Шацький національний парк – заповідний об’єкт чи рибгосп? А може лісгосп? Як за допомогою Міндовкілля розкрадають природні багатства України
Володимир Борейко, КЕКЦ
Спочатку про хитру схему, завдяки якій вже близько 30 років у Шацькому національному парку незаконно ловлять сітками рибу. Стаття 21 Закону «Про природно-заповідний фонд України» забороняє проводити промисловий вилов риби в зоні регульованої рекреації в національних парках. У Шацькому національному парку практично всі озера, де ведеться вилов риби, в тому числі і знамените озеро Світязь, входять до цієї зони. Тому, щоб обійти закон і проводити промисловий вилов риби, керівництво Шацького парку хитро перейменувало промисловий вилов риби на «меліоративний» вилов риби. «Наукове обґрунтування» ще в 1995 р. під цю аферу розробив київський Національний університет біоресурсів. Тобто з використанням тих самих сіток. А Міндовкілля на це закрило очі і вже близько 30 років видає ліміти Шацькому парку на вилов риби. Через щорічний меліоративний вилов риби в озерах національного парку стає все менше риби. У 2013 р. парк виловив 43 тонни риби, в тому числі і рідкісного вугра. У 2021 р. Міндовкилля видало Шацькому парку ліміти на меліоративний вилов риби в кількості вже всього на 2,5 тонни. Риби там все менше, але її наполегливо добивають. Меліоративний вилов відбувається за допомогою 11 рибальських бригад, 550 вентерей, 330 сіток, 2 неводів. Сітуація зовсім незрозуміла: рибакам ловити рибу сітками заборонено, а парку-можна.
Серйозна проблема полягає в тому, що в численні сітки, які виставляються для здійснення меліоративного лову риби, потрапляють у великій кількості рідкісні птахи, які, за ідеєю, повинні охоронятися на території Шацького національного парку. За даними експертів, щорічно під час меліоративного лову риби в Шацькому національному парку гине близько 100 різних птахів, а також черепахи.
Парк ловить сазана, ляща, щуку, плотву, окуня, канадського сомика. Саме завдяки меліоративному лову риби в озерах Шацького національного парку перестав ловитися вугор. Цей вид там через меліоративний лов просто практично зник. І за це ніхто не поніс покарання, ні керівництво Міндовкилля, яке видавало ліміти на суті на промисловий вилов риби 30 років поспіль, ні керівництво Шацького національного парку, ні керівництво Держлісагентства України, якому парк підпорядковується. Зараз вугра внесли до Червоної книги України, проте користі від цього вже немає. Вугра в Шацькі озера не повернути. Туристам, які приїжджають до Шацького національний парк, вже продають привезеного з-за кордону вугра.
У Стародавньому Китаї, який був дуже витонченим у вигадуванні різних жорстоких тортур, відома тортура скошеною тростиною. Заарештованих людей виганяли в поле зі скошеною кілька тижнів до цього тростиною. За пару тижнів скошені стебла очерету висихали і ставали міцними і гострими як спис. На ці мільйони списів, що стирчали з землі, виганяли нещасних жертв. Пробігши сотню метрів, люди на клапті різали м’язи своїх ніг.
Минули століття, але в Україні таке катування до лебедів та інших великих птахів застосовують деякі заповідники і національні парки, де в комерційних інтересах на величезних площах косять очерет. Справа в тому, що лебеді, сідаючи на воду, не звертають уваги на гострі піки скошеного очерету, що стирчать з води, і ріжуть ними собі животи. Саме таких лебедів, з порізаними животами гострими піками скошеного очерету, як розповідав мені зоолог парку Межигір’я Сергій Григор’єв, йому часто приносять на лікування. Зрозуміло, що на величезних територіях того ж Дунайського заповідника, де живуть десятки тисяч лебедів, загибель десятків, а може сотень нещасних лебедів від порізів скошеною тростиною непомітна. Подібна практика є жорстоким поводженням з тваринами і повинна бути заборонена. Тим більше в заповідниках і національних парках. Однак як би не так! Міндовкілля на це порушення закону не звертає уваги і вже десятки років спокійно видає заповідникам і національним паркам все більше і більше лімітів на покоси очерету. А в 2022 р. Шацький національний парк отримав ліміт на заготівлю очерету в 72,8 тонн. Завдяки заготівлі очерету в парку знищуються місця відпочинку під час осінньо-весняних міграцій, місця зимівлі птахів , а також місця гніздування птахів.
