рудуватого (Sphex funerarius);
Численні види птахів, амфібії та плазуни урочища охороняються згідно додаткам до Бернської конвенції.
Історико-культурна цінність урочища полягає в наявності тут найбільшого в Європі фортового укріплення – Лисогірського форту. Побудований в 1870-х рр. для захисту Дарницького залізничного мосту цей форт добре зберігся, його конструкція та планування фактично не мають аналогів. Окрім того форт пов’язаний з численними історичними подіями, зокрема приймав участь в обороні Києві від німців в 1941 р., коли відіграв роль ключового украплення, яке не пропустило їх до Дарницького мосту. На Лисій горі також наявна окрема археологічна пам’ятка трипільської культури.
Це об’єкт культурної спадщини місцевого значення – « Поселення трипільської культури в урочищі Лиса гора».Рішення виконкому Київської місьокї ради народних депутатів від 17.11.1987 р. № 1112.
В результаті археологічних робіт виявлено нечисленні уламки трипільського червоно-глиняного посуду, що свідчать про заселення цієї місцевості у ІІІ тис. до н. е. Культурний шар починався практично від денної поверхні. Розміри поселення археологічно встановити не вдалося.
Лиса гора знаходиться в межах Центрального історичного ареалу м. Києва ( Наказ Міністерства культури та інформаційної політики України № 599 від 02.08.2021 р.).
На Лисої гори знаходиться зона охоронюваного природного ландшафту відповідно до рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 , № 920 та розпорядження КМДА від 17.05.2002 р. № 979.
Рішенням Киїської міської ради № 5526/5567 від 27.10.2022 р. ,за ініціативи Шмигаля, було доручено розробити проєкт детального плану території для розташування Національного військового меморіального кладовища на території урочища Лиса гора площею 140 га., тобто на території всього регіонального ландшафтного парку «Лиса гора».
Створення Національного військового меморіального кладовища ( музей, церква, цвинтар) площею 140 га на території регіонального ландшафтного парку , та пам’ятки історії національного значення, що буде супроводжуватися вирубкою лісових та чагарникових насаджень, знищенням степових ділянок, окультуренням території, зведенням капітальних споруд, значною відвідуваністю людьми, повністю нищить його цінність як природну таку і історико-культурну. Зокрема, це призведе до таких негативних наслідків:
- Знищення значної частини деревно-чагарникових та лучно-степових насаджень разом угрупованнями, які охороняються Зеленю книгою України та Оселищною директивою ЄС та додатку до Бернської конвенції, з їх рідкісними видами фори і фауни зокрема і занесеними до Червоної книги України, що суперечить меті регіонального-ландшафтного парку: збереженню ландшафтного та біологічного різноманіття унікальних природних комплексів та призведе до фактичного розвалу його природної системи;
- Руйнування ландшафту Києва, повітроочищувальних функціях даного міського району, скорочення можливостей регенерації кисню, а також інтенсифікації загальмованих лісовими насадженнями ерозійних процесів, що в перспективі призведе катастрофічних зсувів.
3. Руйнування історичного комплексу об,єкту культурної спадщини національного значення – «Лисогірський форт Київської фортеці», зокрема споруд та елементів самого форту, а також культурного шару, що суперечить ст. 7 Закону «Про природно-заповідний фонд» адже становить негативний вплив на тутешній історико-культурний комплекс, а також Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Крім екологичних аргументів є також соціально-правови аргументи :
Розташування Національного військового меморіального кладовища на території регіонального ландшафтного парку «Лиса гора»:
- є грубим порушенням низки Законів Украіни:
Ст. 54 Закону України « Про природно-заповідний фонд України «, бо не було погодження Міндовкілля Укаїни, а також не було рішення Київської міської ради про закриття регіонального ландшафтного парку « Лиса гора».
Ст. 7 Закону України « Про природно-заповідний фонд України «, яка забороняє діяльність в об,єктах ПЗФ, що негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних
комплексів та об’єктів.
Ст. 14-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Також був порушений Регламент Київської міської ради, про що свідчить лист в.о. начальника Управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради В.Положишник від 26.10.2022 р. № 08/230-1487 , також це питання не обговорювалось на Екологічної комісії Київміськради.
- Є загроза людям, задіяним при облаштуванні кладовища внаслідок наявності на об’єкті численних невибухів та інших вибухових предметів часів Другої світової війни ( розмінування на Лисій горі було не закінчено).
3.Ховати героїв України не можливо на Лисій горі тому, що там в царські часи було поховано біля 500 злочинців.
- Є багато не займаних чудових місць в Києві площею 30-150 га, де можливо розмістити Національне військове меморіальне кладовище.
- Знищення заповідного об’єкту «Лиса гора » відкриє скриньку Пандори для циничної києвської міської влади, вона може почати знищувати й інші заповідні об’єкти у тому числі під забудову.
12.11.2022
Рубрики: Борьба за заповедность, Защита природы Киева, Новости