Чому необхідно закривати мисливство
Марина Суркова, АЗОУ
1. Мисливство є головною причиною знищення фауни України. Зубр — з 685 голів (1990 р.) до менш ніж 200; Україна — єдина країна, де їх чисельність падає. Лось — з понад 10 000 до 4 500 (близько 1 000 вбитих браконьєрами щороку); внесений до Червоної книги у 2017 р., мисливці намагалися оскаржити це в суді, але безуспішно — лось залишається під захистом. Бурий ведмідь — з 600 до менш ніж 300 за 9 років; 40–50 незаконно вбитих щороку (дані WWF). Байбак — «зникаючий» з 2021 р. через браконьєрство. Глушець, рябчик, хижі птахи та десятки інших видів зазнали катастрофічного скорочення чисельності саме внаслідок мисливського тиску. Мисливські організації жодного разу не створили заповідного об’єкта для охорони тварин.
2. Заборона полювання під час війни науково підтвердила: без мисливців природа відновлюється. Тимчасова заборона полювання після початку повномасштабного вторгнення дала переконливі дані. У Галицькому НПП популяції косуль і кабанів зросли з груп по 1–3 до 10–15 особин. Ведмеді в Карпатах: 90→104, рисі: 120→137. Зафіксовано значне зростання фазанів по всій Україні. Це спростовує аргумент мисливського лобі про необхідність «регулювання чисельності».
3. Мисливство не може виправдовуватися «традицією». Традиціями колись були публічні страти з відрубуванням голів, спалювання «відьом» на вогнищах, работоргівля, гладіаторські бої, цькування тварин на аренах, дитяча праця на шахтах. Людство відмовилося від цих практик саме тому, що цивілізація розвивається, а моральні стандарти зростають. Посилання на традицію не є аргументом для збереження жорстокості. Сучасне мисливство в Україні — це не спосіб прогодувати родину. Це розвага. Мисливці заради задоволення йдуть у дім диких тварин — ліс, поле, болото — і вбивають їх там. Особливо цинічними є трофейне полювання, коли вбивають найкращих представників виду заради рогів чи шкури на стіну, та вольєрне мисливство — коли тварин спеціально вирощують у неволі, привчають до людей, а потім випускають у загороджений простір і розстрілюють. Це не полювання — це розстріл ручних тварин за гроші.
4. Схильність до вбивства тварин пов’язана з девіантною поведінкою та насильством проти людей. Численні зарубіжні дослідження встановлюють зв’язок між полюванням заради розваги та схильністю до насильства. Видатний американський психіатр Карл Меннінгер, нагороджений Президентською медаллю Свободи, описав «еротично-садистську мотивацію» спортивного мисливства. Д-р Джоел Сейпер (Мічиганський університет) встановив, що мисливство «може відображати глибоку, хоч і приховану, психосексуальну неадекватність». Клінічний психолог Маргарет Брук-Вільямс підтверджує: «Мисливці шукають підтвердження своєї сексуальності. Відчуття влади від полювання тимчасово знімає цю тривогу». Американські клініцисти фіксують щорічний пік домашнього насильства напередодні відкриття мисливського сезону. Порівняльний аналіз статистики мисливства та злочинності по 62 округах штату Нью-Йорк, проведений Мерріттом Кліфтоном (1994), показав: діти в округах з найвищою кількістю мисливців на душу населення зазнають сексуального насильства втричі частіше, ніж діти у кримінально неблагополучному Бронксі. Аналогічні результати підтверджено по штатах Огайо та Мічиган. За шкалою «домініонізму» Стівена Келлерта, мисливці набирають 3,8–4,1 бали (трапери — 8,5), тоді як населення загалом — лише 2,0. Держава не повинна прославляти діяльність, пов’язану з підвищеним рівнем насильницької поведінки.
5. Полювання спричиняє тривалі страждання тварин.