Крім усього іншого, під час косіння очерету відбувається безповоротне вилучення біомаси, що також має негативні екологічні наслідки.
Але й це ще не все. У Шацькому національному парку ведуться інтенсивні рубки лісу. У 2021 р. Міндовкілля видало парку ліміт на рубку 14572 куб. м деревини, у 2024 р. — на 6799 куб. м, у 2025 р. — на 5968 куб. м.
Санітарні рубки — це зручна форма прикриття комерційної заготівлі лісу під виглядом «боротьби зі шкідниками лісу», породження «сталінщини» і «лисенківщини» в одному флаконі в лісовому господарстві. Такі тоталітарні і бездумні методи управління і псевдонауки особливо обурюють в об’єктах ПЗФ.
Санітарні рубки є узаконеним способом проведення дрібного розкрадання деревини в особливо великих розмірах, або здійснення комерційної заготівлі в інтересах лісокористувача, але на шкоду лісу. Причому в національних парках ці рубки проводяться не тільки в так званій «господарській» зоні, якої за ідеєю в національному парку взагалі бути не повинно, але і в зоні «регульованої рекреації», яка повинна добре охоронятися. Санітарні рубки лісу завдають масової і комплексної шкоди природі, що полягає в утрамбовуванні ґрунту, зменшенні вологості ґрунту, порушенні природного обміну речовин, зменшенні родючості ґрунту, порушенні ґрунтового покриву, погіршенні кореневого живлення дерев та інших рослин, зменшенні лісового біорізноманіття, погіршенні умов зростання трав’янистих рослин, зміні мікроклімату Дані Червоної книги свідчать, що санітарні рубки, як суцільні, так і вибіркові, знищують 89 видів фауни і 33 видів флори, занесених до Червоної книги України, а також 119 видів тварин, що охороняються Списком 2 Бернської конвенції.
Особливої шкоди лісовому біорізноманіттю заповідників завдає вирубка сухостійних, буреломних, вітроломних, дуплистих і фаутних (двовершинних, кривих) дерев, дуже зручних для будівництва гнізд.
Сухостійні дерева використовуються для гніздування і відпочинку великими птахами, особливо хижими, совами і лелекоподібними, серед яких також багато рідкісних видів. Ділянки з буреломом використовуються як укриття для тварин. Однак саме сухостійні, гнилі, дуплисті дерева вирубуються в національних парках, біосферних заповідниках і заказниках в першу чергу, що призводить до загибелі або різкого скорочення чисельності червонокнижних видів.
Тобто заповідні об’єкти – національні парки, заповідники, заказники та інші заповідні об,єкти створюються у тому числі для охорони рідкісних червонокнижних видів флори і фауни. А вибірковими та іншими рубками, на які Міндовкілля дає ліміти національним паркам та іншим заповідним об’єктам, ці червонокнижні види знищуються. Виходить справжній абсурд – національні парки, біосферні заповідники, заказники самі знищують те, заради збереження чого вони створювалися.
Серйозна проблема полягає також і в тому, що багатьма національними парками керують лісники, які розглядають національні парки як склад вертикально стоячих дров і місце для полювання. Вони виступають проти розширення в національних парках заповідних зон, рубають дуплисті дерева (які потрібні для розмноження багатьох птахів, білок, сонь і кажанів), пропонують відкрити в парках вбивство диких копитних під виглядом селекційного відстрілу, і хваляться тим, що в їхньому національному парку ведеться показове лісове господарство. Забуваючи при цьому, що національний парк – це не лісгосп і перед ним стоять зовсім інші завдання.
Саме про це розповідав місцевим депутатам у 2016 р. директор Шацького національного парку Володимир Захарко ( проте пізніше правоохоронні органи притягнули його до суду за незаконні санітарні рубки, але це вже зовсім інша історія).
«(…)Директор Шацького національного природного парку Володимир Захарко повідомив, що загальна площа національного парку становить 48,933 гектара. Протягом цього року здійснили рубки оздоровлення лісів на площі 50 гектарів, кубомасою 3,583 тисяч метрів кубічних деревини.(…)
Голова комісії Василь Столяр просив прокоментувати твердження про те, що в національному парку не можна «нічого різати і нічого стріляти».
