Міндовкілля та НАН України перетворили Дунайський заповідник на рибгосп: корупція та знищення народного надбання в одному флаконі
Володимир Борейко, КЕКЦ
У 2025 р. Міндовкілля України видало Дунайському біосферному (точніше «біоскверному») заповіднику ліміт на вилов 504 тонн риби. Тут, у заповіднику, ловлять до 50 % усіх українських частікових риб і до 80 % усієї української оселедця. Загалом ловлять 19 видів риб. У 2021 р., згідно з лімітом на промисловий вилов риби (580 тонн, 19 видів риб), заповідник повинен використовувати 895 вентерей і 4057 сіток. Насправді цих сіток ставлять там у кілька разів більше. Таке рибальство в заповіднику — справа дуже темна і безконтрольна.
При цьому вилов риби в заповіднику постійно зростав (дивна справа, риби в Чорному морі все менше, а в заповіднику її ловиться все більше). Так, у 1999 р. в заповіднику був дан ліміт на 120 тонн риби, у 2000 р. -164 тонни ( куди входило 22 види риб) , в 2001 р.-254 тонни, в 2002р.-350 тонн, в 2003 р.-245 тонн, в 2004 р.-308 тонн, в 2005р. -447 тонн, у 2006 р. – 357 тонн, у 2007 р. – 383 тонни, у 2008 р. – 583 тонни, у 2012 р. Мінекології України погодило Дунайському заповіднику вилов риби на 1217 тонн. При цьому ловилися навіть рідкісні осетри (звичайно, зрозуміло, тільки заради науки…) з 1999 р. по 2008 р. було виловлено 2,27 тонн севрюги та осетра. Як ми бачимо, апетит приходить під час їжі.
Рибу ловлять у заповіднику понад 140 рибальських шлюпок і близько 300 рибалок. Якось такі масштаби зовсім не схожі на заповідник. Більше нагадують рибальський радгосп.
Інша серйозна проблема полягає в тому, що в численні сітки , які виставляються для здійснення промислового лову риби, потрапляють у великій кількості рідкісні птахи, які, за ідеєю, повинні охоронятися на території національних парків і біосферних заповідників. За даними експертів, щорічно під час промислового лову риби в Дунайському заповіднику гине близько 800 червонокнижних птахів, в основному це малий баклан і чернь білоока, а також пелікани, малий лебідь, жовта чапля.
Особливо часто потрапляє в сіті лиска. Всього, за оцінками експертів, загальна кількість птахів, що потрапляють в сіті в Дунайському заповіднику за рік, досягає 10 тисяч особин. У сітки потрапляють і червонокнижні види риб – перш за все осетри, а також і нещасні дельфіни, тритони і черепахи. Так, нецільовий вилов тільки одного виду осетрових – стерляді, за даними експертів, становить в Дунайському заповіднику 200 кг на рік. Всього ж у Дунайському заповіднику під час промислового лову в сіті потрапляє 35 видів тварин, занесених до Червоної книги України, і 34 види тварин, що охороняються списком 2 Бернської конвенції.
Все це є кричущим порушенням українських законів і міжнародних конвенцій.
Слід додати, що в Дунайському заповіднику до 2016 року промисловий вилов риби відбувався навіть у заповідній зоні ! Після того як Київський еколого-культурний центр виграв суд проти Міндовкілля, НАН України та Дунайського заповідника , там промисловий вилов риби був нарешті закритий.
Під керівництвом нинішнього директора Дунайського заповідника О.Волошкевича, Дунайський заповідник давно перетворився на сумнівну, закриту бізнес-структуру , далеку від завдань заповідної справи. Цей самий О.Волошкевич ненавидить заповідність і в 2016 р. хотів скоротити заповідну зону на 1500 га, але це злодійство йому не вдалося. Мабуть, О.Волошкевич добре годує рибою великих чиновників з Президії НАН України (якій підпорядкований Дунайський заповідник), інакше як пояснити, що всі антиекологічні злодіяння йому сходять з рук і він вже багато десятків років сидить директором на цьому рибному місці.
Друга за рахунком темна і безконтрольна справа в Дунайському заповіднику – це масова заготівля і продаж очерету.
У Стародавньому Китаї, який був дуже витонченим у вигадуванні різних жорстоких тортур, відома тортура скошеною тростиною. Заарештованих людей виганяли у болотяні луки зі скошеною кілька тижнів до цього тростиною. За пару тижнів скошені стебла очерету висихали і ставали міцними і гострими як спис. На ці мільйони списів, що стирчали з землі, і виганяли нещасних жертв. Пробігши сотню метрів, люди на клапті різали м’язи своїх ніг.
