Асканія-Нова: заповідник чи комерційний проект?
В.Є. Борейко ( Стаття була написана в 2014 р., але актуальна і зараз, оскільки показує розкрадання заповідних природних ресурсів в Україні.)
Київський еколого-культурний центр
Наприкінці 1920-х років заповідник Асканія-Нова видатним російським і українським екологом, професором В.В. Станчинським був перетворений на форпост унікальних екологічних досліджень і природоохоронної діяльності. По суті, саме в Асканії-Нова народилася вітчизняна екологія. На жаль, на початку 1930-х років всі асканійські екологи на чолі з В.В. Станчинським були репресовані (1).
Потім Асканія-Нова багато років керували тваринники-лисенківці. А зараз настала черга комерсантів від науки, які наживаються на природних багатствах Асканії і не розуміють цінності заповідної асканійської цілини. Адже ще в 1930 р. В.В. Станчинський писав: «У цих умовах цілинний степ Асканії з великою абсолютно заповідною ділянкою всередині неї стає безмірною світовою цінністю. Будучи еталоном природних процесів, необхідним для порівняння з процесами, що відбуваються під впливом людини, абсолютно заповідна ділянка вимагає до себе виключно дбайливого ставлення» (10). (Про все це я докладно написав у своїй книзі «Асканія-Нова = важкі версти історії (1826-1997)», К., КЕКЦ, 2001 р., 180 стор. http://ecoethics.com.ua/old/b29/
Особистий постачальник Януковича
Особистий постачальник Януковича
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» завданнями біосферного заповідника є «збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, проведення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під впливом антропогенних факторів» (2).
Однак, ознайомившись з офіційним сайтом біосферного заповідника Асканія-Нова, створюється враження, що його головні завдання – зовсім інші, ніж зазначені в Законі, а саме – торгівля екзотичними тваринами та організація платних попсових екскурсій (6). Тобто науковий відділ, звичайно, у заповіднику є, але він виявляється десь на передостанньому місці в пріоритеті турбот директора Асканії-Нова Віктора Гавриленка. Саме під його чуйним керівництвом заповідник перетворено на комерційний проект: зооферму з вирощування екзотичних тварин і постачання ними українських олігархів. З прейскуранту зрозуміло, що прості українці вихованців з Асканії-Нова навряд чи куплять.
Згідно з реалізаційними цінами, розміщеними на офіційному сайті заповідника, Асканія-Нова за ціною 5 тис. – 10 тис. гривень реалізує екзотику – муфлона, канну, нільгау, американського бізона, кафрського буйвола, худобу ватуссі, осла, корів і різних птахів (страуси, павичі, папуги, мандаринки тощо), а також близько 100 видів різних рослин (6). При цьому заповідні комерсанти не соромляться навіть торгувати цибулинами (квітами) червонокнижного підсніжника, що, до речі, заборонено Законом «Про Червону книгу України». Щорічно обсяги реалізації диких тварин, згідно з лімітами, становлять близько 2240 тварин 70 видів, а також пір’я страусів, павичів і шкаралупа страусиних яєць, і понад 20 тисяч посадкового матеріалу (5).
В першу чергу покупцями асканійської зоологічної екзотики є приватні зоопарки та приватні мисливські господарства українських олігархів. Наприклад, у січні 2012 р. для особистого зоопарку Януковича в Межигір’ї в Асканії-Нова було куплено за 20 тис. гривень 2 антилопи-канни, і ще, кажуть, фазанів, приблизно в цей же час для приватного мисливського господарства «Фауна» на півночі Київської області Януковича-молодшого в заповіднику було придбано за 60 тис. гривень 4 бізони. Розповідають, що в Асканії-Нова купував диких тварин ще один не бідний українець – Віктор Ющенко.
За нашими найприблизнішими підрахунками, від реалізації диких тварин заповідник щорічно отримує 0,5 млн – 1 млн гривень, плюс ще близько 0,5 млн гривень від реалізації насіння і посадкового матеріалу.
