Північний апеляційний господарський суд 5 березня 2026 р. частково скасував рішення Київської міської ради про створення ландшафтного заказника « Протасів яр» імені Романа Ратушного.

Суд не задовольнив апеляційні скарги Київради та громадської організації “Захистимо Протасів Яр”. Тобто з 16 гектарів зеленої зони було знято охоронний статус, що відкриває шлях до забудови території, яку столична громада роками захищала.

Давайте розберемося, чому це сталося?

Ще у липні 2022 р. року Київрада, на пропозицію його голови В. Кличка, ухвалила рішення про створення ландшафтного заказника «Протасів Яр». Це було зроблено на згадку про Романа Ратушного, бійця ЗСУ, який загинув під Ізюмом. Роман виборював збереження Протасова Яру від забудовників. На його прохання кілька років тому ми зробили наукове обґрунтування створення цього заказника і передали його Роману.

Однак проблема полягала в тому, що більшість створюваного заказника вже належала забудовникам, які не хотіли бачити заказник і не давали згоду (за законом) на його створення.

Ми говорили про необхідність повернення землі до громади від забудовників через суди.

Ми просили подумати про нещасну маму та батька Романа, для яких закриття заказника пам’яті їхнього сина буде черговим ударом. Але ніхто нас ( КЕКЦ) та нашого друга, відомого київського юриста-захисника пам, яток культури та природи Олександра Дядюка не послухав. Київрада слухняно проголосувала за незаконне рішення про створення заказника, яке підготував на каленках апарат Кличка, преса бездумно розтрубила про цю чергову «перемогу» Кличка, а забудовники, почекавши коли спаде галас, подали до суду. І виграли апеляцію.

Висновки:

1. У тому, що територію заказника суд зменшив, вина не суду ( суд діяв у правовому полі), а Кличка, який створив цей заказник з порушенням ст. 51-53 Закону « Про природно-заповідний фонд України «.При створенні заказника було порушено процедуру; не було взято згоду на створення заказника від господаря даної земельної ділянки.

2. Київські забудовники ще раз довели, що вони є, мабуть, одними із найцинічніших представників українського бізнесу. Вони могли б подарувати цю ділянку громаді, шануючи пам’ять про Романа. Але цього не зробили.