Минули століття, але в Україні таке катування до лебедів та інших великих птахів застосовують деякі заповідники і національні парки, де в комерційних інтересах на величезних площах косять очерет. Справа в тому, що лебеді, сідаючи на воду, не звертають уваги на гострі піки скошеного очерету, що стирчать під водою, і ріжуть ними собі животи. Саме таких лебедів, з порізаними животами гострими піками скошеного очерету, як розповідав мені зоолог парку Межигір’я Сергій Григор’єв, йому часто приносять на лікування.
Зрозуміло, що на величезних територіях того ж Дунайського заповідника (де косили у 2022 р.на 3083 га ), де живуть десятки тисяч лебедів, загибель десятків, а може сотень нещасних лебедів від порізів скошеною тростиною непомітна. Подібна практика є жорстоким поводженням з тваринами і повинна бути заборонена. Тим більше в заповідниках і національних парках. Однак як би не так! Міндовкілля на це порушення закону не звертає уваги і вже десятки років спокійно видає заповідникам і національним паркам все більше і більше лімітів на покоси очерету.
Дунайський біосферний заповідник отримав у 2025 р. від Міндовкілля ліміт на заготівлю очерету в 6079 тонн на площі 2631 га. Дунайський біосферний заповідник зараз косить очерет навіть у зоні регульованого заповідного режиму, яка повинна дуже суворо охоронятися.
Заготівля та вивоз очерету дозволена в Дунайському заповіднику з 15 листопада до 15 березня, тобто косінням очерету знищуються місця відпочинку птахів під час осінньо-весняних міграцій, місця зимівлі птахів, а також місця гніздування птахів. І нікому немає діла.
Крім усього іншого, під час косіння очерету відбувається безповоротне вилучення біомаси, що також має негативні екологічні наслідки. Тим більше, що заготівля очерету ведеться за допомогою комбайнів і вантажного транспорту. Після косіння птахи не завжди бачать гострі піки скошеного очерету. Сідають на воду і розрізають собі животи. Косіння очерету вкрай негативно впливає на п’ять видів птахів, занесених до Червоної книги України – каравайка, колпіца, чернь білоока, малий баклан, жовта чапля, а також на 32 фонових види птахів.
Як неодноразово було встановлено в багатьох судах, заготівля очерету відбувається в Дунайському біосферному заповіднику з масою порушень природоохоронного законодавства.
Візьмемо, для прикладу, ліміт на косіння очерету, який у 2021 р. видало Міндовкилля національному парку Тузловські лимани. У ньому прописано масу екологічних обмежень. Косіння повинно проводитися на площі понад 75% від усієї площі відведених під косіння ділянок для забезпечення мозаїчності косіння, смуга ділянок біля водойм, що не коситься, повинна бути не менше 10 м, косіння здійснюється тільки в господарській зоні парку з 15 листопада по 31 грудня. Відчувається, що керівництво Тузловських лиманів з усією екологічною відповідальністю ставиться до питання косіння очерету.
Всіх цих важливих обмежень чомусь немає в ідентичних лімітах на косіння очерету, які видає Міндовкілля Дунайському заповіднику. Чомусь дозволяється косити в зоні регульованого заповідного режиму, термін косіння розширюється ще на період з 1 січня по 1 березня (коли птахи вже починають весняні міграції), немає вимог забезпечення мозаїчності покосів і заборони на покос ближче 10 м від водойм.
Причому здебільшого це водно-болотні угіддя міжнародного значення, проте жодної незрівнянної екологічної експертизи впливу косіння очерету на птахів, які тут розмножуються, мігрують, зимують, відпочивають, не проводив.
Слід сказати, що згідно зі ст.6 Бернської конвенції, яку ратифікувала Україна, косіння очерету у таких місцях заборонено.
Конвенція забороняє » b) навмисне зашкодження місцям виведення потомства або
відпочинку чи їхнє знищення;
c) навмисне порушення спокою дикої фауни, особливо у період
виведення та вирощування потомства і зимівлі, якщо таке порушення
є істотним з точки зору цілей цієї Конвенції;».
Іншими словами, в Дунайському заповіднику відбувається тотальне косіння очерету без будь-яких серйозних екологічних обмежень, що пояснюється патологічною жадібністю керівництва Дунайського заповідника. Директор заповідника Волошкевич хоче заробляти на всьому, не пропускаючи останню тростинку . Так вже котрий рік триває розграбування заповідних природних ресурсів – національного надбання народу України.
