За останні чотири роки в Києві зафіксовано 32 спроби знищення заповідних природних об’єктів. За цей час кількість незаконних забудов та інших посягань на охоронювані території зросла утричі.

Про це КВ стало відомо з повідомлення Київського еколого-культурного центру (КЕКЦ).

Зокрема, за даними екологів, повністю або частково знищені заповідні об’єкти Києва:

• парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва державного значення “Парк Нивки” (східна частина);
• заказник  «Урочище Церковщина»;
• заказник  «Деснянські луки»;
• заказник «Озеро Тягле»;
• регіональний ландшафтний парк “Дніпровські острови”;
• Оболонський острів, який також входить як заповідний до РЛП «Дніпровські острови»;
• памʼятка природи «Ясени Тотлебена»;
• заказник  «Осокорківські луки»;
• ботанічна пам’ятка природи місцевого значення 500-річний Перунів дуб;
• заказник «Троєщинські луки» у районі озера Алмазне.

Заповідні об’єкти, на які, за даними КЕКЦ, був замах забудовників або київської влади:

• регіональний ландшафтний парк «Лиса гора»;
• заказник  «Бабин Яр»;
• заказник «Озеро Алмазне»;
• заказник  “Протасів яр” імені Романа Ратушного;
• заказники «Озеро Тягле» та «Осокорківські луки»;
• заказник  «Троєщинські луки»;
• памʼятка природи «Вікові дуби» на території Головної астрономічної обсерваторії НАН України;
• національний парк «Голосіївський»;
• заказник «Осокорківські луки»;
• Національний ботанічний сад ім. Гришка.

В КЕКЦ зауважили, що за останні чотири роки кількість незаконних забудов та інших спроб знищити заповідні об’єкти у Києві зросла утричі. При цьому за останні десять років, згідно з дослідженнями центру, забудовниками в Києві знищено понад 700 га незаповіданих київських парків.

Джерело: https://kyivvlada.com.ua/news/ekology-zafiksuvaly-u-kyyevi-32-sproby-znyshhennya-zapovidnyh-pryrodnyh-obyektiv/

У  Києві, на території ландшафтного заказника місцевого значення «Троєщинські луки» , біля озера Алмазного, кадастровий номер 800000000:62:212:0008 , за координатами 50.5158, 30.6571 та 50.5169, 30.6561, незаконно побудовано два житлових котеджа. Щоб захистити заказник « Троєщинські луки», КЕКЦ звернувся до Генеральної прокуратури України з проханням  відкрити крімінальне провадження, встановити винних, притягнути їх до відповідальності та нарахувати шкоду.

Заказник « Троєщинські луки» створено за ініціативи депутата Київради О.Пинзеник та Київського еколого-культурного центру ( КЕКЦ)  у 2020 р. на площі 381 га. Заказник включає фрагмент лівобережної заплави річки Дніпро та фрагмент правобережної заплави пригирлової частини річки Десни в межах Деснянського району м. Києва. Там зростають занесені до Червоної книги Украіни рослини- півники сибірськи та коручка болотна.

У 2022 р. забудовники подали до суду, що закрити заказник «Троєщинські луки», але КЕКЦ вийграв  у судах касацію та апеляцію і заказник був  врятований. Тоді забудовники вирішили піти « по беспределу» і почали будувати котеджі в заказнику, грубо порушуючи закон.

За останні 4   роки у Києві в 3 рази  зросло знищення заповідних об’єктів чи спроби їх знищити (забудувати) з вини забудовників або київської влади. Сумна статистика свідчить- за останні 4 роки на заповідні  пам’ятники природи  в Києві було організовано  32  спроби  їх знищити.

І справа  тут не тільки в тому, що у військовий час держекоінспекції заборонено проводити перевірки, а громадськість та ЗМІ менше стали звертати увагу на екологію,а насамперед у тому, що київська влада на чолі з В.Кличком очолила рух зі знищення заповідних об’єктів, чим показує забудовникам  приклад. Саме В.Кличко у 2022 р. підписав незаконні рішення Київради  по знищенню заказника « Бабин Яр» та заповідного регіонального ландшафтного парку «Лиса гора» під віськове кладовище. Тоді КЕКЦ подав до суду і зруйнував плани  В. Кличка.

