Юридичний погляд на охорону вовків в Україні
Марина Суркова, Асоціація зоозахисних організацій України ,Євгенія Музиченко, Help Animals ofUkraine ,Оксана Оснач, Help Animals of Ukraine
У грудні 2022 р. Постійний комітет Конвенції зі збереження дикої природи Європи та природного довкілля (Бернська конвенція) опублікував звіт під назвою «Оцінка природоохоронного статусу вовка».
У ньому надані останні дані про чисельність вовка в Європі та заходи щодо його охорони.
У ньому зазначено, що за останні 20 років чисельність вовка різко скоротилася, тому були введені суворі заходи щодо його охорони.
У ряді країн, як, наприклад, у Польщі, він був внесений до Червоної книги.
Нині в 15 європейських країнах вовк знаходиться під повною охороною, у п’яти він знаходиться під частковою охороною (як мисливський вигляд) і тільки в Україні, росії, білорусі, Молдові та Північній Македонії його знищують цілий рік як «шкідника».
І це при тому, що в Європі є країни зі значно меншою площею, ніж Україна, але мають практично стільки чи навіть більше вовків.
Маленька Болгарія має 2712 вовків, Італія – 3307 вовків, Румунія – 3000 вовків, Польща – 1889 вовків, а Україна – понад 2000 вовків.
При цьому в Італії, Польщі та Румунії вовк знаходиться під повною охороною, а в Болгарії – під частковою (мисливський вигляд). Очевидно, польські та румунські вовки не такі шкідливі, як українські, тож їх там не вбивають.
Чи все-таки справа у високій моралі та грамотності в цих країнах щодо диких тварин?
Згідно Бернської конвенції, яку Україна ратифікувала 1996 р., вовк внесено до списку 2, тобто має суворо охоронятися.
Ратифікувавши приєднання до Бернської конвенції, Україна записала собі можливість проводити вибіркове регулювання вовка «в обмеженій кількості за умов відповідного контролю».
Проте вже 28 років поспіль Україна порушує Бернську конвенцію та умови її ратифікації, оскільки згідно зі ст. 33 Закону «Про полювання та мисливське господарство» «відстріл та відлов вовків …здійснюється мисливцями під час полювання на інші види мисливських тварин» без будь-якого контролю та обмеження чисельності.
Відстріл та відлов вовка не в мисливський сезон або в заборонених для полювання місцях здійснюються мисливцями за дозволом Управління лісового господарства, а в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду – за дозволом обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, за письмовою заявою користувача мисливських угідь.
Відстріл вовка єгерями здійснюється без спеціального на це дозволу протягом року.
На фото ви можете бачити вбитих вовків, якими хизуються мисливці.
Відомий психіатр доктор Карл Меннінгер в далекому 1981 році писав, що “Садизм може приймати соціально прийнятну форму”.
Саме такою формою садизму є полювання – узаконене криваве хобі осіб, які отримують задоволення від вбивства і самостверджуються шляхом домінування над життями слабших істот.
Питання лише в тому як довго наше суспільство буде поблажливо ставитися до серійних вбивць у яких низинні інстинкти привалеюють над інтелектом, цивілізованістю та мораллю.
В продовженні теми Бернської конвенції, дотримання Україною її умов щодо сурової охорони вовків хотілось би зазначити наступне:
Перш за все необхідно зазначити, що Бернська конвенція (1979 року) є однією із найважливіших міжнародних європейських екологічних конвенцій, яка визначає основні підходи й принципи формування загальноєвропейської екомережі про збереження природних видів флори й фауни та середовищ існування (оселищ) у Європі.
Метою конвенції є:
Збереженні дикої флори та фауни та їхніх природних місцеперебувань;
Заохоченні співпраці між державами в галузі охорони природи;
Моніторингу та контролі стану вразливих видів та видів, що знаходяться під загрозою зникнення;
Допомозі в виданні законодавчих актів та проведенні наукових досліджень з охорони природи.
Види, що підлягають захисту, в рамках Бернської конвенції розподілені на чотири додатки. Вовки, я вид фауни, що підлягає суворій охороні відноситься до Додатку 2 Конвенції.
Україна ратифікувала Бернську конвенція у 1996 році. відповідно до статті 9 Конституції України: «Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України».
Вказана Бернська конвенція була ратифікована Україною із застереженням, цитата«В Україні допускається вибіркове регулювання в обмеженій кількості за умов відповідного контролю щодо таких видів тварин, перелічених у Додатку II до Конвенції: чисельності вовка та ведмедя бурого. Також на момент ратифікації Закон дозволяв використання пасток та капканів для добування низки включених у додатки до Конвенції видів. Подальші зміни до законодавства, що відбулись після 1996 року, заборонили використання капканів, у 2003 році до Червоної книги України включили ведмедя бурого, а у 2009 році – дупеля. Таким чином, до нашого часу чинним залишається лише застереження щодо охорони вовка. Тож вовк охороняється конвенцію в усій Європі, окрім нашої держави.
