Заготівля сіна у національних парках зросла у 20 разів. Це веде до масової загибелі птахів та інших тварин, а також до корупції
Володимир Борейко, КЕКЦ
Регуляційні заходи в національних парках, і насамперед санітарні та інші рубки лісу, сіножаті, регулювання видів тварин несуть у собі значну корупційну складову.
Вже за процедури затвердження Мінприроди України лімітів на спеціальне користування природними ресурсами (яка за законом є безкоштовною), виникає ймовірність корупції, оскільки господарники одержують безкоштовні природні ресурси.
Заготівля сіна у національних парках за останні 8 років зросла у 20 разів. Якщо у 2013 р. національним паркам (нами вивчено ліміти 32 національних парку) було видано ліміт на заготівлю сіна у кількості 40 тонн, то через вісім років, у 2021 р. (дослідженоліміти, видані 31 національному парку) вже був виданий ліміт в 838,7 тонн, тобто сталося збільшення в 20 разів.При цьому національний парк Синевір отримав ліміт 67 тонн, Бузький Гард ліміт 7,7тонн, Гетьманський у 364 тонни, Азово-Сиваський приблизно 400 тонн.
У 2023 році до цього списку додався національний парк Ужанський (ліміт на сіно 53,1 тонни), національний парк Черемоський (ліміт на сіно 5,3 тонни), національний парк Залісся (ліміт на сіно 128 тонн).
Крім цього сінокосіння відбувається в природних заповідниках – Асканія-Нова, Михайлівська цілина, Єланецький степ, Луганський.
І якщо в заповідниках та заповідних зонах національних парків сінокосіння заборонено механічними способами, то у господарській та зоні стаціонарної рекреації косять сіно на ділянках у 100 і більше га (як у національному парку Синевір), явно за допомогою комбайнів та тракторів. Ніхто не контролює влучення тварин під колесатранспорту. Чи обладнана сінокосна техніка пристроями, що відлякують тварин? Швидше за все, немає.
Ще більше питань виникає з приводу сінокошіння у степових заповідниках.
У 2021 р. у заповіднику Єланецький степ було дозволено лімітом сінокосіння під видом протипожежних покосів на площі 153 га. Така ж площа по ліміту була дозволена до косовиці в 2025 р. У лімітах було чітко зазначено, про заборону сінокосіння в сезон тиші-з 1 квітня по 15 червня. Така ж заборона була прописана і в лімітах на протипожежне сінокосіння в господарській зоні (300 га) та в заповідній зоні (40 га) національному парку Азово-Сиваський у 2021 р. У степовому Луганському заповіднику протипожежні косовиці на території 31 га у 2021 р. взагалі були дозволені з липня. І це вірно.
У 2025 р., як ми з.ясували, сінокосіння в заповіднику Михайлівська цілина велося незаконно, тобто механізованним засобом з використаням тракторів та роторних косилок.
Скирдування теж відбувалося за допомогою тракторів. Чим заповіднику завдано величезної шкоди. Більш того, сіно забрали собі місцеві жителі, що є корупцією.
На нашу думку також незаконно з використанням тракторів та роторних косилок воно велося і раніше. І це порушення ніхто не контролював.
Держекоінспекція у Сумській області перевірила нашу скаргу з приводу косіння трави механізованими засобами, факти підтвердилися. На директора заповідника Михайлівська цілина Дудченко Г. за ст. 91 Кодексу України про адміністративні правопорушення у листопаді 2025 р. було складено протокол.
Після звернення Київського еколого-культурного центру 25.12.2025 р. Сумська окружна прокуратура по факту незаконного сінокосіння в заповіднику Михайлівська цілина відкрила кримінальну справу № 42025202540000113.
Але незаконне сінокосіня таркторами також ведеться у заповіднику Єланецький степ. Як повідомив нам у листі директор природного заповідника Єланецький степ Г.В.Драбинюк, ( № 254 від 13.10.25 р.) « косіння доріг протипожежного значення здійснюються трактором » Білорусь 892 « та зкошувальним механізмом роторною косаркою». Косіння трактором також було підтверджено фотографією. Скридування також здійснювалося за допомогою трактора. Таке сінокосіння за допомогою механізованих засобів заборонено ст. 16 Закона « Про природно-заповідний фонд України, в цьому Законі сказано що заборонено «сінокосіння механізованими засобами».
Після звернення Київського еколого-культурного центру до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу екоїнспекцієй за це порушення 29.01.26 р. був складений протокол на керівництво заповідника.
У 2025 р. заступник міністра Міндовкілля України В.Киреєва видала заповіднику Михайлівська цілина ліміт (№ 685-1925, від 1.05.25 р.) на сінокосіння у заповіднику. Згідно з лімітом у 2025 р. у заповіднику повинні були проведені протипожежні покоси на площі 118,35 га.