До речі, нещодавно Департамент стратегічних розслідувань МВС України розпочав вивчення лімітів, які від Міндовкілля отримував національний парк Синевир. Гадаю, скоро дойде черга і до Дунайського заповідника.
Слід зазначити, що контроль за косінням очерету в національних парках і заповідниках Міндовкілля веде формально. Ми вивчили звіт Дунайського біосферного заповідника щодо використання природних ресурсів ( косіння очерету ) за 2021 р. Весь звіт являє собою кілька колонок із зазначенням, скільки очерету планувалося заготовити і скільки було заготовлено. При цьому в звіті не вказано, в який період було проведено косіння очерету , в яких зонах заповіднику. У звітах немає підтверджуючих фото або відео. Косіння очерету в заповіднику не перевірялося державною екологічною інспекцією, науковими або громадськими природоохоронними організаціями. Тому вірити звітам про заготівлю очерету в Дунайському заповіднику не слід. Тим більше , що він безпосередньо економічно зацікавлений у заготівлі очерету , оскільки продає його за кордон.
Крім того, систематична масова косіння очерету в національних парках і біосферних заповідниках порушує природні процеси, які ці природно-заповідні установи якраз і повинні захищати.
А тепер найголовніше. Відповідно до ст.19 Конституції України органи влади мають діяти лише у рамках Конституції та законів. Але Законом України “Про природно-заповідний фонд України” ніде не сказано, що у біосферних заповідниках дозволяється у промислових масштабах заготовляти очерет.Тобто Міндовкілля видає ліміти на його заготівлю незаконно, а Дунайський біосферний заповідник його незаконно заготовляє,особливо у зоні регульованого заповідного режиму.
Особлива вакханалія з вилову, продажу риби та інших природних ресурсів у заповідниках, національних парках, заказниках та інших заповідних об’єктах посилилася за двох останніх міністрів Міндовкілля — Р. Стрільця та С. Гринчук. Причому, як розповідають наші інсайдерські джерела в Міндовкілля України, міністр Р. Стрілець сам неодноразово закликав заповідники та національні парки більше «заробляти» на заповідних природних ресурсах. Аргументація Р. Стрільця зводиться до абсурду – дозволити державним природоохоронним організаціям-національним паркам заробляти на заготівлі сіна і очерету, меліоративному лові риби, заготівлі ягід, рубці лісу – все одно що дозволити правоохоронним державним органам – поліції і прокуратурі заробляти на наркоманах, бандитах і повіях.
По суті, в Україні створено ще одну корупційну схему, до якої входять керівники Міндовкилля та керівники деяких заповідників і національних парків. І ця група безпринципних міністерських чиновників та деяких жадібних директорів заповідників і національних парків безперешкодно краде і знищує природні багатства народу України. Керівництво Міндовкілля розглядає національні парки як власні гаманці. Ставлять туди своїх, залежних від міністра директорів і обкладають податками.
До речі, 18 серпня 2025 року САП подала позов до ВАКС про цивільну конфіскацію активів колишньої заступниці міністра захисту навколишнього середовища та природних ресурсів Вікторії Киреєвої та її сім’ї. Йдеться про майно вартістю понад 3 млн грн, яке, як вважають правоохоронні органи, вона отримала незаконно
До корупції в Міндовкілля додається ще й кричуща некомпетентність міністерських чиновників. Наприклад, зараз Департамент заповідної справи в Міндовкілля України очолює чиновник Е.Токар, який до цього ніколи не працював у сфері екології, а останнім місцем його роботи було керівництво Центром зайнятості в Мукачево.
Тенденція до зростання вилову риби в заповідниках і національних парках, комерційної реалізації інших заповідних природних ресурсів стає особливо небезпечною зараз, коли в середині 2025 р. Міндовкілля було розформовано, а його залишки приєднали до Міністерства економіки. Тепер викачувати заповідні природні ресурси будуть у десятикратному розмірі.
І ось перша ластівка. На початку жовтня 2025 року лобіст полювання депутат від «Слуг народу» І. Марчук зустрівся з міністром економіки, довкілля та сільського господарства О. Соболєвим і говорив з ним про «економізацію природно-заповідного фонду». І той нібито його підтримав.
17.10.2025
Рубрики: Борьба за заповедность, Новости