Степові регіональні ландшафтні парки як профанація заповідної справи

Володимир Борейко, КЕКЦ

 

Згідно із Законом України «Про природно-заповідний фонд України» ст. 23,  регіональні ландшафтні парки (РЛП) «створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів і об’єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення» (3).

Однак як «типовими або унікальними природними комплексами або об’єктами» можуть вважатися діючі кар’єри, заводи, села, дороги або рілля? Там ведеться звичайна господарська діяльність і про будь-яку «заповідність» смішно говорити.

Ми бачимо, що в гонитві за бездумним збільшенням території природно-заповідного фонду в Україні створюються псевдозаповідні об’єкти, територія яких часто ніякого відношення до охорони природи не має і мати не може.

Яскравий приклад -  степовий регіональний ландшафтний парк «Диканський», який  був створений в Полтавській області в 1994 р. на площі 11,9 тис. га. Крім цінних природних ділянок, до нього включили 8 населених пунктів, у тому числі селище міського типу Диканька, загальною площею 1,9 тис. га, що становить 16,5 % території парку, ріллю площею 3 тис. га, що становить 25 % парку, а також промислові підприємства — завод будівельної кераміки, цегельний завод, асфальтний завод, свинокомплекс, меблева фабрика «Радуга» та ін. (7). До території РЛП було також включено звалище площею близько 10 га. 40 % території парку — це території інтенсивного сільського господарства, де, зрозуміло, навряд чи можна знайти, як того вимагає Закон України «Про природно-заповідний фонд України», «збережені в природному стані типові або унікальні природні комплекси та об’єкти».

Заповідна зона в парку дуже маленька і становить близько 6 %, господарська зона також становить близько 6 %, а все інше – це рекреаційна зона. Однак незрозуміло, чому до рекреаційної зони віднесено населений пункт Диканька та інші 7 населених пунктів, а також орні землі?

Приблизно така ж ситуація склалася і з  іншим переважно  степовим регіональним ландшафтним  парком – Боковеньським, створеним у Кіровоградській області  2005 р. на площі 17530 га. Де також  до парку потрапили території сіл, що викликає роздратування у місцевих рад і призводить до конфліктів та блокування створення нових степових  заповідних об’єктів на території даних рад. І таких прикладів багато (1,9). Особливо серйозною в цьому плані є ситуація з НПП «Подільські Товтри», що охороняє значні степові ділянки, де до національного парку потрапило  2,5  района області з ріллю, селами і кар’єрами. До національного парку автоматично увійшло близько 210 сіл, дороги, 33 відкритих кар’єри загальною площею близько 817 га, а також рілля (близько 50% території парку займають орні поля, де орають, сіють, використовують гербіциди і збирають урожай). Крім цього, в парку знаходяться і великі промислові підприємства – Кам’янець-Подільський цементний завод, Довжицький спиртовий завод та ін. (2, 4, 5).

В результаті такого безвідповідального підходу заповідна зона парку становить всього 3,5 тис. га або 1,3 % території парку, зона регульованої рекреації – 17,4 тис. га або 6,6 % площі парку. Натомість господарська зона парку становить 240 тис. га або 91,8 % площі парку . При цьому парку належить всього 4, 5 тис . га території або 1, 7 % парку. ( 2,4,5).

Яке відношення заводи та рілля   мають до відпочинку населення та рекреації?  Більше того, згідно зі ст.7 Закону «Про природно-заповідний фонд України» на заповідних територіях забороняється будь-яка діяльність, яка завдає або може завдати шкоди  стану «природних та історико-культурних комплексів і об’єктів»( 3). Але  систематична оранка ,  потім зрізання камбайнами сільгоспкультур шкодить природному комплексу степу, так само як і будівельні роботи в населених пунктах теж завдають шкоди природним комплексам.  З іншого боку, виконання вимог цієї статті Закону унеможливлює вирощування та збирання врожаю на орних землях, а також розвиток населених пунктів. При чіткому дотриманні природоохоронного законодавства і фермери, і міські, сільські, селищні  влади будуть постійно штрафуватися з боку природоохоронних органів.

Подібна ситуація з включенням до заповідних об’єктів населених пунктів, заводів, автомобільних доріг, ріллі має дуже багато негативних наслідків.

По-перше, дотримання законодавства про природно-заповідний фонд в таких місцях практично неможливе, у зв’язку з чим працівники  регіональних ландшафтних парків ( а також НПП)  ставляться в надзвичайно складні умови роботи.

По-друге, включення промислових та сільськогосподарських об’єктів, населених пунктів до РЛП  призводить до постійних конфліктів із місцевим населенням, представниками бізнесу, налаштовує людей проти заповідання нових природних територій, дискредитує заповідну справу.