Мисливці далеко не завжди вбивають тварину одним пострілом. Поранені тварини — підранки — тікають і помирають від ран, інфекцій та голоду впродовж годин або навіть діб у муках. За різними оцінками, від 20% до 50% відстріляних тварин стають підранками. Це не «швидка смерть», якою мисливці виправдовують полювання, — це систематичне заподіяння страждань.
6. Мисливство руйнує генофонд диких тварин. Мисливці цілеспрямовано вбивають найсильніших, найздоровіших особин — з найбільшими рогами, іклами, найкращою статурою. Саме ці тварини є носіями найціннішого генетичного матеріалу. Трофейне полювання — це протилежність природного відбору: замість того, щоб виживали найсильніші, їх знищують першими. Результат — штучна деградація популяцій, зменшення розмірів тіла та рогів у наступних поколіннях, зниження стійкості видів до хвороб та змін середовища.
7. Полювання становить загрозу безпеці людей. Щорічно на полюваннях гинуть люди — як самі мисливці, так і випадкові перехожі. У січні 2026 р. на Закарпатті смертельно поранено чоловіка на нічному полюванні. У вересні 2025 р. на Олевщині мисливець сплутав товариша з диким звіром і вбив його. У 2021 р. на Харківщині застрелено хірурга з Полтави. На Тернопільщині мисливець застрелив 52-річного чоловіка під час незаконного полювання — і продовжив полювати далі, попри анульований дозвіл на зброю. Раніше на полюванні загинув ексголова Харківської ОДА Кушнарьов. У 2020 р. на Буковині мисливець застрелив чоловіка, який рубав ялинку в лісосмузі. У 2017 р. в Радомишльському районі мисливці застрелили жінку в картопляному полі, сплутавши її з кабаном. Алкоголь, нехтування безпекою та стрільба без ідентифікації цілі — системна проблема мисливства, що загрожує кожному, хто перебуває в лісі чи полі.
8. Мисливський дріб забруднює довкілля. Свинцевий дріб при полюванні забруднює ґрунти та водойми важкими металами, потрапляє в організми водоплавних птахів і накопичується в харчових ланцюгах. ВООЗ включила свинець до десятки найнебезпечніших речовин. В ЄС використання свинцевого дробу вже обмежено.
9. Маніпулятивне використання теми оборони країни. Мисливці цинічно спекулюють на темі захисту України від російської агресії, стверджуючи, що мисливці виявили себе як одні з найбільш підготовлених бійців. Це маніпуляція: Україну захищають мільйони громадян, абсолютна більшість яких ніколи не займалися полюванням. Серед них — тисячі зоозахисників і сотні тисяч тих, хто проти вбивства тварин заради розваги. Навички поводження зі зброєю здобуваються на військовій службі та у спеціалізованих навчальних центрах. Спроба прив’язати розважальне вбивство тварин до теми захисту України є образливою для сотень тисяч захисників і захисниць, які не мають жодного стосунку до мисливства, є представниками інших професій і зробили неоціненний внесок у захист країни.
10. Кінологія не має стосунку до мисливства, а «мисливське собаківництво» — це узаконена жорстокість. Кінологія — наука про собак, що охоплює службовий, пошуково-рятувальний, терапевтичний та інші гуманні напрямки. Більшість кінологів не мають відношення до полювання, тому привласнення мисливцями кінології є безпідставним. Реальне «мисливське собаківництво» — це систематичне знущання над тваринами. Мисливці використовують собак як знаряддя вбивства. YouTube-канал «Охота с ягдтерьером» Олександра Сльоти — яскравий приклад: відео кривавих сутичок собак з лисицями у норах, поранення, муки тварин. Подібних каналів — десятки, і їхні автори відкрито рекламують «притравку» — натаскування собак на живих диких тваринах. В Україні досі діють притравочні станції, де диким тваринам (лисицям, борсукам) виривають ікла та кігті, щоб вони не пошкодили «цінних» мисливських собак, після чого на них цілеспрямовано нацьковують собак. Тварини-«тренажери» отримують тяжкі травми, їх зашивають і знову випускають на розтерзання — доки вони не помруть. Петиції за заборону притравочних станцій набирали понад 50 000 підписів, але мисливське лобі роками блокує зміни. У більшості країн ЄС контактна притравка на живих тваринах заборонена.
