Сувора заповідність у національних парках Індії

Володимир Борейко, КЕКЦ

 

 

В Азії найкраща система національних парків існує в Індії, де на 2015 рік налічувалося 103 національні парки. Усі вони із високим рівнем захисту. Відповідно до Закону Індії про охорону дикої природи (1972 р.), національний парк передбачає найсуворіший захист безвтручання людини. Забороняється будь-яка експлуатація природи, зокрема лісове господарство з усіма видами рубок, заготівля дров місцевими жителями, збирання ягід, лікарських трав, полювання, риболовля, випас худоби. Не дозволяється поселення людей на території парку і, якщо такі є, то територія не може отримати статусу «національний парк» і є резерватом – Wildlife Sanctuary (IV категорія МСОП).

Ця категорія в Індії досить строга, у т.ч. із забороною полювання, але може допускати поселення людей та деяке «прожиткове» природокористування для потреб. Всього в Індії (2015 р.) 503 Wildlife Sanctuary, в т.ч. 30 tiger reserve-тигрових резерватів, які входять і до складу національних парків, підвищуючи свій охоронний статус.

Вони відіграють найважливішу роль збереженні дикої природи Індії, але саме національні парки є територіями з повним захистом – без  природокористування і поселень людей. Щоб природоохоронна територія набула статусу національного парку, наявні села мають бути переселені за межі парку (з грошовою компенсацією місцевим жителям).

Так було створено багато національних парків Індії – країни з дуже високою щільністю населення. Нерідко національний парк і Wildlife Sanctuary об’єднані в одну природоохоронну територію, де парк є ядром з повною охороною, а навколо нього як буферна зона – територія резервату з поселеннями людей.

Наприклад, відомий національний парк у Гімалаях Індії – Govind Pashu Vihar, одночасно є і Govind Pashu Vihar NP and WS, площею 95 700 га. З них – Govind Pashu Vihar NP – 47 208 га (як суворе ядро). Таку структуру мають і тигрові резервати, з національним парком, як сувора центральна зона. Наприклад, тигровий резерват Kanha (194 500 га) у Центральній Індії, куда входить  як сувора основна зона – національний парк Kanha (94 000 га).

Слід наголосити, що повний захист поширюється на всю територію національного парку в Індії, а не на 75% території, рекомендованої МСОП.

Національні парки Індії можна було б зарахувати до категорії I-a, але наявність туризму формально не дозволяє це зробити. Але за фактом, парки Індії є строго заповідними територіями, і є хорошими прикладами того, якими повинні бути справжні національні парки та заповідники. Туризм у парках Індії часто обмежений і лімітований.

Так, у національному парку Kanha для відвідувачів відкрито лише 25% території. А в національному парку Great Himalayn (75 440 га) у Західних Гімалаях, через вразливість екосистем та підтримку дикого характеру незайманої природи Гімалаїв, кількість відвідувачів (туристів та дослідників) обмежена – не більше 1000 осіб на рік.

Парк підтримується у дикому стані – без доріг для транспорту та доступний лише пішки. У ще більш строгому національному гімалайському парку Nanda Devi (63 000 га), який кваліфікується як I-а, допускається кількість відвідувачів не більше 500 на рік. За один раз допускається група туристів, не більше ніж із 5 осіб (з гідом), і не більше 4-х таких груп на тиждень.

Парк відкритий для відвідувачів лише півроку (взимку закрито). У парку немає жодної інфраструктури, зокрема для туристів (немає жодних будівель, навіть інспекторських хатин), немає доріг та дорожнього доступу та його територія лише частково відкрита для відвідувачів. Вся територія NP Nanda Devi зберігається абсолютно дикою та повністю відповідає категорії МСОП I-a.

14.09.2024   Рубрики: Борьба за заповедность, Новости