З дати ратифікації Україною Бернської конвенції минуло 28 років, і весь цей час Україною порушується її умови стосовно охорони вовків та в загальному регулювання чисельності вовка. Чинним законодавством України жодним чином не здійснюється регулювання чисельності вовка, що є порушення міжнародного екологічного права. В цей же час аналіз ст. 33 ЗУ «Про полювання та мисливське господарство» вказує на те, що відстріл та відлов вовків здійснюється без будь-якого контролю та обмеження чисельності, що суперечить ратифікованій Україною Бернській конвенції.
Наразі відстріл та відлов волків здійснюється неконтрольовано. Чинним законодавством України не визначено чисельність щодо відстрілу вовків з метою його регулювання та виконання Україною Бернської конвенції, у зв’язку з чим виникає необхідність приведення їх у відповідність до міжнародного європейського законодавства.
Окрім того, великим недоліком існуючого природоохоронного законодавства України є те, що його практична реалізація потребує розробки та прийняття різних підзаконних актів, які б регламентували втілення законів. Відсутність або недосконалість цих документів унеможливлює ефективне практичне застосування діючих законів, що часто й відбувається
Україна є територією унікальної флори, фауни та екосистеми яка підлягає охороні, дбайливому ставленні та контролю загрози зникнення тих чи інших видів, в тому числі, не доведення до зникнення або загрози зникнення такого виду фауни як вовки
На сьогодні Україна будує свій шлях у Європу, в тому числі, за допомогою внесення змін до чинного законодавства у відповідності до міжнародних норм. В той самий час, майже 30 років не може привести національне природоохоронне законодавство до вимог ратифікованою нею ж Бернською конвенцією.
Щодо захисту вовків нормами Оселищної директиви можемо зазначити наступне. Оселищну директиву, офіційна назва якої Директива 92/43/ЄС «Про збереження природних оселищ та видів природної фауни і флори було прийнято 21 травня 1992 року у Брюсселі Європейським Союзом. Метою Директиви є збереження та покращення стану біорізноманіття за рахунок збереження природних оселищ та видів природної фауни і флори на території ЄС. Оселищна директива є головним законодавчим документом ЄС щодо охорони видів тварин, а також їх оселищ. Директива встановлює конкретні підходи і процедури для створення єдиної мережі територій з особливим статусом збереження. Першочерговим завданням Директиви є просування охорони біорізноманіття враховуючи економічні, соціальні, культурні та регіональні потреби.
Директива вимагає від країн-підписантів вжиття заходів для підтримання сприятливого стану збереження оселищ та видів, наведених у цьому документі.
Статті 12 і 13 Оселищної директиви забезпечують сувору охорону видів, перелічених у Додатку IV (Стаття № 12 стосується тварин, а Стаття № 13 — рослин), яка в тому числі містить необхідність охорони Каніс лупус.
Додатком XXX Угоди про асоціацію між Україною та ЄС було передбачено наближення національного законодавства до законодавства ЄС у секторі «Охорона природи» у частині двох директив ЄС: Пташиної та Оселищної.
За оцінками експертів стан національного законодавства на момент підписання Угоди мав середній ступінь відповідності вимогам Оселищної директиви. Зараз нажаль у правовому полі Україні відсутні базові принципи оселищної концепції, яка б надала можливість зберігати біорізноманіття. Зокрема, відсутнє тлумачення терміну оселище, існує ряд невідповідностей українського природоохоронного законодавства європейському. Впровадження директиви зупинилось у зв’язку з воєнним станом Україні, але необхідність її впровадження та приведення національного законодавства у відповідність до Директиви нікуди не зникла.
Для виконання Оселищної директиви, Угода передбачала створення в Україні Смарагдової мережі.
В рамках впровадження Оселищної директиви в Україні необхідно зробити ряд кроків, а саме:
прийняти національне законодавство та визначити уповноважений орган
прийняти Закону України «Про смарагдову мережу», проект якого вже написано, але його прийняття зупинилось у 2021 році
запровадити заходи, необхідні для збереження оселищ (ст. 6)
встановити системи моніторингу природоохоронного статусу оселищ та видів (ст.11)
встановити суворий режим захисту видів, зазначених у Додатку IV, які стосуються України (ст. 12)
встановити механізм стимулювання освіти та надання/розповсюдження загальної інформації населенню (ст.22)
Перевірка доцільності Оселищної директиви аналітиками підтвердила її актуальність, що означає довгострокову перспективу застосування директиви в ЄС. Тому, її імплементація в Україні дуже важлива, особливо в рамках курсу Україні стати членом Європейського союзу.
06.03.2024
Рубрики: Новости, Охрана волков