Що таке національний парк

Володимир Борейко, КЕКЦ

 

Щоб попередити можливу експлуатацію популярності наявних національних парків та девальвацію самої ідеї їх створення, представники міжнародної природоохоронної громадськості – члени створеного у 1948 році Міжнародного союзу охорони природи та природних ресурсів (МСОП) – звернулися доООН з проханням врегулювати становище, що склалася, МСОП розробив, а X Генеральна асамблея прийняла резолюцію, в якій говориться:- “Враховуючи значення, яке надає ООН ідеї національного парку як розумної форми використання природних ресурсів, і враховуючи вживання терміну, що збільшується в останні роки в ряді країн. “національний парк” для позначення територій, що мають зовсім інші завдання та статус, X Генеральна асамблея МСОП, що проходила в Нью-Делі у листопаді 1969 р., рекомендує всім урядам зберегти термін “національний парк” тільки за територіями, що відповідають наступним критеріям, і, крім того, зробити все від них залежне, щоб так само чинили місцеві органи влади та приватні організації, охочі заснувати  національний парк.

Національний парк – це порівняно велика територія, де:

• одна або кілька екосистем не зазнали серйозних змін в результаті діяльності людини, де види рослин і тварин, їх місцеперебування, геоморфологічні ділянки є науковим, просвітницьким або рекреаційним інтересом, або на якій знаходиться природний ландшафт виняткової краси;

• найбільш компетентний орган країни вживає заходів для якнайшвидшого запобігання або виключення експлуатації природних ресурсів на всій території та для ефективного формування почуття поваги до екологічних, геоморфологічних чи естетичних елементів, які призвели до створення парку та куди відвідувачам за певних умов дозволено доступ до духовних, освітніх, культурних та рекреаційних цілях” .

Ця резолюція отримала широке міжнародне визнання і згодом була схвалена II Всесвітньою конференцією з національних парків, що проходила в Єллоустоні в 1972 році. Відповідно до цієї резолюції Комісія МСОП з питань національних парків розробила критерії для включення до списку ООН територій, які відповідають необхідним вимогам.

Таким чином, в даний час міжнародна концепція парку пред’являє до нього досить жорсткі вимоги та висуває низку обмежень.

У національних парках, включених до Список ООН, забороняється експлуатація природних ресурсів, видобуток корисних копалин, заготівля деревини та рослин, видобуток тварин, будівництво гребель або інших іригаційних або гідроенергетичних споруд. Заборона поширюється і на сільськогосподарську діяльність, полювання, рибальство, заготівлю дров, будівництво доріг, ліній зв’язку, силових ліній тощо, а також на постійне проживання, комерційне або промислове використання території. З цього загального правила допускаються лише окремі винятки.

Деякі з перелічених видів діяльності дозволяються у тих національних парках, де створені зони охорони культурної спадщини (наприклад, зони контрольованого сільськогосподарського ландшафту, села, міста чи міські райони історичного чи археологічного інтересу тощо.), якщо ці види діяльності є невід’ємним елементом спадщини, що охороняється.

Національний парк відноситься до природних територій, що суворо охороняються. Відповідно до класифікації МСОП, національний парк – це II

категорія природних територій, що охороняються, найбільш сувора після природних заповідників (категорія I).  Класичний національний парк за критеріями МСОП має включати зону невтручання у природні процеси – не менше ніж 75% від загальної площі парку.

15.09.2024   Рубрики: Борьба за заповедность, Новости