І в цьому не було б нічого поганого, якби не одне «але». Величезна частина екзотичних тварин випасається в заповідному степу Великого Чапельського Пода, огородженого і займає невелику площу в 2376 га (4 км в ширину, 6 км в довжину). Це унікальна цілинна територія, центр безстічної низовини, яка навесні на деякий час наповнюється талою водою, де зареєстровано найвищий показник різноманітності квіткових рослин у заповіднику – 368 видів, у тому числі 53 ендемічних, 8 видів занесені до Червоної книги України. Практично тільки тут росте унікальна червонокнижна рослина – зірочник частуховидний (7). Чисельність його постійно коливається, залежно від вологості року. Цей вид знаходиться під загрозою зникнення.
І ось цю унікальну заповідну територію, в гонитві за довгим рублем, Гавриленко незаконно перетворив на скотний двір для випасу екзотичних тварин – інтродуцентів. Статті 16, 18 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» забороняють розведення інтродуцентів у заповідних зонах біосферних заповідників (2), а Гавриленко їх там випасає і розводить. Більше того, в порушення цього Закону він ще прописав цю можливість в Положенні про біосферний заповідник Асканія-Нова, а Мінприроди України це Положення, що порушує закон, затвердило (6).
У Великому Чапельському Поді цілий рік випасаються близько 1300 голів копитних, серед них екзотичні інтродуценти, американські бізони, поні, муфлони, верблюди. Влітку сюди із зоопарку виганяють на випас антилоп канна, кафрських буйволів, гну, нілгау, зебр, гаялів, ватуссі. Всього близько 20 видів копитних. Ще можна погодитися з наявністю у Великому Чапельському Поді більш-менш аборигенних видів — сайгаків, куланів, коней Пржевальського. Але що тут роблять ослики-15 голів, верблюди, страуси, худоба ватусі-8 голів, лані-112 голів, благородні і плямисті олені 152 голови, лами, канна-22 голови, поні-16 голів, муфлони-61 голова, звичайні корови, американські бізони-75 голів? Яке вони мають відношення до охорони природи? Весь Великий Чапельський Під, як великий скотний двір, поділений на 13 загонів, де утримуються різні види копитних. В результаті перевипасу відбувається збій трави, кругом вибита земля, дикі тварини виїдають рідкісні рослини. Адже в Червоній книзі України в нарисі про зірочник частуховидний констатується, що причинами його зникнення у Великому Чапельському Поді є «витоптування і поїдання тваринами» (7). Тобто, з легкої руки Гавриленка в заповіднику відбувається навмисне знищення рідкісної червонокнижної рослини.
Однак існують проблеми і з самими дикими копитними. Взимку 2013-2014 рр., чи то через недогодовування, чи то з інших причин (і їх навряд чи хто дізнається), за розповідями місцевих жителів, велика кількість диких копитних загинуло. Особливо, нібито, дісталося оленям. Періодично відбувається і падіж сайгаків (12).
Але це ще не все. Найбільш небезпечний вплив на заповідний степ має система штучного водопою диких копитних, що складається зі штучного каналу (ширина 2 м, глибина 0,5 м) і ставків, в яку вода у великому обсязі щодня подається з артезіанської свердловини, що знаходиться в Асканії-Нова. Крім цього, впритул до заповідного степу Великого Чапельського Пода примикає великий штучний ставок (площа-4,2 га), створений в зоопарку, і ще один ставок (площа 6 га), де Гавриленко розводить на продаж рибу. Штучний канал, що несе воду для водопою копитних у Великий Чапельський Под, бере початок від головного зрошувального каналу в дендропарку. Він періодично чиститься з використанням землерийної техніки, що виглядає дуже дивно для заповідної зони найвідомішого заповідника України. Фактично, зараз там відбувається зрошення заповідної цілини, що є не тільки кричущим порушенням природоохоронного законодавства, але і справжнім абсурдом. За рахунок штучного обводнення заповідної території відбувається винесення солей з глибини ґрунту на поверхню. В результаті чорноземи заповідного степу Асканії перетворюються на солончаки. Відбувається порушення гідрохімічного режиму, що є грубим порушенням ст. 16,18 Закону «Про природно-заповідний фонд України».