У травні 2024 р. В.Кличко підписав незаконне рушення Київради, яке взагалі блокує створення у Київі заповідних зон. Це рішення було розроблено його заступником-корупціонером  по Київраді В.Бондаренком та депутаткою  Київради  з фракції « Удар» Ю.Лимар. Зараз КЕКЦ оскаржує це рішення як незаконне у суді і вже виграв суд першої інстанції.

Крім того за ініціативи В.Кличка  у 2024 р. була знищена дика природа на заповідному Оболонському   острові, де створено гламурний парк.По скарзі КЕКЦ Оболонська окружна прокуратура відкрила по цьому факту кримінальну справу.В.Кличко веде себе у Київі як  » слон в посудной лавке». Він зараз говорить про своє бажаня, попри закони,створити Діснейленд на заповідних островах Долобецький та Венеціанський . Але по закону там будувати не можна. Але В.Кличко вже давно привік зневажати закон. І це буде до тих пір, поки він залишатиметься при владі.

На фото=

Незаконні котеджі у заказнику « Троєщинські луки»

Нещодавно мер Києва В.Кличко зізнався журналістам про три свої мрії: побудувати метро з Києва до Броварів, спорудити під Київським зоопарком акванаріум та Гідропарк перетворити на Діснейленд.

Оскільки кличківські хотілки несуть у собі загрозу Києву, розберемо їх докладніше.

Метро у Бровари

За 11 років, як Кличко перебуває при владі у Києві, він не зміг відкрити жодної станції метро. А ось його попередник Попов за кілька років відкрив шість таких станцій. Тому, напевно, для початку непогано б Кличку дотягнути метро до Троєщини, про що він постійно обіцяє, чим будувати його в Бровари. 

Аквапарк під київським зоопарком

Чергова манілівщина неосвіченого Кличка. Він хоч із дирекцією зоопарку радився?  Йому б фахівці пояснили, що будувати щось велике, типуаквапарку під землею буде дуже негативно впливати на  диких тваринам зоопарку, які можуть захворіти або навіть загинути внаслідок будівельного шуму. До речі, чому б Кличку не дати гроші на новий мавпник? Він майже вже збудований, але ввести в експлуатацію не можуть через відсутність фінансування від київської влади.

Діснейленд у Гідропарку

А ось ця хотілка Кличка взагалі пахне криміналом. Справа в тому, що острівДолобецький, на якому розташований Гідропарк, є заповідним, оскільки входить у регіональний ландшафтний парк «Дніпровські острови», створений у 2004 р. Так, там є десяток кафешок і різних розважалок, але це все було споруджено до 2004 р. Зараз будь-яке будівництво там заборонено і буде наказано  за кримінальною статтею.

На Гідропарку вже понад 40 років діє всесвітньо відома Качалка, споруджена киянами-спортсменами. З усього світу сюди приїжджають журналісти та знімають про неї фільми. Тут займається близько 1 тис. киян.  Попов підтримував її фінансово, а ось Кличко за 11 років не дав на Качалку жодної копійки.

А зараз її взагалі можуть знести заради хотілки Кличка спорудити Діснейленд.

Хоча Кличка, мабуть, це не зупиняє. Він уже має досвід знищення іншого заповідного острова-Оболонського  під гламурний парк та будівництво свого Моста-Глиста. Хоча кримінальна справа щодо цієї кличківської витівки, за скаргою КЕКЦ, вже порушена.

Гідропарк-це місце дикої природи, відпочинку та спорту. І ніякий Діснейленд там не потрібен.  Ми попереджаємо Кличка, якщо він полізе зі своєю дуратською хотілкою  будувати Діснейленд у Гідропарку і чіпатиме Качалку, то матиме серйозні проблеми. Він нас уже дістав.

