Концепція охорони дикої природи (Wilderness) у Європі

Володимир Борейко, КЕКЦ

 

Європейський рух Wilderness почався відносно недавно, отримавши значний імпульс у 2000-х роках. Ще в 1998 році було створено Фонд PAN Parks для захисту територій дикої природи, що збереглися в Європі. Цей фонд був організований WWF та голландською туристичною компанією Molecatenc метою реалізації проекту з виділення та захисту суворих ОПТ з дикою природою (за типом американських) по всій Європі, де сувора охорона без втручання поєднується зі стійким туризмом для територій Wilderness. Це стало початком формування Європейської мережі територій Wilderness шляхом аудиту та сертифікації національних парків, що відповідали стандартам PAN Parks (адаптованим до європейських особливостей Wilderness). Фондом PAN Parks було сертифіковано 13 національних парків Європи з територіями Wilderness, які увійшли до мережі дикої природи Європи («Дика мережа Європи»). Також, у 2005 році, була створена Ініціатива Wild Europe (WEI) як партнерство різних природоохоронних організацій Європи з питань дикої природи (WWF, IUCN, PAN Parks та ін.), яка координує стратегію захисту та відновлення дикої природи в Європі.

Важливою віхою у визнанні концепції дикої природи у Європі стало ухвалення 3 лютого 2009 року Європарламентом резолюції про збереження дикої природи у Європі («Резолюція Європейського парламенту про Wilderness у Європі»). Резолюція мала рекомендаційний характер, але вона стала відправною точкою для загального усвідомлення а найвищому рівні необхідності захисту дикої природи у Європі. У Резолюції міститься заклик до Європейської комісії: Розробити чітке визначення дикої природи (Wilderness – «пустелі»),Провести дослідження цінностей та переваг дикої природи ,Розробити стратегію Wilderness в ЄС, Ініціювати відновлення територій з антропогенним впливом в минулому для розвитку нових диких місць .Країнам-членам ЄС було доручено: Обмінюватися передовим досвідом в управлінні територіями Wilderness ,Розробити кодекс поведінки для туризму в районах Wilderness, Забезпечити найкращий захист дикої природи.

 

10-й Всесвітній Конгрес з дикої природи (WWC) – WILD10, що проходив у 2013 році в Саламанці (Іспанія), також став віхою для захисту дикої природи в Європі. На Конгресі, розглядаючи питання політики збереження природи в Європі, було заявлено, що необхідна «Європейська конвенція про дику природу», в яку повинні об’єднатися всі європейські країни для збереження дикої природи. Говорилось також про те, що забезпечення суворого захисту має вирішальне значення для збереження природи на континенті, і нова концепція (Wilderness), орієнтована на дику природу Європи, може допомогти у цьому процесі.

У 2013 році Європейська комісія випустила документ «Керівні принципи Wilderness для мережі Natura 2000», які передбачають інтеграцію Wilderness до мережі Natura 2000 року.

У 2014 році Фонд PAN Parks був реорганізований у Європейське товариство дикої природи European Wilderness Society (EWS). Тепер уже Європейське товариство дикої природи формує Європейську мережу Wilderness – територій, що збереглися в незайманому стані і без втручання людини в різних країнах Європи. Це дикі території різних національних парків та заповідників, які відповідають стандартам Wilderness, прийнятим для Європи EWS (категорії I-a та I-b МСОП). Стандарти Wilderness для Європи дуже суворі, у тому числі, порівняно з Wilderness США та Канади. Як правило, при сертифікації національних парків і суворих заповідників у різних країнах Європи тільки частина їх територій найбільш дика і бездоріжжя, яка повністю відповідає стандартам Wilderness EWS, входить до Європейської мережі дикої природи. Навіть території повних заповідників і суворих заповідних зон НП, як правило, повністю не входять до мережі Wildernеss Європи, оскільки, можливо, якась частина їхньої території в чомусь не відповідає стандартам EWS (наприклад, через наявність дороги, інфраструктури , ділянки з випасом тощо). Тому, можна сказати, що до Європейської мережі дикої природи входять найкращі та дикі території Wilderness Європи, що відповідають найсуворішим критеріям заповідності. При цьому режим відвідування таких територій залежить від їхньої категорії та національного статусу: якщо це заповідник або строга заповідна зона (I-a) НП – то доступ заборонено або суворо обмежений, а якщо це основна зона (ядро без втручання) національного парку (без режиму I-a, як у більшості НП Європи) – то відвідування можливе як для категорії I-b – немоторизований доступ. Але обидва ці варіанти суворих ОПТ є  територіями дикої природи в мережі EWS, якщо вони відповідають основним критеріям Wilderness.

Wilderness, відповідно до європейських стандартів, означає, що на цій території:

немає полювання

немає риболовлі

немає доріг та моторизованого доступу

немає інфраструктури (крім примітивної – хатини, стежки, місця для

наметів)

немає збору  колекцій

немає рубок лісу

немає збору мертвої деревини

немає видобутку корисних копалин

відсутня втручання людини, у тому числі, немає контролю за

захворюваннями та інвазійними видами

немає випасу свійських тварин

немає збору ягід та грибів

немає заходів для відновлення екосистем

немає управління фауною – тобто немає регуляції чисельності тварин

На такій території повинні зберігатися спонтанні природні процеси.