Володимир Захарко запевнив, що, працюючи понад 25 років у лісовій галузі, може авторитетно заявити, що лісівники завжди здійснювали рубки догляду та повноцінно вирощували ліс. Він повідомив, що готовий запросити у національний парк тих, хто виступає проти санітарних рубок і показати, яким чином здійснюють рубки догляду та санітарні рубки. З його слів, рубки догляду на території національного парку можуть слугувати зразком ведення лісового господарства у поліській зоні.
Територія національного парку поділяється на господарську, рекреаційну та заповідну зону. Коли насадження перестоюють 120-130 років у господарській зоні, здійснюють санітарні рубки і видаляють дуплисті, гнилі та висихаючі дерева. З його слів, такі дерева краще використати для суспільства. Вирубуючи сухостійні дерева, залишають кращі екземпляри – рубати ліс на території парку, мовляв, потрібно в розумних межах і з користю для лісу.
Щодо мисливського господарства, то біотехнічні заходи здійснюють у повному обсязі. Кількість звіра, зокрема, кабана, зараз перевищує щільність, яка повинна бути в угіддях, тому, на думку директора національного парку, було б правильно вести селекційний відстріл під контролем усіх причетних служб. Володимир Захарко наголосив, що вища щільність звіра не йде на користь лісу. Наразі полювання на території національного парку заборонене.
У перші роки після створення парку визначили заповідну зону, унікальні болота, де росли червонокнижні види рослин. Колись на цих територіях місцеві мешканці пасли корів та косили сіно, ці біологічні види були, а тепер вони втрачені – болота заросли вербою, березою тощо. Отже, заповідними, на його думку, потрібно визначити не тисячі гектарів, а сотню чи дві. Нині в заповідній зоні з’явилися адвентивні види, наприклад, бобер та американська норка. Бобри населяють урочища та роблять загати, внаслідок чого змінився рівень ґрунтових вод і на сотні гектарів відбулося всихання.»
https://shatsk.rayon.in.ua/news/18915-direktor-shatskogo-npp-rozpoviv-pro-sanitarni-rubki-derev
Особлива вакханалія з заготівлі деревини та інших природних ресурсів у національних парках посилилася за двох останніх міністрів Міндовкілля — Р. Стрільця та С. Гринчук і продовжується зараз. Причому, як розповідають наші інсайдерські джерела в Міндовкилля України, міністр Р. Стрілець сам неодноразово закликав національні парки більше «заробляти» на заповідних природних ресурсах. Аргументація Р. Стрільця зводиться до абсурду – дозволити державним природоохоронним організаціям-національним паркам заробляти на меліоративному лові риби, заготівлі ягід, рубці лісу, заготівлі сіна і очерету – все одно що дозволити правоохоронним державним органам – поліції і прокуратурі заробляти наловлі наркоманів, бандитів і повій.
По суті, в Україні створено ще одну корупційну схему, до якої входить керівництво Міндовкилля та керівники деяких національних парків. І ця група безпринципних міністерських керівників та деяких жадібних директорів національних парків безперешкодно краде і знищує природні багатства народу України. Недарма 18 серпня 2025 року САП подала позов до ВАКС про цивільну конфіскацію активів колишньої заступниці міністра захисту навколишнього середовища та природних ресурсів Вікторії Кирєєвої та її сім’ї. Йдеться про майно вартістю понад 3 млн грн, яке, як вважають правоохоронні органи, вона отримала незаконно
До корупції в Міндовкілля додається ще й кричуща некомпетентність міністерських чиновників. Наприклад, зараз Департамент заповідної справи в Міндовкілля України очолює чиновник Е.Токар, який до цього ніколи не працював у сфері екології, а останнім місцем його роботи було керівництво Центром зайнятості в Мукачево.
Тенденція з вирубкою лісу в національних парках і комерційною реалізацією інших природних ресурсів стає особливо небезпечною зараз, коли в середині 2025 р. Міндовкілля було розформовано, а його залишки приєднали до Міністерства економіки. Тепер викачувати природні ресурси будуть у десятикратному розмірі.
21.09.2025
Рубрики: Борьба за заповедность, Новости, Спасем украинский лес и редкие растения