11. Мисливці систематично відстрілюють лисиць, вовків, безпритульних собак і котів, викликаючи суспільне обурення. Територіальні громади по всій Україні регулярно оголошують про «регулювання чисельності» силами мисливців. Під цим прикриттям здійснюється масовий відстріл не лише лисиць і вовків, а й безпритульних собак та котів. Лише на Львівщині за один місяць відстріляно 200 собак, 67 котів, 752 лисиці. Подібне відбувається у Чернігівській, Івано-Франківській та інших областях. Це щоразу спричиняє гострі суспільні конфлікти. Відстріл безпритульних тварин суперечить Закону «Про захист тварин від жорстокого поводження». Науковці підтверджують: єдиний дієвий засіб боротьби зі сказом — масова вакцинація, як у країнах ЄС. Масове знищення тварин завдає глибокої моральної шкоди суспільству, особливо дітям, які стають свідками цього варварства, а також руйнує довіру громадян до органів місцевої влади. Мисливство в Україні невід’ємно пов’язане з системною жорстокістю — від притравочних станцій до пропаганди насильства в соціальних мережах, від доведення мисливцями окремих видів тварин до межі зникнення, до масових розстрілів диких і безпритульних тварин на замовлення ОМС. Держава не повинна святкувати жорстокість.
12. Мисливські організації активно протидіють природоохоронній діяльності. Мисливські товариства оскаржують внесення зникаючих видів до Червоної книги, подають позови проти Мінекології, фізично нападали на зоозахисників під час мирних акцій. Мисливське лобі також системно блокувало створення нових заповідних територій, які є критично необхідними для збереження біорізноманіття.
13. Встановлення такого свята суперечить євроінтеграційним прагненням України. Європейський Союз послідовно посилює стандарти гуманного ставлення до тварин: у 2024 р. Бельгія заборонила імпорт мисливських трофеїв, Нідерланди та частини Італії заборонили полювання з собаками, 136 міжнародних організацій вимагають повної заборони трофейного полювання. Встановлення в Україні державного свята на честь мисливства суперечить цьому напрямку та євроінтеграційним зобов’язанням нашої держави.
14. Більшість українців не підтримує полювання. За даними Фонду «Демократичні ініціативи» та Центру Разумкова: позитивно ставляться до полювання лише 18%, негативно — 31%. За даними Info Sapiens (2025): лише 40% вважають полювання прийнятним. Свято діяльності, яку не підтримує більшість, є неприйнятним.
15. Мисливство не має стратегічного значення для економіки і є збитковою галуззю. У галузі зайнято лише 3 880 штатних працівників. За даними наукових досліджень, мисливське господарство залишається однією з неприбуткових галузей національного господарства: витрати на ведення господарства системно перевищують доходи. Всеукраїнська асоціація мисливців сама визнає, що фінансової підтримки від держави галузь не отримує і перебуває на межі виживання. Мисливські угіддя здаються в оренду за символічну плату, що не приносить значних надходжень до бюджету. Галузь настільки мала, що її внесок не виокремлюється ні у звітах Міністерства фінансів, ні в статистиці місцевих бюджетів. Натомість екологічний туризм, фотоспостереження за дикою природою та інші нелетальні форми взаємодії з природою мають значно більший потенціал як для економіки, так і для міжнародного іміджу України.
ВИМОГИ:
Запровадити безстроковий мораторій на полювання з метою відновлення популяцій диких тварин.
Доручити Мінекономіки розробити програму переходу від мисливського господарства до нелетального управління фауною та розвитку екологічного туризму.
22.02.2026
Рубрики: Нет - спортивной охоте!, Новости