Чому Київський еколого-культурний центр зайшов у суворе протистояння з ударівцями Лимар та Бондаренко

Юлія Нікітіна,засновник Енциклопедії громадянина

 

Київський еколого-культурний центр зайшов у суворе протистояння з ударівцями Лимар та Бондаренко. Якщо ви нічого не чули про КЕКЦ, або чули лише якісь скандальні історії – ось вам кілька фактів, які допоможуть визначитися з тим, на чиєму ви боці.

(пишу, як людина, що робить довідки і дивиться на ситуацію збоку – у житті я не знайома ані з керівництвом КЕКЦ, ані з Юлією Лимар).

1. Уявлення про те, що собою представляють КЕКЦ та його очільник Володимир Борейко можна отримати не з публікацій у ЗМІ та соцмережах, а з судового реєстру. Ця організація воює за екологію 30 років, кількість судових ухвал/постанов та рішень, у яких вона згадується, вже перевалила за 600 штук. Судяться КЕКЦ чудово – я нарахувала у них щонайменше 30 виграних справ, але думаю, більш прискіпливий аналіз виявить більше. 

2. КЕКЦ – це не лише організація, яка відбиває у київських забудовників зелені зони, вони всі 30 років займаються купою напрямків національного масштабу – змушують нашу державу забороняти жорстокі способи полювання на диких тварин, жорстоке поводження з тваринами домашніми і катівні на кшталт дельфінаріїв, впроваджувати курси екологічної етики у школах, захищають вже наявні заповідники, борються з вирубкою лісів та з виведенням лісів з-пад захисту заради забудови. Знову ж таки – не на словах, у судах борються. За час діяльності змінили купу українських законів, поступово приводячи їх у відповідність до цивілізованого міжнародного законодавства. В процесі були об’єктом чорних-пречорних нападків з боку тих, кому не подобалися обмеження.

3. Депутатка УДАРУ Юлія Лимар викликала обурення екологів не якимись емоційними висловлюваннями, а цілеспрямованою діяльністю, яку особисто я вважаю надзвичайно шкідливою – як членкиня екологічної комісії, вона заблокувала процеси створення у Києві охоронюваних екологічних об’єктів, мотивуючи це чимось на кшталт “давайте все зупинимо, бо треба якісно розробити процедури та ретельно розібратися, як у Києві взагалі створюються такі об’єкти”.

Подібні пояснення часто звучать непогано, якщо не звертати увагу на один аспект – ніхто не займається розробкою ідеальних процедур у питаннях, які вигідно залишати неврегульованими, ця ідея завжди виринає там, де треба максимально затягнути процес. Ну, наприклад, вже багато років нікому в УДАРі (а до того в Солідарності) не цікаво розбиратися з діяльністю Департаменту архітектури КМДА, який штампує “містобудівні умови” взагалі без врахування законодавчих обмежень на забудови.

Ще депутатка Юлія Лимар голосувала, наприклад, за знищення Маєтку Баккалинського. А ще вона має прямий стосунок до видання “Главком”, яке, на мою думку, було важливою частиною процесу травлі Аліни Михайлової після загибелі Да Вінчі.

 

Комент від КЕКЦ: ми дякуємо Юлії Нікітіної за підтримку.  Лимар та Бондаренка треба зупинити. Саме завдяки таким як вони нищаться зелені зони та пам,ятки культури Києва. Ці люди несуть зло та безлад. Тому ми починаємо наш перший суд проти Бондаренка, на який кияни зібрали кошти. Перший але ні останній.На черзі Лимар.

07.04.2024   Рубрики: Защита природы Киева, Новости