Взагалі складається враження, що чим далі Кличко залишається при владі, тим більше він витає в хмарах і несе завірюху. У Києві 80% мостів перебуває в аварійному стані. По мосту Патона взагалі небезпечно їздити, він весь тремтить і ось-ось розвалиться, але Кличка це не хвилює. Він споруджує нікому не потрібний Скляний міст, яким зараз ніхто неходить, а також під час війни Міст-Глист.Бо більше нема куди витрачати гроші.

Бортницькі очисні споруди очищають стічні води на 10%, решта лайна йде до Дніпра, це Кличка теж не хвилює.  Досі не вирішено питання з екологічно небезпечними підприємствами на території Києва-типу «Родона», але це теж не турбота Кличка.

За останні 3 роки забудовники Києва понад 30 разів зазіхали на природні заповідні об’єкти. За Кличка знесення дерев у Києві   досягло свого епогею. Лише за 10 кличківських років у київських парках було знищено 800 га зелених насаджень. Кличко знищує старі київські парки, перетворюючи їх на гламур. Там вирубуються кущі, старі дуплисті дерева та птахам нема де гніздитися. В результаті видовий склад птахів зменшується у 10 разів.  А горобці практично взагалі зникли у Києві. Все це є результатом анітекологічної діяльності Кличка. Також масово знищуються памятники історії та культури.

Про розквіт корупції всередині кличківської Київради та КМДА годі й казати.

До речі, кияни ніколи не пробачать Кличку його хотілку з будівництва військового кладовища шляхом знищення легендарної Лисої гори. Тоді КЕКЦ виграв суд та врятував Лису гору від Кличка.

На четвертий рік війни Київ досі не має нормальних стаціонарних і пересувних укриттів. Сховатися реально від бомбардувань нема де.  Енергетичні об’єкти, як з’ясувалося нещодавно, знову не були надійно захищені від шахедів. Але це не цікаво Кличку. Він стурбований своїм піаром шляхом реклами чергових ідіотських хотілок.

Тут ще дивують наші київські журналісти, що хором підспівують Кличку та поширюють його чергові дурниці без жодних коментарів.

Адже Кличко в ролі мера Києва не просто смішний, він уже стає небезпечним.

Реалії війни очікувано відсунули екологічні проблеми столиці у довгий ящик, але вони нікуди не зникли. За даними міської влади, понад 21 тисяча гектарів території Києва належать до природно-заповідного фонду з жорсткими обмеженнями на діяльність в їхніх межах. Та навіть попри закони й нормативи, ці землі залишаються вразливими перед людським втручанням. Хто і навіщо зазіхає на заповідні території, за якими схемами це вдається реалізовувати та хто несе відповідальність за їхнє утримання – КВ дослідила на прикладі заказника “Деснянські луки” – останньої збереженої природної заплави в межах Києва. Тут відкрилася строката палітра посягань на зелену оазу – від банальних стихійних сміттєзвалищ до будівництва кафе та навіть прокладання стратегічних інженерних мереж.

Активність у заповідних межах

Кінець серпня 2025-го, завершення літнього відпочинкового сезону в столиці. На березі річки Десенка в межах заповідника Деснянські луки люди відпочивають на рушниках, рибалять та прогулюються по пляжу. Ця територія мала би залишатися недоторканою і зберігати природнє середовище у місті-мільйоннику. Однак інфраструктура пивних парасоль і шашликів добралась і сюди.

Це будівлі та споруди кафе “Берег”, які є предметом кримінального розслідування, адже, як встановили правоохоронці – їх звели самовільно на землях комунальної власності, які останні п’ять років ще і стали частиною природно-заповідного фонду столиці.

Отже, як КВ стало відомо з ухвали Північного апеляційного господарського суду, справа про знесення закладу харчування на березі Десенки у межах заказника “Деснянські луки” та повернення ділянки під ними столичній громаді продовжуватиметься в апеляційній інстанції. Мова про оскарження рішення Господарського суду Києва, який у травні 2025 року зобов’язав ТОВ “Бережок” демонтувати зведені без дозволів рекреаційні будівлі на березі річки та повернути столиці ділянку під ними у первісному стані.

