Загибель тварин і рослин на вівтарі науки в заповідниках і національних парках. Чи виправдано це?

Володимир Борейко, КЕКЦ

У заповідниках і національних парках давно встановилася сумнівна практика – отримувати ліміти від Міндовкілля України на вбивство заповідних тварин і рослин заради науки. Часто, як у випадку з рибою, це було звичайне прикриття промислового вилову риби (як, наприклад, у національному парку Білобережжя Святослава) або в Дніпровсько-Орельському заповіднику.

До лімітів, які видає Міндовкілля на добування  з природного середовища диких рослин або на вбивство диких тварин, що живуть у заповідниках або національних парках, виникає багато питань.

Але спочатку про їхні масштаби. У 2013 р. 31 національний парк отримав наукові ліміти на вилучення з природного середовища близько 10 тис. рослин, близько 800 хребетних тварин і близько 428 тис. безхребетних тварин (в першу чергу комах). Через 8 років, у 2021 р., 8 заповідників і 11 національних парків отримали ліміти на вилучення з природного середовища близько 7700 рослин, близько 30 тис. безхребетних тварин і близько 12800 хребетних тварин (з них близько 600 ссавців, в основному мишей, близько 150 птахів, близько 150 амфібій і рептилій і близько 11800 риб).

В очі відразу впадає особлива увага заповідних зоологів до вивчення риб. Причому цим займаються тільки три установи – Чорнобильський біосферний заповідник і національні парки – Дворечанський і Святі гори.

 

Складається таке враження, що цю рибу там «вивчають» в основному за допомогою сковороди.

Національний парк Святі гори в 2021 р. отримав ліміт на вилов 200 мишоподібних гризунів, які будуть «частково тимчасово вилучені». Як це «частково»?

Заповідник Михайлівська цілина в 2021 р. отримав ліміт на вилов 2110 тварин, однак при цьому в ліміті навіть не було вказано, яких саме тварин хоча б за класами. Це справжня безвідповідальність і недбалість.

У 2015 р. нам разом з Андрієм Неліпою вдалося домогтися внесення до Закону України «Про тваринний світ» статті 52-1 «Заборонені знаряддя полювання», куди були віднесені давлячі та капканоподібні знаряддя полювання, тобто капкани та різного роду давилки, якими багато зоологів ловлять диких тварин, і насамперед мишоподібних гризунів.

Однак чомусь вимоги цього Закону ніяк не відображаються в лімітах на видобування диких тварин у заповідних об’єктах з науковою метою.

Звіти про використання лімітів для наукових досліджень, які надсилають до Міндовкілля заповідники та національні парки, є порожньою формальністю. Ось звіт заповідника Асканія-Нова про відлов ссавців у 2021 р. для наукових досліджень. Всього одним рядком вказано, скільки тварин планувалося вилучити і скільки вилучили. Але не вказано, яким способом було виловлено тварину (капканом або давилкою, які заборонені), не сказано, в який період (у сезон тиші чи ні).

Ну і найголовніше питання. Наскільки обґрунтовано добувати (вбивати) тварин і  нищить рослини в заповідних об’єктах заради наукових досліджень? Наскільки це етично? Адже по суті заповідники і національні парки повинні стати особливими територіями свободи, де сповідується етика благоговіння перед життям Альберта Швейцера.

У багатьох європейських країнах в заповідниках і національних парках для вивчення тварин і рослин використовуються гуманні способи, що не вимагають їх загибелі. Заповідники і національні парки повинні нести в маси нову екологічну етику гуманного ставлення до тварин і рослин. А замість цього там все відбувається з точністю до навпаки.

17.10.2025   Рубрики: Борьба за заповедность, Зоозащита, Новости