Але і це здалося Гавриленку та його однодумцям замало. Як випливає з низки сайтів про Асканію-Нову, фахівці наукового відділу Асканії-Нової планують регулювати в заповідному степу Великого Чапельського Пода весняне повінь за допомогою штучно створеного водоймища до 20 га з залісненими острівцями. Ця водойма буде забезпечуватися водою з Чапельської гілки Красно-Знаменського зрошувального каналу. Поглинальні колодязі, запруди і поглиблення будуть допомагати в реалізації цих антиекологічних цілей (11,12).
Слід також додати, що для розведення майже 1300 екзотичних копитних, які пасуться навесні-влітку в заповідному степу Великого Чапельського Пода, споруджено 13 загонів. По суті, весь цілинний степ Великого Чапельського Пода являє собою нагромадження нескінченних парканів, огорож, сіток і бетонних стовпів та інших огороджувальних споруд, що є грубим порушенням ст. 16,18 Закону «Про природно-заповідний фонд України». Здається, їх установка аж ніяк не сприяла охороні червонокнижних рослин і рідкісних видів комах цілинного степу. Але що не зробиш заради екзотики, адже всі ці стада диких екзотичних копитних дають щорічно понад 200 голів приплоду. А це – гроші, і не малі. На них можна під Асканією і чудову дачу відгородити…
Згідно зі ст. 16, 18 Закону «Про природно-заповідний фонд України» в заповідних зонах біосферних заповідників забороняється зміна гідрологічного режиму. А в заповідному Великому Чапельському Поді через штучну систему водопою худоби відбувається порушення гідрологічного режиму, штучне підтоплення та зрошення заповідної цілини. А потім ми читаємо про активне заростання асканійської цілини вологолюбними чагарниками і про жалюгідний стан рослинності заповідної ділянки. На що, на жаль, ніхто з правоохоронних органів не звертає на це уваги, ні на невідповідність Положення про біосферний заповідник Асканія-Нова Закону «Про природно-заповідний фонд України», ні на розведення екзотичних африканських і американських тварин за рахунок знищення червонокнижних українських рослин, ні на можливі кримінальні нюанси торгівлі зоологічною екзотикою, вирощеною в заповіднику.
Головною цінністю заповідника є не зоопарк або дендропарк з їх екзотичними дивовижами, а цілинний заповідний степ, різновидів якого більше ніде в світі немає. На з’їзді природознавців України, що відбувся в серпні 1918 р. в Києві, професор П. Тутковський сказав, що «хоча Асканія-Нова і є цінною пам’яткою природи, але з української природи вона має лише один степ» (10). На жаль, цю істину, висловлену майже 100 років тому українським піонером охорони природи П. Тутковським, сучасне керівництво Асканії-Нова просто ігнорує.
Антилопи хочуть їсти сіно щодня
Антилоп та інших численних асканійських копитних можна зрозуміти – вони хочуть їсти цілий рік, і тому їх потрібно годувати. Найкраще сіном, особливо дармовим, яке можна вдосталь накосити в заповідному степу, прикриваючись наукоподібними страшилками про «мезофітизацію умов зростання», «розширенні чагарникової рослинності», «втраті біорізноманіття» та «інших явищах, які не відповідають природним процесам у степах». З яким процесом вони насправді пов’язані – згадаємо про систему штучного водопою копитних і все відразу стане зрозуміло.