“Деснянські луки” на мапі природно-заповідного фонду (ПЗФ) Києва 

Зазначимо, що спершу історія з появою підозрілих будиночків на березі Десенки потрапила до Деснянського районного суду столиці в межах кримінального провадження щодо самовільного зайняття землі та підробки документів. Згодом вона отримала розвиток у Господарському суді, оскільки мова йде про землю територіальної громади Києва. До слова, сама Київрада, попри звернення прокуратури щодо ймовірного захоплення комунальної ділянки, намірів звертатися до суду не озвучила, тож її інтереси в суді представляє прокуратура.

Йдеться про 0,3 га, з яких 0,17 га є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:201:0030 (входить в межі заказника) та 0,12 – частиною прибережної захисної смуги Десенки. Там правоохоронці виявили 26 споруд: шість будівель загальною площею 149 кв.м, 18 конструкцій з тентовим покриттям загальною площею 335,5 кв.м та дві господарські споруди загальною площею 17,5 кв.м. Весь цей комплекс, як згадувалося вище, функціонує як кафе “Берег” з зоною відпочинку на мальовничому березі річки.

З матеріалів справи вдалося прослідкувати багатоходову схему, яка дозволила приватній особі спорудити на землях столичної громади, що наразі належать до природоохоронного фонду, ціле мінімістечко для дозвілля та отримання прибутку.

Найсвіжіший супутниковий знімок комплексу будівель кафе “Берег” (джерело – Еarth.google)

Історія берепочаток щонайменше дев’ять років тому, тоді мова йшла про будівництво на комунальній землі ще без природоохоронного статусу (територію “Деснянських лук оголосили заказником у 2020 році). За версією слідства, що ще у 2016 році громадянин Андрій Михалко (власник ТОВ “Бережок”, – КВ) подав позов до Деснянського районного суду Києва проти Віктора Мілевського, інсценувавши з суперечку для визнання за собою права власності на сім будівель. з яким попередньо вступив у змову, вимагаючи начебто визнання за першим права власності на сім будівель.

Йшлося про три будинки відпочинку, одну адміністративно-господарську та три господарські загальною площею 144,3 кв.м, які нібито були розміщені на ділянках з кадастровими номерами 8000000000:62:201:0235, 8000000000:62:201:0236 та 8000000000:62:201:02300.

Свої вимоги Андрій Михалко обґрунтовував у суді інвестиційним договором 2007 року (за версією слідства – підробленим) та мировою угодою між позивачем та відповідачем. На цьому етапі важливо, що до судового розгляду незалучали Київраду – законного власника землі. Попри це, суд затвердив мирову, якою право власності на згадані приміщенні було визнано за Андрієм Михалко, і це послугувало йому зеленим світлом для подальших дій.

Згодом, у 2021 році, на підставі договорів дарування право власності на ці будівлі оформили на якусь “особу-3”, а невдовзі – переоформили їх на ТОВ “Бережок”, який роком раніше заснував той самий Андрій Михалко.

Тут слідство встановило ключову обставину: на трьох згаданих земельних ділянках (8000000000:62:201:0235, 0236 та 02300), де начебто розташовувалися будівлі Михалка, жодної забудови в реальності не існувало. По факту їх використали для легалізації будівництва на суміжній землі – прибережній смузі річки Десенка та частині ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:201:0030, яка належить місту та з 2020 року ще й отримала статус ландшафтного заказника. Саме тут під час огляду правоохоронці виявили кафе “Берег”.

Помаранчевим кольором виділені три ділянки, на яких Андрій Михалко оформлював будівлі, зеленим – ділянка комунальної власності, на частині якої фактично розмістили кафе “Берег” (його контури обведено червоним)

Супутникові знімки підтверджують, що станом на 2016 рік на ділянках 8000000000:62:201:0235, 0236 та 02300 будівель не було. Натомість на нинішньому місці розташування кафе “Берег” вже проглядаються перші споруди (обведені червоним)

Під час судового розгляду було встановлено і доведено, що будь-яких рішень про передачу вказаної земельної ділянки 8000000000:62:201:0030 у власність чи користування Київрада не приймала, дозвільні документи на її забудову не видавались, а нерухоме майно ТОВ “Бережок” є самочинним будівництвом.

