Сувора охорона природи у національних парках Південної Америки

Володимир Борейко, КЕКЦ

 

 

У Південній Америці найсуворішими є національні парки Амазонії, особливо в Перу та Бразилії, які разом із бразильськими суворими заповідниками та землями корінних народів відіграли вирішальну роль у збереженні величезних площ дощових тропічних лісів від вирубки та деградації.

Амазонські національні парки Бразилії та Перу, як і більшість аналогічних парків у Колумбії та Венесуелі, не тільки найбільш суворо захищені від будь-якої експлуатації та втручання, а й закриті для туризму (більшість, за винятком найдоступніших).

У більшості національних парків Амазонії доступ навіть для дослідників обмежений і можливий лише з дозволу (через вразливість екосистем). Такі національні парки Колумбії в регіоні Амазонії, як Chiribiquete (2780800 га), Rio Pure (близько 1 млн. га), Rio Cahuinari (575500 га), а в Перу (з амазонськими лісами) – Ману (1,5 млн. га), Вahuaja-Sonene (1091416 га), СordilleraAzul (1,3 млн. га), Rio Abiseo.(274520 га), не мають туристичної інфраструктури і закриті для туризму.

Вони мають повний захист і відносяться скоріше до суворих заповідників (I-a), ніж до національних парків. Туризм можливий лише у буферних зонах, що примикають до парку. Так, найвідоміший національний парк з тропічними лісами Ману  в перуанській Амазонії, розташований у передгір’ях Анд і що володіє найбільшим біонообразием у світі (понад 1000 видів птахів тощо.), має найвищий рівень захисту, як заповідник I-a.

Будь-який туризм та доступ відвідувачів заборонено (у тому числі, і через племена, включаючи неконтактні, що живуть у парку).

 

Але, Ману є і біосферним резерватом, завдяки чому туризм можливий у зонах, що примикають до парку, але не в самому парку (заповідним ядром, що є). Зонування біосферного резервату Ману виглядає так:

1. Власне національний парк Ману (1 532 806 га) – зона ядра, із суворою заповідністю, без інфраструктури, доріг та дорожнього доступу, без туризму.

2. Це повністю дика територія із неконтактними племенами. Є одна біостанція, де проводяться дослідження дуже обмеженою кількістю вчених, які мають дозвіл на відвідування парку. Усі дослідження – без втручання у природний перебіг природних процесів (необхідна вимога для дослідників).

3. Зона резервату – 257 000 га. Дозволено екотуризм, є туристична інфраструктура. Але немає вільного відвідування ,лише з гідом. Ця зона, також, з багатющою біорізноманіттям та строгою охороною.

4. Культурна зона – понад 90 000 га. Є села, традиційне природокористування. Туристи цю зону можуть вільно відвідувати.

14.09.2024   Рубрики: Борьба за заповедность, Новости