Однак не було вказано про заборону косовиці у сезон тиші. У Михайлівській ціліні дозволялося косити з 1 червня, тобто в сезон тиші. Що є грубим порушенням Закону України «Про тваринний світ».
Цим самим лімітом заступник міністра Міндовкілля В. Киреєва дозволила заповіднику Михайлівська цілина провести на площі 48 га знищення «інтродукованої рослинності» на «господарській ділянці».
Однак відповідно до Закону «Про природно-заповідний фонд України « «господарських» ділянок у природних заповідниках не передбачено, так само як і боротьба з інтродуцентами.
Тому ми вимагаємо відкриття крімінальної справи за порушення Закону на керівництво заповідника, що організувало незаконне сінокосіння тракторами, а також на колишнього заступника Міндовкілля В.Киреєву, що видала незаконний ліміт заповіднику Михайлівська цілина.
Скоріше всего в Асканіі-Нова теж косили незаконно, за допомогою тракторів та роторних сінокосілок, як і в Михайлівській цілині.Також, скоріше всего, незаконне сінокосіня тракторами та роторними сінокосілками відбувалось також в заповідній зоні Азово-Сиваського національного парку, в заповідниках Еланецький степ та Луганський.
Масове сінокосіння в заповідниках загрожує екологічною катастрофою і загибеллю багатьох рідкісних тварин і рослин. Через сінокосіння гине 34 види тварин (комахи, ссавці, птахи, земноводні) занесених до Червоної книги України та 12 видів рослин, занесених до Червоної книги України.
Для хребетних, що мешкають у степових заповідниках, існуюча форма покосів становить реальну небезпеку. По-перше, це стосується травоїдних і зерноїдних тварин, які в момент найбільшої поживної цінності трав позбавляються цієї біомаси, а також не можуть розраховувати на багатий урожай зерен диких злаків.
По-друге, в умовах прокошеного степу земноводні, рептилії та дрібні ссавці стають доступнішими для хижаків. Особливо сінокосіння небезпечне для птахів. У травні (коли відбувається масова кладка яєць, початок висиджування яєць), у червні (насиджування яєць, появи виводків птахів), липні (кінець насиджування птахів, масова поява виводків). Слід зазначити, що молоді особини, що вціліли, з розбитих виводків на скошеному полі заповідника стають легкою здобиччю хижаків, або гинуть з інших причин (переохолодження, голод).
Конкретний приклад, як керівництво заповідника Асканія-Нова за підтримки Міндовкілля знищує рідкісних тварин. Як нещодавно повідомив у науковій статті асканійський біолог І.Поліщук ( Ї.Поліщук, 2023 р.) , з 1992 р. по 2022 р. під час сінокосів у заповідному степу Асканії-Нова було знайдено загиблими 13 полозів, 1 мідянка та 8 гадюк. Лише 2002 р. під час сінокосів загинуло 8 гадюк та 1 мідянка. Їх знайшли розчавленими сіноконосною технікою, тією самою технікою, яку директор заповідника Асканія-Нова В.Гавриленко щороку виводив у заповідний степ для здійснення свого комерційного проекту з вирощування та продажу у приватні зоопарки та мисливські господарства диких копитних. Протягом багатьох років директор заповідника Асканія-Нова В. Гавриленко опосередковано, під виглядом «регуляції» та « протипожежних покосів», займався діяльністю, яка вела до вбивства червонокнижних диких тварин і розроблення природних заповідних багатств. І за це, рано чи пізно, він повинен відповідати.
В степовому заповіднику Асканія-Нова у 2021 р. , та у 2022 р. косилися ( згідно лімітів) протипожежні покоси на площі 627,3 га з травня місяця, тобто у розпал сезону тиші. Що заборонено законом.
За ширмою легендарного степового заповідника був створений хитромудрий бізнес-проект, який рік у рік завдавав величезних екологічних збитків найціннішому, що там є, заповідному цілинному степу. За ідеєю, африканські тварини-інтродуценти у заповідному Великому Чапельському поді та зоопарк взагалі не повинні бути у заповіднику Асканія-Нова.
Вони жили за рахунок заповідного степу, який має величезну ціну і не має аналогів у Європі. Це не розуміє керівництво Асканії-Нова і не цінує керівництво Міндовкілля.