Правозахисник, адвокат у вказаній справі Олександр Дядюк коротко пояснив: неподалік від заказника розташовані приватні ділянки, щодо яких ймовірно пов’язані з ТОВ “Бережок” особи зімітували судову суперечку. Подавши позови один проти одного, вони “розіграли” фіктивну справу про визнання права власності на нерухомість, щоб надалі легалізувати самовільно захоплену землю громади.

“Деснянський суд задовольнив позов, навіть не залучивши Київську міську раду як власника землі. Надалі на підставі цього рішення суду і було зареєстровано об’єкти. Але прокуратура довела в суді, що земельні ділянки цих людей розташовані в іншому місті й не стосуються заказника”, – розповів КВ Дядюк.

Отже, згаданим рішенням Господарського суду міста Києва від 7 травня 2025 року частково задоволено позов прокуратури: ТОВ “Бережок” зобов’язано знести об’єкти самочинного будівництва – кафе «Берег» – та повернути місту земельні ділянки загальною площею 0,3 га вартістю в понад 10 млн гривень. Водночас суд відмовив у скасуванні державної реєстрації прав і припиненні права власності ТОВ “Бережок” на будинки відпочинку та господарські споруди, тому Київська міська прокуратура оскаржила рішення в апеляції. Не погодились із вердиктом і в ТОВ “Бережок”. Розгляд справи в апеляційному суді призначено на 17 вересня цього року.

Попри судовий спір, кафе “Берег” своєї роботи не припинило. Журналістка КВ навідалася туди, ознайомилася з меню та оглянула локацію. Заклад функціонує, відвідувачам пропонують фаст-фуд, страви на грилі та напої. Відпочити там можна за столиками або в альтанках, які здаються в оренду. Попри холодну серпневу неділю відпочиваючі були: кілька компаній частувалися за столиками закладу, частина людей рибалили та прогулювалися по пляжу з домашнім улюбленцем.

Екстерʼєр закладу

Альтанки для оренди

Відпочивальники на пляжі

КВ упродовж кількох тижнів намагалася отримати коментар власника ТОВ “Бережок” Андрія Михалка, щоб дізнатися, на чому базуватиметься позиція його захисту в судах, та щоб надати йому можливість висловити своє бачення історії. Однак журналістам поспілкуватися з ним так і не вдалося: спершу його колеги повідомляли, що не можуть його знайти “на території”, а згодом пояснили, що Михалко перебуває у відпустці та наразі недоступний.

Довідка: ТОВ “Бережок” зареєстроване у 2020 році в Києві зі статутним капіталом у 60 тис. гривень. Фірма спеціалізується на ресторанній діяльності та мобільному харчуванні. Основна частка (83,33%) ТОВки належить Вікторії Михалко – дружині Андрія Михалко, решта 16,67% – оформлено на нього самого (дані YouControl).

Водночас «Бережок» – лише один із численних бізнесів Андрія Михалка. Разом з братом Валерієм вони створили низку компаній. Сам Андрій Михалко є співвласником щонайменше десятка діючих компаній, які працюють у сферах будівництва, виробництва електроенергії та м’ясних продуктів, вирощування зернових культур та навіть експериментальних розробок у сфері інших природничих і технічних наук.

Валерій Михалко у 2010 році був обраний депутатом Баришівської райради (Київська область) від Соціалістичної партії. Згодом, у 2015-му він безуспішно балотувався до Київради від партії “Рух за реформи”. Нагадаємо, цю партію очолював Сергій Думчев, який до цього був політичним соратником Сергія Тігіпка у його “Сильній Україні”.

