Краса стародавніх дерев

Владимир Борейко, КЕКЦ

Стародавні дерева відомі своєю естетикою, характерним стилем, наявністю унікальних особливостей і ознак. Стиль цей полягає в нагромадженні старих гілок, хаосі, дикості, свободі, асиметрії і відсутності гармонії. Це естетика старої казки, стародавнього чаклунства, містерії, Абсолютно Іншого. Порослі зеленим мохом,з різноманітними стовщеннями на стовбурі, грубою зморшкуватою корою, обламаними і сухими гілками, очницями трухлявих дупел, намистом з грибів-трутовиків, дерева-ветерани вражають нас давнім віком, висотою і розміром крони, товщиною стовбура,впевненістю і міццю. Преподобний Ф. Кілверт з Англії сказав про них: «Ці сивочолі, шишкуваті, з низько посадженим чолом і вивернутими навиворіт суглобами, зігнуті, вигнуті, величезні, химерні,довгорукі, деформовані, горбаті, потворні старі дуби стоять, чекають і спостерігають століття за століттям».

Для естетики древніх дерев характерна сувора вишуканість фарб – тільки чорні, коричневі, зелені. Нічого зайвого. Нерідко стародавні дерева схожі на велетнів, які вийшли з легенд. В інших проступають людські риси – лики святих угодників, ченців,давно забутих героїв. Про древнє дерево можна сказати: «над-природне, священне, божественне». Чи красиві стародавні де-

рева в нашому повсякденному розумінні краси? Хіба можна їх порівняти з квітучою молодою яблунькою або розлогою засніженою ялиною?

Академік Д.С. Лихачов вважав кращою красу древніх дерев. У своїй праці «Старі дерева в садах Романтизму» він зазначав, що »дуплисті, відмерлі гілки швидше прикрашають дерево, ніж псують його декоративні якості. Старе дерево несе в собі більше індивідуальних рис, ніж молоде». З ним був згоден і професор-природоохоронець А.П. Семенов-Тянь-Шанський, який заявив ще в 1913 році, що «ці богатирі надзвичайно мальовничі в своєму величному згасанні».

Можливо, мав рацію англійський ландшафтний архітектор Х. Рептон, який любив повторювати, що «вчена людина з гарним смаком знайде красу в дереві, яке інші засудять за омертвіння». Дикою красою стародавніх дерев були вражені багато відомих художників – Т. Херн, Д. Педдар, Т. Грей, М. Грюневальд,К. Фрідріх, Ю. Клевер, І. Шишкін, А. Саврасов, А. Орловський, Я. Гловацький, А. Бірштадт, А. Коджоян, які створили їх «портрети».

Здається, ці химерні дерева-ветерани, низькорослі і височенні,висушені усіма вітрами, з понівеченими гілками, сірими і жорсткими, як відьмине волосся, не від світу цього. Їх не знайти в містах з естетикою казарми, в сучасних парках з їх прагненням до впорядкованості.

Стародавні дерева мають особливу, неповторну красу, яка часто асоціюється з мудрістю, стійкістю і вічністю. Їх зовнішній вигляд, з характерними рисами старіння, такими як груба кора, звивисті гілки, часом дупла і нарости, надає їм вигляду казкових істот або древніх мудреців.

Особливості краси стародавніх дерев:

Унікальні риси старіння:

Кожен шрам, тріщина, наріст на стовбурі – це історія, розказана часом. Дерева, що перейшли віковий рубіж, часто мають химерні форми, обламані гілки, мохисті поверхні, що робить їхній вигляд неповторним.

• • Естетика “недосконалості”:

На відміну від звичного уявлення про красу, у стародавніх деревах приваблює “хаос”, асиметрія, відсутність гармонії. Це естетика природної природи, старої казки, дикої магії.

• • Потужність та велич:

Дерева-велетні, що височіють над землею, вражають своєю міццю та впевненістю. Їх розміри, товщина стовбура, розлога крона створюють відчуття неминущої сили та стійкості.

• • Зв’язок з історією:

Стародавні дерева часто стають свідками історичних подій, зберігають у собі пам’ять про минуле.

• • Натхнення для мистецтва:

Стародавні дерева привертали увагу художників, поетів, письменників упродовж століть. Їхні образи часто використовуються для вираження мотивів мудрості, вічності, зв’язку з природою.

Давні дерева нагадують про неминучу красу природи, її здатність виживати і адаптуватися до умов, що змінюються, а також про зв’язок людини і навколишнього світу.

Естетика древніх дерев виявляється в їхньому унікальному, часто асиметричному і “недосконалому” зовнішньому вигляді, який викликає відчуття давнини, сили та зв’язку з природою. Старі дерева, вкриті мохом, з зморшкуватою корою, обламаними гілками та дуплами, несуть у собі “естетику старої казки”, “давнього чаклунства” та “містерії”.