Адже ще 1930 р. всесвітньо відомий український еколог професор В.В. Станчинський, який очолював тоді заповідник Асканія-Нова писав: «У цих умовах цілинний степ Асканії з великою абсолютно заповідною ділянкою всередині її стає безмірною світовою цінністю. Будучи еталоном природних процесів, необхідним порівняння з процесами, які відбуваються під впливом людини, абсолютно заповідний ділянку вимагає себе виключно дбайливого ставлення».Головною цінністю заповідника є не зоопарк чи дендропарк з їхніми екзотичними дивовижками, а цілинний заповідний степ, різновиди якого більше ніде у світі немає. У серпні 1918 р. у Києві, 1 з’їзді дослідників природи України, відомий український вчений-природозахисник професор П. Тутковський сказав, що” хоча Асканія-Нова і є цінною пам’яткою природи, але з української природи вона має лише один степ.” На жаль, цю істину, висловлену майже 100 років тому українським піонером охорони природи П. Тутковським, керівництво Асканії-Нова просто ігнорувало.А комерсант Гавриленко, який працював десятки років за сумісництвом директором заповідника Асканія-Нова, заради свого бізнес-проекту з постачання олігархів дикими тваринами, цілинний степ та місця проживання червонокнижних тварин і рослин знищував комбайнами. І нікого це нехвилювало. Як нікого не хвилює і те, що згідно із Законом України «Про природно-заповідний фонд України» пересування механічних транспортних засобів, до яких належать комбайни, у заповідних зонах біосферних заповідників заборонено. Слід зазначити, що контроль за сінокосінням у степових заповідниках та заповідних зонах національних парків Міндівкиля веде формально. Нами було вивчено звіти заповідників Еланецький степ, Михайлівська цілина, Луганський , Асканія-Нова, та національного парку Азово-Сивашський ( сінокосіння в заповідній зоні) за 2021 р. Ці звіти являють собою 1 сторінку із зазначенням скільки сіна планувалося заготовити та скільки було заготовлено. При цьому в звітах не вказано, в який період було проведено сінокосіння (в сезон тиші або після нього), яким способом (механізованим способом, що заборонено, або в ручну), як відбувалося відлякування диких тварин при сінокосінні, не вказано, яка кількість тварин і яких було вбито під час сінокосіння. Немає у звіті та підтверджуючих фото чи відео. Сінокосіння у заповідниках та НПП не перевірялося державною екологічною інспекцією, науковими чи громадськими природоохоронними організаціями. Тому не можна вірити цім звітам про сінокосіння . Тим більше що,наприклад, заповідник Асканія-Нова безпосередньо економічнозацікавлений у заготівлі сіна. Бо, як це зазначено у звіті про сінокосіння Асканії-Нова, заготовлене сіно використовувалося для годівлі тварин у зоопарку Асканія-Нова і йшло інші потреби організації. Тобто зоопарк «з’їдав» найцінніше що є в заповіднику Асканія-Нова-заповідний степ.
Окрім іншого систематичні та масові покоси у національних парках та заповідниках порушують природні процеси, які ці природно-заповідні установи якраз і мають захищати.
Особлива вакханалія з заготівлі природних ресурсів у заповідниках та національних парках посилилася за двох останніх міністрів Міндовкілля — Р. Стрільця та С. Гринчук і продовжується зараз. Причому, як розповідають наші інсайдерські джерела в Міндовкилля України, міністр Р. Стрілець сам неодноразово закликав заповідники та національні парки більше «заробляти» на заповідних природних ресурсах. Аргументація Р. Стрільця зводиться до абсурду – дозволити державним природоохоронним організаціям- заповідникам та національним паркам заробляти на меліоративному лові риби, заготівлі ягід, рубці лісу, заготівлі сіна і очерету – все одно що дозволити правоохоронним державним органам – поліції і прокуратурі заробляти наловлі наркоманів, бандитів і повій.
По суті, в Україні створено ще одну корупційну схему, до якої входить керівництво Міндовкилля та керівники деяких заповідників та національних парків. І ця група безпринципних міністерських керівників та деяких жадібних директорів заповідників та національних парків безперешкодно краде і знищує природні багатства народу України. Недарма 18 серпня 2025 року САП подала позов до ВАКС про цивільну конфіскацію активів колишньої заступниці міністра захисту навколишнього середовища та природних ресурсів Вікторії Киреєвої та її сім’ї. Йдеться про майно вартістю понад 3 млн грн, яке, як вважають правоохоронні органи, вона отримала незаконно
До корупції в Міндовкілля додається ще й кричуща некомпетентність міністерських чиновників. Наприклад, зараз Департамент заповідної справи в Міндовкілля України очолює чиновник Е.Токар, який до цього ніколи не працював у сфері екології, а останнім місцем його роботи було керівництво Центром зайнятості в Мукачево.
Тенденція з комерційною реалізацією заповідних природних ресурсів стає особливо небезпечною зараз, коли в середині 2025 р. Міндовкілля було розформовано, а його залишки приєднали до Міністерства економіки. Тепер викачувати природні ресурси будуть у десятикратному розмірі.
30.09.2025
Рубрики: Борьба за заповедность, Новости, Спасем изначальную степь Украины