Коротка історія лося в Польщі та наслідки його охорони станом на 2010 р.

Доля лося в Польщі зазнавала змін; цей вид двократно протягом ХХ ст. в нашій країні доводили до критичного стану, зокрема по II світовій війні. Цей час пережило лише біля 15 особин, усі в районі Бебжі. Для порівняння на території колишньої Східної Пруссії (суч. – Калінінградська область в 1945 року мешкало біля 1500 лосів (Steinbach 2009), кілька з яких прийшло до лісів біля Голдапу (Leńkowa i Panfil 1973). Після взяття лося під повну охорону в 1952 р. його чисельність почала поволі зростати. Окрім того, вдала інтродукція лося з Білорусі до Кампіноського національного парку та імміграція лося з-за східного кордону Польщі спричинило те, що лось став в Польщі звичайним видом. В 1967 r. розпочато полювання на лося, однак мисливське використання не було спочатку велике. Час інтенсивного приросту стада в країні припав на 1970-ті рр. і призвів до піку зростання чисельності в 1981 р. в кількості. 6200 особин, з яких біля 800 в долині Бебжі (Rycina 2.2; Gębczyńska i Raczyński 2004).

rys-2-2-los-dynmica-w-polsce

Рис. 2.2. Динаміка чисельності лося в 1962-2010 рр.

 

Нажаль, подібно до того як і в інших країнах комуністичного блоку СРСР, внаслідок надмірного мисливського використання в 80-90-х рр. XX ст., наступив обвал чисельності, який склав 75% (з 6 200 до біля 1500 особин). Цей двадцятилітній час редукції чисельності усіх оленів в Польщі, який обґрунтовували необхідністю боротьби зі шкодами в лісах, став реальною загрозою для існування виду і причиною зникнення популяцій лося в Західній та Центральній Польщі. Лось став головною жертвою політики відстрілів, яка послідовно реалізувалася в масштабі цілої країни. Редукцію чисельності лося здійснювали незалежно від щільності популяції і величини локальних груп, а також в ізольованих (острівних) популяціях. З-за цього Міністр навколишнього середовища на вимогу мисливців ввів мораторій на відстріл лося. Перші 10 років реалізації мораторію вдалося відтворити чисельність виду. Цей захід призвів до зміцнення популяції у північно-східній Польщі, де наразі живе 70% популяції лося в країні (Рис. 2.3).

rys-2-3-gustota-losia

Рис. 2.3. Щільність популяції лося (особин/1000 га) в Польщі в 2010 р. повіти.

 

Згідно офіційних даних сучасна чисельність лося в Польщі перевищила стан з 1981 р. і становить біля 7500 особин (Budny i in. 2010; Рис. 2.2.).

За час першого десятиліття мораторію не відновилися існуючі раніше локальні популяції лося в західній та південній Польщі, a ті які збереглися (наприклад в долині р. Нотеці) складаються з відносно невеликої кількості особин та ізольовані від інших популяцій, що підтверджують генетичні аналізи. Навіть в рамках суцільного ареалу, чим більш на захід тим нижча їх щільність. В багатьох місцях вона нижча за 1 особину на 1000 га або лосі розглядаються як тварини, які трапляються лише під час міграцій (Rycina 2.3). В той же час на території трьох національних парків: Бебжанського, Кампіноського та Поліського, які складають важливі місця проживання лося в Польщі кількість лосів – від моменту введення мораторію росте дуже повільно, або стабілізувалася.

 

За матеріалами експертного висновку: Strategia ochrony i gospodarowania populacją łosia w Polsce. Kierownik projektu: Dr hab. Mirosław Ratkiewicz. Białystok 2011

 

20.07.2017   Рубрики: Новости, Спасем сурка и лося в Украине