 

По-третє, відбувається розмивання меж заповідних об’єктів, девальвація поняття заповідності. Заповідність – це завжди заборона будь-якої господарської діяльності. За визначенням може бути заповідним завод чи орне поле. Це такий самий абсурд як «гарячий сніг» або «многодітна дівчина».

По-четверте, місцеві ради, маючи постійні конфлікти з такими «заповідними гібридами», не хочуть погоджуватися на створення нових заповідних об’єктів. Так, Диканська селищна рада саме тому відмовила у 2025 р. Київському еколого-культурному центру у заповіданні трьох степових заповідних об’єктів.

 

По-п’яте, якщо на території, наприклад, господарської або рекреаційної зони степового РЛП буде знайдено степову балку з рідкісними рослинами, її буде важко заповісти, оскільки обласні чиновники з Департаменту екології ОДА можуть бути не зацікавлені в її заповіданні, оскільки в цьому випадку не відбуватиметься зростання загальної площі.

 

 

Який же може бути вихід із ситуації?

 

По-перше, необхідно домагатися  загального  засудження включення в регіональні ландшафтні парки (а також і в НВП) території господарських об’єктів та населених пунктів. На жаль, це питання досі усіляко замовчується в літературі із заповідної справи, і не порушується на заповідних конференціях.

 

По-друге, необхідно позбавлятися спадщини минулого, поступово виводячи з регіональних ландшафтних парків заводи, ріллю, населені пункти. Дещо в цьому напрямі вже робиться. Наприклад, у грудні 2023 р. керівництво регіонального ландшафтного парку «Диканський» добилося виключення з парку 508 га землі, що з господарськими об’єктами.( 8). І цю оптимізацію РЛП слід продовжувати.

 

По-третє, потрібно ліквідувати саме юридичне поняття «господарська зона» у національних парках та регіональних ландшафтних парках, внісши для цього зміни до Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

 

Господарські зони у цих категоріях об’єктів ПЗФ- це відрижка радянської доби, це справжній «троянський кінь» у заповідній системі, що дозволяє легалізувати порушення заповідного режиму. У США чи Канаді, наприклад, де національні парки діють вже понад 100 років, жодних господарських зон немає.

По-четверте, не потрібно включати в степові регіональні ландшафтні парки нові степові об’єкти-заказники, заповідні урочища та пам’ятки природи. Тому що при їх включенні вони можуть потрапити до зони рекреації, а ще гірше до господарської зони, що має набагато нижчу ступінь заповідності та захисту.

 

Тим більше, що зонування РЛП визначається не законом, а перевагами обласних чиновників.  Тож хай краще ці  степові заповідні об’єкти будуть автономними.

 

Література

1.Борейко В.Е., А.С. Головин, А. О. Паламарчук, А.С. Силичев, П.П. Швидун, А.А. Яровой,2017,НАЦИОНАЛЬНЫЕ ПАРКИ И ДРУГИЕ ОБЪЕКТЫ ПЗФ УКРАИНЫ БЕЗ ГЛАМУРА.Мониторинг нарушений заповедного режима (2006- 2017)Материалы независимого расследования, К., КЭКЦ, 128 стр.

2. Подільські Товтри (національний парк) https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%A2%D0%BE%D0%B2%D1%82%D1%80%D0%B8_(%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%BA)

3. Закон України « Про природно-заповідний фонд України «

4. Проект організації території НПП “Подільські Товтри” https://www.npptovtry.org.ua/category/pro-park/zagalna-informatsiya/proekt-organizatsiyi-terytoriyi/

5. Царик П.Л., Царик Л.П., Кузин І.Р, 2021, Національний природний парк « Подільські Товтри», його туристична і транспортна доступність,
International scientific journal «Grail of Science» | № 7 (August, 2021) стр. 328-334.  https://www.researchgate.net/publication/354467717_NACIONALNIJ_PRIRODNIJ_PARK_PODILSKI_TOVTRI_JOGO_TURISTICNA_PRIVABLIVIST_I_TRANSPORTNA_DOSTUPNIST
6. Борейко В.Е, Площадь заповедных зон национальных парков Украины и меры по их расширению https://ecoethics.com.ua/ploshhad-zapovednyih-zon-natsionalnyih-parkov-ukrainyi-i-meryi-po-ih-rasshireniyu/

7. Регіональний ландшафтний парк “Диканський” https://dykanka.wixsite.com/landpark

8. Про зміну меж регіонального ландшафтного парку « Диканський « https://oblrada-pl.gov.ua/doc/doc/2890

9. В.Е. Борейко, С.В. Галущенко, И.Ю. Парникоза,2018,Территории строгого природоохранного режима (категории I-a, I-b МСОП/IUCN). Международный и европейский опыт, Киевский эколого-культурный центр,. К.: , 112 стр.

18.08.2025   Рубрики: Борьба за заповедность, Новости, Спасем изначальную степь Украины