Право на еволюцію – найважливіше право дикої природи степу, яке захищають заповідники
В.Є.Борейко, КЕКЦ
В даний час в багатьох країнах в юридичну практику починає входити надання живим істотам і ділянкам екосистем юридичних прав (1, 2, 4, 6).
До найважливішого права дикої природи можна віднести право на збереження та захист природної еволюції.
Справа в тому, що більшість природних процесів, мутацій і відбір можливі тільки в природних місцях проживання, таких як степ, які серйозно не торкнулися людиною.
Саме там переважно відбувається видоутворення нових видів тварин та рослин, саме там біотопи з рідкісними видами флори та фауни постійно створюються природними процесами (5,7,8,9,10,11).
Оглядаючи захист екологічних процесів лісу, німецький лісовий еколог Кнут Штурм пише: «Центральне значення цього визначення полягає у вимогі захисту динаміки лісу. Динаміка лісу є вираженням процесів, що відносяться до лісової екосистеми, і проявляється у різноманітних та постійно змінних «картинах лісу» (СР Salisch 1911).
Немає такого поняття як кінцевий стан, у якому ліс залишається вічним і постійним («стабільним»). Наслідком цього для збереження природи в лісі є те, що біотопи, які в даний час класифікуються як заслуговують на охорону, є не статичними, тобто перебувають у фіксованому місці, а динамічними, тобто підлягають охороні в рамках внутрішніх змін місцеперебування лісової природи (сукцесій).
Цей підхід заснований на припущенні, що типи місцепроживання кожної лісової спільноти з їх специфічними видами тварин і рослин, що заслуговують на охорону, постійно створюються заново природними процесами ( 9).
На відміну від пам’яток культури природа постійно змінюється та відновлюється. Степ заростає кущами, у лісі береза замінюється дубом, річки змінюють русла.
Тому американський еколог і екофілософ Джек Тернер звичайно має рацію, заявляючи: «Ми не можемо зберігати дику природу як зберігають полуницю-зібрану, зварену і закриту в банки. Зберігати дику природу-означає зберігати її автономію і свободу »(11). Джек Тернер мав на увазі захист права дикої природи збереження еволюції.
Тому створення заповідників, у тому числі степових заповідників, та інших природних територій, що охороняються, по суті є спробою забезпечення права дикої природи на збереження та захист природної еволюції.
Однак різні заходи, які нерідко проводяться нібито для охорони природи, насправді частіше шкодять природі, оскільки гальмують, блокують екологічні процеси. До них можна віднести сінокосіння в степових заповідниках, санітарні рубки лісу, рубки догляду, відновлювальні рубки, прибирання хмизу, боротьбу з комахами – «шкідниками»,відновлення корінних типів лісу, гасіння пожеж, відстріл вовків та інших хижаків, розчищення буреломів, вітровалів, горильників, будь-яку біотехнію, зимові підживлення, диференційоване заступництво окремим видам тварин і рослин, випас домашніх тварин, боротьбу з гельмінтозом копитних,регуляцію чисельності копитних та інших тварин, оптимізацією гідрологічного режиму, штучні паводки, спрямовані пали, створення лісових полян, ставків, водопоїв, зацілінювання, реакліматизацію, очищення водойм, меліоративний вилов риби.
Як вважає К. Штурм, «Захист екологічних процесів у лісі в першу чергу
має на меті якомога більше наближення до природи і, таким чином, максимально можливого невтручання в природні процеси» (9). Ми повинні охороняти можливість природних сукцесійних змін в екосистемах, пише Є.Є. Сироєчковський-мол. (5). Захист випадковостей у природі К. Штурм також бачить як важливий елемент захисту екологічних процесів (9).
Мета захисту екологічних процесів полягає в тому, щоб зберегти виникаючі під впливом випадковостей різні сукцесії природних угруповань без впливу на них лісогосподарської та іншої діяльності, тобто “захист біотопів шляхом бездіяльності” (10).
