Чому ідея захисту степових ділянок дикої природи не підтримується в Україні ?

Володимир Борейко, КЕКЦ
Дика природа знищується в Україні з небувалою швидкістю. Вважається, що в Україні в не розораному стані збереглося біля 1-4 % степной зони (раніше площа степів в Україні складала 40 ерритории). Що стосується незайманих природних лісів, то їх, мабуть, також залишилося не більше 5  %. Сюди ще можна віднести деяку кількість дивом вцілілих диких річок з незіпсованими заплавами, гірські альпійські луги, болота, і завітай, все.
Особливо швидко знищуються залишки степових ділянок дикої природи.

Що таке дика природа ? Згідно із Законом США ” Про дику природу”, ділянка дикої природи визначалася таким чином: “Дика природа, на відміну від тих місць, де люди і їх праця домінують в природі, визначається як територія незаймана людьми, де людина – тільки гість і постійно не перебуває там. Територія дикої природи визначена в цьому Законі як нерозвинена федеральна земля, що зберігає первинний характер, без змін і поселень людини, яка управляється так, щоб зберегти природний стан і яка:
1. Виявляється під впливом сил природи, а не людини;
2. Має особливі можливості для створення людині середовища
самотності і природного оздоровлення;
3. Має площу 5000 акрів необроблених, не змінених земель;
4. Може також мати екологічні, геологічні або
інші наукові, освітні або історичні цінності”( 1).

На жаль, степ як частина дикої природи практично не цінувалася в Україні і не цінується зараз. Милування диким степом не входило в українську культуру. У відмінності від США, думка про те, що дикою природою треба гордитися, так і не увійшла до масової свідомості громадян України. Корифеїв української літератури Т. Шевченка, Ї.Франко і інших не цікавила дика природа степу. Ніхто, окрім Миколи Гоголя ( ” Тарас Бульба”) і харківського художника С. Васильківського ( малювавшего пейзажі цілинних степів), не звертав уваги на красу цілинних степів . Слыд зазначити  багатого землевласника німецького походження Фрідріха Фальц-Фейна, який в кінці 19 століття у своєму маєтку Аскания-Нова в Херсонській губернії заповідав близько 40 тис. га цілинного степу. Проте послідовників серед українських або польських землевласників у нього не знайшлося.
Практично немає ( за рідкісним винятком) в Україні і  громадських природоохоронних організацій, які б ставили своєю метою охорону дикої природи степу. Ідеологія охорони дикої природи, яка була розроблена американськими захисниками дикої природи, абсолютно не відома не лише освіченим верствам населення України, але і навіть самим українським природоохоронцям.

У сприйнятті українського суспільства степи не мають внутрішньої цінності, і тому їх загибель не викликає жодної стурбованості, ніякої жалості (на тлі, скажімо, від рубання лісу). Ідея збереження степів не відображає жодного соціального замовлення, фактично охорона степів суперечить загальним установці на тотальну оранку землі та збагачення. Орати степ вважається в українській землеробській культурі хорошим вчинком.У сучасного українця степ асоціюється скоріше з полем зернових, що колоситься, ніж із сріблястою ковилою, що переливається. Більше того, степова рослинність, як показують наші опитування, у сільського населення часто асоціюється з бур’яном.  Сучасні сільські жителі України найчастіше не знають, що таке ковила і як вона виглядає.

Українські ЗМІ в 30- 50 разів публікують менше матеріалів про охорону степів, чим про охорону лісів, безпритульних міських собак або водних обьектов.
Паралокс ситуації доходив до того, що екскурсантам, які приїжджали у відомий степовий заповідник ” Аскания- Нова”, показували не унікальний дикий степ, а диких тварин в поганенькому асканийском зоопарку і африканських антилоп у Великому Чапельском поді.
Наявність степових ділянок  дикої природи на території місцевих рад не є предметом їх гордості і уваги. В результаті, як показує практика нашої роботи, від однієї третини до половини місцевих рад Київської, Черкаської, Полтавської, Кироводградської і Вінницької областей не погоджують заповідання балок і інших степових обьектов на своїй території.

В Україні існує декілька груп людей, які мають відносно дикої природи степу безперечно негативні погляди.