 

EWS сертифікує нові території дикої природи для Європейської дикої (пустельної) мережі відповідно до розробленого Європейського стандарту якості та аудиту в галузі дикої природи (EWQA).   Європейське суспільство дикої природи проводить аудит нових потенційних територій  Wilderness по всій Європі в 2 етапи: Quick-Audit – попередня оцінка та Full-Audit – остаточна сертифікація за всіма критеріями для Wilderness, з розробкою плану управління та подальшого моніторингу території дикої природи, яка увійде до Європейської  мережі дикої природи. Full-Audit діє протягом 10 років з безкоштовним оновленням контрольного аудиту через 5 років.

При сертифікації територій дикої природи EWS виділяє 5 категорій Wilderness.

які можуть відповідати стандарту якості дикої природи 4-х різних рівнів (за рівнем дикості, розміру території тощо), що позначаються як «бронза», «срібло», «золото» та «платина». Стандарт якості дикої природи «Платина» – Platinum Wilderness – найвищий і відповідає території з непорушеною  природою та мінімальною площею від 10 тис. га та вище. Якщо говорити про категорії дикої природи, то до 2017 року розглядалася одна загальна категорія – Wilderness (без підрозділу на ландшафти), але у двох «підкатегоріях» (виходячи з дикості та ступеня модифікованості території) – власне Wilderness (дика природа) та Wild areas( дикі райони). Територія Wilderness (дика природа, пустеля) – це незаймана або малозмінена територія з природними процесами, без втручання людини та без інфраструктури.

Дикі райони (Wild areas), на відміну від території Wilderness, більш фрагментовані і більш змінені в результаті діяльності людини у минулому, але з високим рівнем та переважанням природних процесів в даний час.

Відповідно до критеріїв EWS розроблено стандарти якості дикої природи для справжньої території Wildernes – «пустелі» – платиновий або золотий стандарт (Platinum Wilderness, Gold Wilderness) та для диких районів – Wild areas – срібний або бронзовий стандарт (Silver Wilderness), Bronse Wilderness ) .

На жовтень 2013 року у Європі було попередньо визначено 522 потенційні території Wilderness та Wild Area у 27 країнах ЄС, які можуть відповідати вимогам Стандарту європейської якості дикої природи. З них, 284 території дикої природи можуть відповідати визначенню Wilderness та суворим стандартам Платини або Золота, а 283 –Wild Area та стандартам Бронзи чи Срібла.

У 2017 році до категорій (підкатегорій) дикої природи – Wilderness та Wild areas, які вважаються однією загальною категорією, додано ще 4 категорії (за типом ландшафту):

Wild Forests – дикий ліс  ( з переважаючим диким лісом та мінімальною ним розміром 500 га).

Wild Island – дикі острови..

Wild Coasts – дикий берег та морська акваторія з мінімальною зоною

пустелі 500 га.

Wild Rivers – дика річка з мінімальною довжиною 2 км (і зоною дикою

природи вздовж річки).

В даний час до Європейської мережі дикої природи вже увійшли 38 територій дикої природи з 17 країн, представлені всіма категоріями: Wilderness, Wild Forests, Wild Island, Wild Coasts, Wild Rivers. Всі території дикої природи, що увійшли до Європейської мережі дикої природи, є найдикішими місцями Європи і всі вони управляються природними процесами завдяки принципу невтручання. Найбільші за площею і найменш порушені людською діяльністю території належать до найвищого стандарту якості дикої природи – Platinum Wilderness. Це, наприклад, Retezat Wilderness – 10440 га (НП Ретезат, 38138 га, Румунія), FulufJallet Wilderness – 10440 га (НП FulufJallet – 38500 га, Швеція), (Oulanka Wildernes  – 29 000 га, Фінляндія), Kalkalpen Wilderness – 13 034 га (НП Central Balkan – 71 669 га, Болгарія).

Усі території, що охороняються, займають приблизно 21% території суші Європи. Суворо охоронювані природні території (дика природа без втручання) – не більше 1% суші Європи. Європейське суспільство дикої природи планує поступово довести загальну площу територій дикої природи у Європі до 2% від площі суші Європи. А кінцева мета – 5% суші Європи повинні займати території Wilderness (без втручання людини та господарського використання).

На національному рівні низки країн також роблять кроки у бік збільшення площі Wilderness на своїй території. Німеччина та Австрія, першими в Європі ,прийняли рішення, що до 2020 р. території дикої природи (без втручання) повинні займати 2% території суші у кожній із цих країн.

Таким чином, за останні 15 років у Європі отримала широке визнання концепція невтручання на територіях, що охороняються. Ідея Wilderness озвучена на рівні Європарламенту і прийнята як один важливий напрямок у природоохоронній політиці. А створена Європейським суспільством дикої природи мережа Wilderness поєднує в собі найдикіші природні території Європи, що суворо охороняються, – заповідники I-a та I-b МСОП.

Резюмуючи все сказане, слід наголосити, що концепція Wilderness лежить в основі суворого заповідання і спрямована на збереження дикої природи в природному тані. Суть дикої природи – це спонтанні природні процеси та його вільний, безперешкодний прояв і перебіг як основа еволюції. Концепція Wilderness та строга заповідність – це захист природних процесів без втручання людини. Цим вони кардинально відрізняються від територій, що охороняються, з керованим режимом втручання.

 

23.09.2024   Рубрики: Борьба за заповедность, Новости, Современная идея дикой природы