Як випливає з відповіді заповідника Асканія-Нова, підписаної В. Гавриленком, а також відповіді Мінприроди народному депутату України А. Голубу, сінокосіння в заповіднику здійснюється, як правило, в червні комбайнами Е-303 і Е-304. В середньому за рік скошується 554-759 га і заготовлюється щорічно до 1275 тонн сіна, яке потім відправляється на склади антилопників і використовується для підгодівлі тварин зоопарку (4, 5). Тобто в найважливіший в житті диких тварин і рослин заповідного степу період розмноження відбувається їх пряме і масове знищення важкою технікою (комбайнами), без будь-яких відлякуючих пристроїв, майже на 10% території заповідного степу. Так, згідно з даними Червоної книги України, саме в Асканії-Нова від сінокосіння страждають червонокнижні комахи харакопіг скіфський, меліттурга булавовуса, джмелі – глинистий, плодовий, оперезаний, лезус, мишівка степова, а також гриб шампіньйон таблитчатий (7, 8). А червонокнижна метелик зегрис жовтонізий через сінокосіння взагалі Асканії-Нова зникла (9). Закон України «Про Червону книгу України» зобов’язує брати під охорону місця проживання червонокнижних тварин.
А комерсант Гавриленко, який працює за сумісництвом директором заповідника Асканія-Нова, заради свого бізнес-проекту з постачання олігархам диких тварин, місця проживання цих червонокнижних тварин і рослин знищує комбайнами. І нікого це не хвилює. Як нікого не хвилює і те, що згідно зі ст. 16, 18 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» пересування механічних транспортних засобів, до яких відносяться комбайни, в заповідних зонах біосферних заповідників заборонено.
Крім цього, як показала наша перевірка, заповідний степ, який знаходиться біля автомобільної дороги, періодично орають (ширина оранки – 5 м, довжина – по всій ділянці більше 5 км), що також грубо порушує ст. 16,18 Закону «Про природно-заповідний фонд України», що забороняє порушення ґрунтового покриву.
В асканійському дендропарку була встановлена пасіка, в результаті медоносна бджола стала витісняти диких бджіл з цілинного степу. Тут також група осіб незаконно ловить рибу в ставках, але сторожі заповідника їх не затримують – адже вони свої.
Псевдоекологічні досліди
У 1940-1960-х роках Асканія-Нова була притулком для всіляких лисенківців, які спеціалізувалися на розтраті значних коштів, щедро виділених партією і урядом на реалізацію Продовольчої програми. Традиції цих лисенківців сильні в Асканії і донині. Їхнє улюблене заняття – безсистемне схрещування одних видів копитних з іншими. Наприклад, схрещували зебр трьох видів з домашнім ослом. Отримані гібриди зберегли забарвлення зебри, але виявилися безплідними. Схрещували різні види буйволів, знову виявилися без приплоду. Потім почали схрещувати різні види биків, отримали 15 гібридних форм. Але не зрозуміло, навіщо? Яке відношення до заповідника мають так звані «наукові» роботи з виведення гібридів великої рогатої худоби із зебу, гаялом, яком, бізоном і африканською худобою ватуссі? (12). Навіщо розводити в Асканії благородного оленя, якого тепер називають асканійським степовим оленем, і продавати його потім в українські та зарубіжні приватні мисливські господарства? Яке відношення ця діяльність заповідника має до охорони рідкісних видів тварин, заради чого, власне кажучи, і губиться заповідний степ Великого Чапельського Пода?
До речі, якщо підрахувати пасовищне навантаження на Великий Чапельський Под всіх 1300 голів випасаних навесні і влітку копитних, і проаналізувати його згідно з «Методичними рекомендаціями щодо науково обґрунтованих норм навантаження на природні пасовища, орні богарні та зрошувані для забезпечення тварин кормами за видами сільськогосподарських тварин», то вийде, що Гавриленко в гонитві за прибутком вкотре грубо порушує ст. 16,18 Закону «Про природно-заповідний фонд України», оскільки збільшення чисельності окремих видів тварин понад допустиму науково обґрунтовану ємність угідь заборонено (2,13 ).