По-перше, це лісники. Вони розглядають степові балки і пагорби виключно як місце для посадки лісу.
По-друге, це фермери. Нерідко із-за своєї жадності, екологічної і правової необізнаності вони розорюють  останні степові балки, що мають кут крутизни більше 7 градусів або степові кургани, чим порушують закон.
Обидві ці категорії виступають проти заповідання останніх степових ділянок дикої природи.
В результаті такого негативного відношення ми маємо великі проблеми і із законодавчою охороною степових ділянок дикої  природи.

На відміну від лісу та водних джерел степ не є самостійним об’єктом права. У переліку категорій об’єктів природно-заповідного фонду ( заказника, пам, ятки природи ) з біотопів-лісових, водних, геологічних, гідрологічних, палеонтологічних, карстово-спелеологічних, загальногеологічних, ландшафтних немає такої категорії як степові. Немає Закону про охорону степів, немає Державної концепції охорони степів.

Що треба зробити для захисту степових ділянок дикої природи в Україні  :
1. Зарубіжні гранти. Ситуація може кардинально змінитися, якщо Європа, США або інші країни виділятимуть Україні і її природоохоронним організаціям гранти на охорону степових ділянок дикої природи. Тоді, як у випадку з охороною пралісів, може бути здійснений черговий прорив на законодавчому і ментальному рівні.
2. Ухвалення закону про охорону степу . Цей закон допоможе  узяти під охорону ділянки диких степів, що залишилися .
3. Для перелому суспільної свідомості відносно дикої природи степів потрібне проведення масштабної і ефективної просвітницької роботи. Людям необхідно показати, що дика природа степів красива і тому заслуговує захисту. В якості дієвої міри можуть бути організовані туристичні тури до місць масового цвітіння красивих степових червонокнижних растений- шафранів, ковили, сон -трави та ін. Необхідно створювати в Ютубе канали з показом красот дикої природи степу, усілякої підтримки і популяризації вимагає рух бердвотчеров і любителів пошуку рідкісних рослин.
4. У Україні існує невелика група сільських жінок старшого віку, які добре пам’ятають своє дитинство, коли в сусідніх степових балках було багато сон-трави, ковили, шафранів, і які готові надавати допомогу природоохоронцям в їх пошуку і лобіюванні їх захисту. Їх треба виявляти і всіляко підтримувати як потенційних прибічників охорони степових ділянок дикої природи.
5. Украй важливо створити в Україні рух за охорону степових ділянок дикої природи. Один із засновників американського руху на захист дикої природи Роберт Маршалл писав в середині 20-века: ” Є тільки одна надія проти тиранічного засилля цивілізації в її прагненні завоювати усю землю. Ця надія – організація порядних людей для боротьби за свободу дикої природи”.(2 ). Без підтримки значної частини населення України, хоч би самій її освіченій частині, залишки дикої природи в Україні не захистити.

6. Треба виробляти за допомогою культури: поезії, живопис, драми,ритуалу, релігії сприйняття дикої природи степу як дивовижної реальності і священного простору. Так, у Фінляндії діє група ” Люди мистецтва на захист древніх лісів”, в США- ” Релігійні кампанії на захист лісів”. Можливо, інтерес до збереження дикої природи стимулюватиметься у нас реакцією людей на втрату громадських ідеалів гармонійного світу, на пошуки ” загубленого раю “.
7 . Слід почати лобіювати поняття ” права дикої природи” на існування як юридичній категорії і усвідомлення в суспільстві свободи дикої природи як життєвій необхідності.

8. Необхідно розпочати фінансування з обласних Екологічних фондів тих місцевих рад, які на своїй території створюють або підтримують створення об’єктів ПЗФ для охорони степових ділянок дикої природи.

 

 

Литература

1 . Закон США « О дикой природе», В кн., Борейко В.Е., 2003, Современная идея дикой природы, К, КЭКЦ, стр. 120-128.

2.  Борейко В.Е., Роберт Маршалл- американский классик концепции заповедности и охраны дикой природы ( 1901-1939) http://ecoethics.com.ua/robert-marshall-amerikanskiy-klassik-kontseptsii-zapovednosti-i-ohranyi-dikoy-prirodyi-1901-1939/

04.09.2025   Рубрики: Борьба за заповедность, Новости, Современная идея дикой природы, Спасем изначальную степь Украины