Вовк – природний регулятор сказу диких тварин. Тому його потрібно не відстрілювати, а охороняти

Володимир Борейко, КЕКЦ

 

 

У 2024-2025 рр., під впливом мисливських організацій, деякі обласні адміністрації – Львівська, Київська та ряд інших прийняли необґрунтовані та екологічно безграмотні рішення про відстріл мисливцями лисиць, вовків як метод боротьби з сказом.

Сказ вовків є одним з дієвих аргументів, які спритно використовують лісники та мисливці, щоб виправдати свою аморальну діяльність зі знищення вовків. 

Однак хотілося б розібратися, чи дійсно вовк є таким небезпечним розповсюджувачем сказу, як його зображують мисливці, лісники та деякі схильні до сенсацій журналісти?

У 1981 р. в Києві була видана монографія«Бешенство диких животных» (автори – кандидати ветеринарних наук Г.К. Боженко, Л.П. Гришок, А.Ю. Синицин). Звернемося до думки цих фахівців.

По-перше, давайте розберемося, які види тварин ще хворіють на сказ? Автори книги пишуть, що сказ зустрічається як серед домашніх тварин – собак, кішок, так і серед диких – лисиць, енотоподібних собак, куниць, борсуків, вовків, рисей, песців, тхорів, хом’яків, ондатр, нутрій, щурів, білок, зайців, їжаків, лосів, сказом хворіють також  олені, косулі, дикі кабани, антилопи, коні Пржевальського . Тобто, якщо починати боротьбу з сказом по-справжньому, то, мабуть, потрібно відстріляти всіх цих тварин, а не тільки вовків , лисиць, єнотоподібних собак, бродячих собак і шакалів. Але це, звичайно , абсурд, і ніхто так не робитиме. Отже, відстріл тільки вовків і лисиць нічого не дасть.

По-друге, давайте розберемося,  як часто хворіє на сказ вовк  по відношенню до інших видів тварин?

«В Україні, – як вважають автори, – «основними розповсюджувачами сказу були собаки» (1). У 2007 р. в Україні зафіксовано 1169 хворих на сказ бродячих собак і кішок, у 2008 р. – 1181 (3). В Естонії в 1969 – 1976 р. серед хворих на сказ диких тварин склали 76,45 %, у тому числі 56,3 % випадків склали лисиці і 37,1 % – єнотоподібні собаки (1). В Україні найбільшу кількість випадків сказу серед диких тварин спостерігали у лисиць (70,3 %), куниць – 3 %, єнотоподібних собак – 2,8 %, борсуків – 1,4 %.  А вовкі хворіли на сказ  – лише 0,8 %. У інших видів диких тварин – 21,7 % .

За іншими даними, у 1969-1977 рр. лисиці в Україні були джерелом сказу в 53,0 % випадків, коти – в 30,0 %, єнотоподібні собаки – в 3,3 % і борсуки – в 2,6 % випадків .

Скільки в Україні скажених вовків? – З таким питанням ми звернулися до Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, звідки незабаром отримали відповідь (від 23.01.2013 р. № 15-9-1-20/740) за підписом т.в.о. директора Департаменту О.Вержиховського. У 2011 р. в Україні виявлено 1262 випадки захворювання тварин на сказ. З них лисиць – 543, собак – 270, кішок – 398, великої рогатої худоби – 123, дрібної рогатої худоби – 21, свиней – 1, коней – 3, вовків – 2 (тобто 0,16%).

У 2012 р. в Україні виявлено 1727 випадків захворювання тварин на сказ, з них лисиць – 739, собак – 357, кішок – 548, великої рогатої худоби – 204, дрібної рогатої худоби – 25, свиней -, коней – 7, вовків – 11 (тобто 0,6%) .

Тому всі розповіді жовтих ЗМІ, мисливців і лісників, що, нібито, скажені

вовки «закусили» всю Україну, є нахабною брехнею.

 

Тобто, скажені  вовки становлять всього 0,6- 0,16 %.

Кішки, борсуки, куниці хворіють на сказ у 4 і більше разів частіше, ніж вовки. Але їх ніхто не відстрілює. Вовки ж практично не мають до захворювання на сказ ніякого відношення і не є небезпечними як його розповсюджувачі. До такого ж висновку прийшли також  фахівці, які вивчали вовків і сказ в зоні Чорнобильської АЕС, – «вовк не є основним розповсюджувачем сказу. Зміна чисельності тварини не здатна знизити ризик зараження людини сказом на ЧАЕС і в чорнобильській зоні відчуження»  (Проблема борьбы с бешенством в Украине и на территории Чернобыльской зоны отчуждения, www.chornobyl.in.ua/besenstvo.html)

 

По-третє, слід підкреслити, що вовк якраз є важливою природною підмогою в боротьбі зі сказом. Він поїдає велику кількість основних розповсюджувачів сказу – мишоподібних гризунів, лисиць, бродячих собак, єнотоподібних собак і вовко-собачих гібридів. Там, де в дикій природі мешкає вовк, чисельність лисиць невисока і випадки сказу серед лисиць незначні. На думку вчених, винищення вовків тільки погіршує епідеміологічну ситуацію щодо сказу. Причина полягає в тому, що вовк – природний конкурент лисиці. Присутність вовка завжди пригнічує популяцію лисиці. При відстрілі вовка, популяція лисиці збільшується, і,  як наслідок, збільшуються випадки сказу. Аналогічна ситуація з безпритульними собаками. За даними зоологів, один вовк в середньому за рік поїдає 13 лисиць і 10 єнотоподібних собак. Це саме ті види диких тварин, які найчастіше за інших хворіють на сказ. Тобто вовк – головний  інструмент боротьби з сказом в природі.

Висновки.

1. Випадки сказу вовків в Україні, згідно з науковими дослідженнями, займають одне з останніх місць серед диких тварин – 0,8% і не можуть бути аргументом для знищення вовків.

2.  Один  вовк  з,ідає за рік десятки лисиць та єнотоподібних собак, саме які розповсюджують сказ. Тому  для ефективної боротьби з сказом у природі необхідно не відстрілювати, а охороняти вовків.

3. Слід також додати, що проблема боротьби зі сказом повинна вирішуватися не шляхом марного відстрілу вовків та інших тварин, а ліквідацією скотомогильників, вакцинацією лисиць та  безпритульних собак . Досі Україна не бере участі в Європейській програмі з ліквідації природних вогнищ шляхом пероральної імунізації антирабічною вакциною диких тварин.

13.12.2025   Рубрики: Новости, Охрана волков