Попсова екоосвіта по-асканійськи
Щорічно, згідно з лімітами, заповідник Асканія-Нова відвідує понад 170 тис. екскурсантів (5). Що приносить заповіднику, за нашими найприблизнішими підрахунками, близько 4,3 млн. гривень доходу щорічно. Разом з доходами від реалізації зоологічної та ботанічної екзотики, а також від продажу риби (її в озерах дендропарку ловлять по 900 кг на рік) ця сума може доходити до 5,5 млн. гривень, а то й більше (хоча сам заповідник заявляє всього 1,5 млн. гривень доходу від даної діяльності). Ця обставина також має стати об’єктом пильної уваги правоохоронних органів.
Організовуються автомобільні екскурсії в заповідну частину біосферного заповідника – у Великий Чапельський Під (ціна близько 400 грн.). А в результаті – додатковий стрес для диких тварин, колії доріг у степу, самовільне зривання екскурсантами рідкісних рослин. До речі, згідно із Законом України «Про природно-заповідний фонд України», екологічна просвіта, екскурсійна діяльність не входить до завдань біосферних заповідників (2), Отже, Гавриленко займається нею, принаймні в заповідному степу Великого Чапельського Поду, незаконно. В першу чергу це стосується екскурсій в заповідний степ у Великому Чапельському Поді.
Більше того, ці екскурсії не несуть жодного екопросвітницького навантаження. Вони перетворені на звичайну розвагу — сафарі для туристів, з елементами фотографування екзотичних тварин і годуванням поні. Зате відомостей про В.В. Станчинського ви від асканійських екскурсоводів не почуєте. Вони самі навряд чи знають прізвище цього видатного вченого. А будинок, де жив В.В.Станчинський в Асканії-Нова, зруйнований, на його місці побудована бензоколонка. Центр екологічних знань-музей заповідника вже років п’ять як закритий на ремонт і навряд чи найближчим часом ремонт закінчиться. В Асканії гламурна розважальна попса зусиллями адміністрації заповідника повністю замінила поширення наукових екологічних знань і формування екологічно орієнтованої свідомості. В історії заповідника знову настав черговий період застою.
Література
1) Борейко В.Є., 2001, Асканія-Нова: тяжкі версти історії (1826-1997), К., КЕКЦ, 180 стор.
2) Закон України «Про природно-заповідний фонд України».
3) Закон України «Про Червону книгу України».
4) Відповідь заповідника Асканія-Нова КЕКЦ від 29.03.2013 № 255-12.
5) Відповідь Мінприроди України від 24.05.2013 № 8471/09/10-13
6) Офіційний сайт біосферного заповідника Асканія-Нова askania-nova-zapovednik.gov.ua
7) Червона книга України. Рослинний світ, 2009, К., Глобалконсалтинг, 900 стор.
8) Червона книга України. Тваринний світ, 2009, К., Глобалконсалтинг, 600 стор.
9) Медведев С.И., Солодовникова В.С., Грамма В.Н., 1977, Некоторые особенности охраны насекомых, Вестник зоологии, № 1, стр. 3-6.
10) Борейко В.Е., 2001, Словарь деятелей охраны природы, К., КЭКЦ, 524 стр.
11) Заповедник Аскания-Нова http://ascania-nova.com/stepnaya_fauna.html
12) Заповедник Аскания-Нова http://www.wikihunt.ru/%D0%97%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%B0%D1%81%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%8F_%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0
13) Методические рекомендации по научно-обоснованным нормам нагрузки на природные пастбища, пашни богарную и орошаемую для обеспечения животных кормами по видам сельскохозяйственных животных, 2013, Волгоград, 73 стр.
18.01.2026
Рубрики: Борьба за заповедность, Новости