Сувора охорона природи у національних парках Швеції ,Швейцарії та Фінляндії

Володимир Борейко, КЕКЦ

 

Традиційно найвищі стандарти мають національні парки Швеції та Фінляндії, а також єдиний національний парк Швейцарії.

У цих країнах всі національні парки (за винятком деяких) мають повний захист на всій території. У НП Швеції немає спеціальних заповідних зон, але господарська діяльність виключається по всій території парків.

У національних парках Швеції найсуворіші правила: заборонені полювання та риболовля (рибалка, як виняток, може бути дозволена лише в деяких водоймах), також заборонені снігоходи та моторизовані засоби пересування, будівництво доріг, ЛЕП, будівель (тільки хатини для туристів та охорони парку ). Дозволено лише збирання ягід та грибів для особистого споживання. М’який туризм дозволено по всій території парку.

У Фінляндії також суворі правила по всій території парків, але, на відміну Швеції, дозволена рибалка. Також, як і у Швеції, дозволено збирання ягід та грибів. Але, на відміну від НП Швеції, у національних парках Фінляндії є «заборонені зони» (на кшталт заповідних), де заборонено риболовлю, збирання ягід та грибів, вільне відвідування, будівництво будь-якої інфраструктури. Вони можливі лише пересування стежками, а сезон «тиші» (період гніздування птахів) заборонено доступ відвідувачів.

Заборонені (заповідні) зони, як правило, невеликі, встановлені у найбільш цінних, «чутливих» або вразливих місцях і не займають більших відсотків від загальної площі парку. Але є й великі площі заповідні зони. Наприклад, у національному парку Salamajärvi (Саламаярві), площею 6200 га (Центральна Фінляндія), де охороняються старі хвойні ліси з верховими болотами, є заборонена зона в центрі парку, яка займає 1/3 його території

(понад 30% території парку).

Тут дозволено лише пересування стежками і лише поза сезоном гніздування птахів. Також до цього парку прилягає і суворий заповідник Salamanperä (Саламанперя), площею 1270, категорії І-а МСОП зі старими лісами, де немає доступу відвідувачів взагалі.

Але ще раз слід наголосити, що вся територія національних парків Фінляндії, як і Швеції, суворо охороняється без господарського використання, у тому числі без рубок лісу. У національних парках Фінляндії та Швеції під захистом знаходяться, як правило, природні та малопорушені екосистеми, у тому числі старі ліси, болота.

 

Перші національні парки у Європі виникли саме у Швеції 1909 р. на незайманих землях з дикою природою. Тому збереження дикої природи у первозданному стані було головною метою створення національних парків. З самого початку створення перших НП Швеції до них були пред’явлені найвищі вимоги щодо захисту, які такими залишаються і зараз. В даний час у Швеції 29 національних парків із загальною площею 731 589 га, або 1,6% території країни. Планується створення ще шести нових національних парків.

У Фінляндії нині є 40 національних парків із загальною площею 1 млн. га, що становить 2,7% території країни. У Фінляндії модель національних парків було взято зі США, як і концепція плану управління – поєднання охорони навколишнього середовища та рекреаційних цілей, причому, без господарського використання (без господарських зон, рубок лісу тощо.).

Тому фінські НП дуже схожі на американські – з концепцією збереження незайманої природи та її показу відвідувачам. Міжнародне визначення національних парків, як областей для захисту незайманої природи, з такими видами діяльності, як піші походи маршрутами та огляд природних пам’яток, були прийняті як відправна точка для розвитку НП у Фінляндії.

Тому національні парки Фінляндії, як і Швеції, можна вважати класичними, такими як у США, Канаді чи країнах Африки.

У Швейцарії є всього 1 національний парк – Швейцарський, площею 17420 га (0,4% території країни) . Він був заснований в Ретійських Альпах ще в 1914 році, другим після перших НП в Європі, створених у Швеції в 1909 році.

Він був створений у малонаселеній місцевості Альп та його завданням, з самого початку, було збереження дикої природи та вивчення природних процесів без впливу людини.

Тому, Швейцарський національний парк був задуманий як науковий запо-

ведник, а чи не як рекреаційний парк. Таким він є і досі. Він

керується як суворий науковий заповідник І-а та має найвищий рівень захисту. Уся територія парку суворо охороняється та не заселена!

Упарку  є єдиний будинок для туристів, де можна зупинитись. Іншої інфраструктури немає! У парку забороняється збирання ягід, грибів, розпалювання багать та кемпінг, випасання худоби, сінокосіння, будь-які транспортні засоби, включаючи велосипед. У парку немає жодних лісогосподарських заходів, не чіпають перестійного лісу, не прибирають сухостій, немає регуляції чисельності тварин. Немає жодного втручання людини і все у природі надано природному розвитку.

Основна ідея Швейцарського національного парку – виключення будь-якої господарської діяльності, щоб вчені могли мати еталони живої природи та вивчати, як протікає в ній життя без втручання людини. У парку дозволені лише піші походи маршрутами, не сходячи зі стежок, та спостереження за природою. А також наукові дослідження, сумісні з принципами невтручання в природні    процеси.

Всі тварини та рослини у парку залишені для свого природного розвитку. Люди, які відвідують парк, мають залишатися на другому плані, будучи лише свідками природної еволюції, а не її активними учасниками. З моменту заснування Швейцарський парк втілює філософію невтручання та абсолютної заповідності, коли природа може вільно розвиватись.

08.09.2024   Рубрики: Борьба за заповедность, Новости