У зв’язку з цим д.б.н. Ф.Штильмарк писав: «Головне ж – залишити заповідник і всю йогозаповідну природу в спокої, не турбуватися про неї, не переживати, що там загинуть кабани від перенаселеності чи безгодівлі, що ворони виклюють пташенят чапель, що розплодяться лосі, які з’їдять лісовий молодняк і що виникне «еталон деградації»…
»… Само собою – не рубати ліс і нехай він заросте, як йому заманеться, ось це і буде дика заповідна природа … »(7,8).
Тому у 2015 р. за нашою пропозицією до Закону України “Про природно-заповідний фонд України” у ст. 15, що регламентують завдання створення природних заповідників, було записано, що одним із таких завдань є “підтримка природних спонтанних процесів та явищ” (2).
На думку К.Штурма «Найбільш послідовне здійснення захисту екологічних процесів означає, що ліс більше не отримує жодного (лісо- та активного природоохоронного) догляду. ..
ї розмір може бути обґрунтований не стільки з наукової точки зору, скільки з точки зору охорони природи чи лісової політики, та потребує широкого політичного консенсусу. Має бути створена репрезентативна «мережа» необроблених лісових ділянок. Їх слід визначати на основі різних можливостей захисту природи та положень лісового законодавства» (9).
Подібне висловлювання можна віднести і до степових ділянок, які не повинні отримувати ніякого активного природоохоронного догляду, бо він шкодить еволюції, тобто природним спонтанним процесам та явищам степу.
І зовсім немає нічого небезпечного в тому, якщо під час еволюційних змін у степовому заповіднику менше стане ковили або інших червонокнижних рослин. Ділянка дикої степової заповідної природи – це не відділ степової флори в ботанічному саду. У цих двох інституціях зовсім різні цілі.
У зв’язку з цим для захисту права дикої природи степу на еволюцію можуть відповідати тільки природні території, що охороняються, із суворим режимом-заповідники, заповідні зони національних парків і РЛП, пам’ятки природи, заповідні урочища, яких потрібно створювати якомога більше.
В інших заповідних об’єктах, наприклад у заказниках або зонах регульованої рекреації НПП та РЛП, пріоритет може надаватися не еволюції та природним процесам, а збереженню рідкісних видів тварин та рослин.
І останне. Фундаментальне право дикої природи на збереження та захист природної еволюції має бути визнане та захищене законом.
Література
- Борейко В.Е., 2017, Права природы и права животных, КЭКЦ, К., 56 стр.
- Борейко В.Е., 2003,СОВРЕМЕННАЯ ИДЕЯ ДИКОЙ ПРИРОДЫ, издание второе,дополненное, КЭКЦ, К., 208 стр.
3.Закон України « Про природно-заповідний фонд України «
4.Кто дает природе права и зачем https://ecoethics.com.ua/kto-daet-prirode-prava-i-zachem/
5. Сыроечковский Е.Е. мл., 2005. Природоохранная орнитология и ее будущее в России (на примере гусеобразных птиц) //
Гусеообразные птицы Северной Европы. Тезисы докладов Третьего Международного симпозиума. — Спб. — С. 253–256
6.Универсальная декларация прав рек https://ecoethics.com.ua/universalnaya-deklaratsiya-prav-rek/
7.Штильмарк Ф.Р., 1981. Принципы заповедности (теоретические, пра вовые и практические аспекты) // Географическое размещение заповед ников в РСФСР и организация их дея тельности. Сб. научных трудов. — М.: ЦНИЛ Главохоты СФСР. — С. 60 76
8. Штильмарк Ф.Р., 1999. Таинство заповедания (к обсуждению идеологии
заповедного дела) // Гуманитарный экологический журнал. — В. 1. — С. 35 -46
9.Sturm K.,1993, Prozeßschutz -ein Konzept für naturschutzgerechte Waldwirtschaft, Zeitschrift fürÖkologie und Naturschutz,№ 2, 181-192.
10.Hanstein, U.,1982,Biotopschutz durch Un terlassen, Forst- und Holzwirt, v. 37 , № 6 ,157-158.
11 . Terner J., 1996, The abstrakt wild, Tucson Universitu of Arizona Press, 136 p.
10.08.2025
Рубрики: Новости, Спасем изначальную степь Украины