Їхня краса не завжди очевидна у загальноприйнятому розумінні, але вони викликають повагу та захоплення своєю довговічністю та витривалістю.

Характеристики естетики стародавніх дерев:

• Асиметрія та хаос:

Гілки можуть бути химерно переплетені, стовбур може бути звивистим, а крона може бути нерівномірною.

• Зморшкувата кора та зламані гілки:

Ці ознаки вказують на вік та пережиті роки.

• Дупла та потовщення:

Вони надають дереву індивідуальності та свідчать про його історію.

• Палітра кольорів:

В основному це відтінки чорного, коричневого та зеленого, що створюють стриману та природну кольорову гаму.

• Розміри та висота:

Багато древніх дерев вражають своїми значними габаритами, що робить їх схожими на велетнів з легенд.

Вплив на сприйняття:

Стародавні дерева можуть викликати різні асоціації: від образів казкових істот до осіб святих чи героїв. Їх зовнішній вигляд часто сприймається як надприродний, священний чи божественний.

Естетика древніх дерев полягає в їх здатності викликати складні емоції та асоціації, пов’язані з віком, силою, історією та зв’язком із природою. Це краса, яка виходить за рамки загальноприйнятих уявлень і змушує задуматися про вічне та незмінне.

Сакральність краси стародавніх дерев – це не просто естетика, а глибокий зв’язок часів, де фізична форма стає провідником духовних смислів.

Естетика «неправильності» та хаосу

На відміну від сучасних парків з їх «усередненим стандартом» краси, стародавні дерева мають унікальний стиль, заснований на асиметрії, вузлуваті і химерності форм. Їхні обвітрені гілки та висушена кора сприймаються як «виклик поверхневому

сприйняттю» – це краса, створена тисячоліттями боротьби зі стихіями.

Ключові аспекти сакральності:

• Естетика і унікальність: Стародавні дерева (липи, дуби, секвої) мають унікальнийстиль, що часто характеризується відсутністю гармонії у звичному розумінні: грубою зморшкуватою корою, глибокими дуплами, химерними вигинами гілок, «ликами» в корі, що створює ефект старої казки та стародавнього чаклунства.

Символізм і сакральність: Вікові дерева часто асоціюються з поняттям «Священного Древа» (наприклад, Іггдрасіль), є картою людської душі, символом зростання, довголіття та божественної сили.

• «Жива історія»: Будучи пам’ятниками природи, ці велетні (віком від сотень до тисяч років) є сполучною ланкою з «первинним Диким лісом» та минулими епохами.

Зв’язок світів (Світове Древо): Стародавні дерева (такі як скандинавський Іггдрасиль або слов’янський Світовий Дуб) символізують вертикальну вісь світобудови, що з’єднує небо (крона), землю (ствол) та підземний світ (коріння).

• Обитель духів: У багатьох культурах (литовській, кельтській, курдській) вважалося, що у старих деревах втілюються духи предків чи божества.

• Символ безсмертя та мудрості: Дерево Бодхі у буддизмі уособлює пробудження, а індуїстський Баньян – довголіття та вічність.

• Безмовні свідки: Вони сприймаються як охоронці історії цивілізацій та «мости» між минулим та майбутнім.

Приклади шанованих дерев:

• Мажратут (Туркестан): 1500-річний тутовник, який вважається символом віри та сили природи.

• Оливкові дерева (Афіни): Священні «морії», які перебували під охороною держави як релігійна власність.

• Священні гаї: Місця сили у марійців, стародавніх греків та слов’ян, де вирубування дерев вважалося найтяжчим гріхом.

Одна з проблем стародавніх дерев полягає в тому, що їх своєрідна, неповторна естетика входить у протиріччя з пануючим тривіальним поглядом на красу дерев, та й на красу природи в цілому. Такий усереднений стандарт вимагає відсікання всіх «надмірностей» за допомогою пилки і сокири.

Ми повинні поважати естетику древніх дерев. Адже вона створювалася багатьма століттями і тисячоліттями. Вона – виклик поверхневому людському сприйняттю природи, невмінню бачити і цінувати красу в дикому і древньому.

Тому не можна з давніх дерев спилювати старі, навіть сухі гілки, зчищати мох чи гриби-трутовики. Так можна занапастити їхній особливий шарм, їхню чарівну красу.

Фотографії древніх дерев можна побачити в фотогалереях на сайті Київського  еколого-культурного центру  http://ecoethics.com.ua/category/ukrtrees/

http://ecoethics.com.ua/category/eutrees/

 

24.12.2024   Рубрики: Лечение деревьев, Новости