Зазначимо, що випадок із ТОВ “Бережок” не єдиний приклад комерційної експансії в межах заказника “Деснянські луки”. З повідомлення організації “Благодійний фонд Дніпровського району Києва “Київський еколого-культурний центр” (КЕКЦ – організація, якій передана під охорону територія заказника, – КВ) стало відомо, що ще один підприємець – Григорій Синявський – спорудив у межах заказника «Деснянські луки» десяток МАФів. Це стало предметом кримінальногопровадження за фактом самовільного зайняття землі та незаконного будівництва на особливо цінних землях. Потерпілою стороною тут є Київрада, яку в суді представляє фахівець Департаменту земельних ресурсів КМДА. Розгляд справи триває у Деснянському районному суді столиці, а наступне засідання призначено на 4 вересня цього року.

Ще один подібний випадок також додав роботи Деснянському районному суду. Згідно з матеріалами ще одного провадження, у квітні 2023 року громадянин Віталій Нещерет облаштував 20 альтанок та будиночок для охорони загальною площею понад 130 кв. м все на тій же ділянці заказника з кадастровим номером 8000000000:62:201:0030. Ця земля ніколи не передавалася йому ні в користування, ні в оренду, і попри прямі заборони земельного кодексу та закону про природно-заповідний фонд він мав намір розгорнути там бізнес. Свою вину Віталій Нещерет визнав, тому суд призначив обвинуваченому 2 роки позбавлення волі умовно з іспитовим строком в один рік.

Труба “Київводоканалу”

А от наступна історія вирізняється з-поміж попередніх своєю неоднозначністю, адже з одного боку є втручанням в заповідну зону, з іншого – як було заявлено її ініціаторами, має критичне значення для життєзабезпечення столиці. Йдеться про прокладання через територію “Деснянських лук” плавучої насосної станції «Роса-300», яка повинна була стати альтернативним джерелом питної води у разі знищення ворогом основних.

Якщо коротко, цю станцію (яка являє собою баржу з насосами та мережу труб) побудували ще у 1986 році, коли під час Чорнобильської аварії гостро стояло питання з питною водою. Нині вона належить ПрАТ АК «Київводоканал», за даними якого, станція цілком робоча і за 6-8 годин може бути введена в дію. Але для того, щоб станцію запустити, її необхідно перегнати з місця багаторічного розташування в селі Осещина (Вишгородський район Київщини) до Києва на Десенку, де під’єднати до водопровідної мережі для перекачування води з річки Десна на Дніпровську водопровідну станцію. Навесні 2022 року Кабмін і Київська міська військова адміністрація ухвалили рішення про передислокацію станції, а в липні міська влада виділила на це кошти з резервного фонду. У публічному доступі є тільки номери та назви цих документів, будь-які інші подробиці громадськості невідомі, оскільки ці документи з обмеженим доступом.

Фрагменти насосної станції “Роса-300” (джерело – “Київводоканал”)

У жовтні 2022 року почалися будівельні роботи по передислокації станції на території заказника «Деснянські луки», які тривали до весни 2023-го – поки про них не стало відомо КЕКЦ і інформація не поширилася в ЗМІ. Після розпочалося кримінальне провадження за статтею про умисне пошкодження територій природно-заповідного фонду.

Хід прокладання “Київводоканалом” через територію “Деснянських лук” плавучої насосної станції «Роса-300» (джерело – КЕКЦ)

Прокладання насосної станції “Роса-300” через “Деснянську луки” з супутника, вересень 2023 року 

Згодом з’ясувалася ще одна дуже невтішна обставина. За версією прокуратури, передислокація станції «Роса-300» була неможливою апріорі через її поганий технічний стан. Попри це з резервного фонду бюджету міста Києва на роботи витратили 64 млн гривень (90% запланованої вартості). Передислокацію станції так і не завершили, а кошти кудись зникли. Тому справу про вторгнення на територію заказника обʼєднали з ще однією – за підозрою в розтраті коштів при прокладанні цієї насосної станції, яке на замовлення ПрАт “АК “Київводоканал” виконувало ПП “Водоліт”.

Фрагменти насосної станції “Роса-300” в заплаві річки Десенки на території “Деснянських лук” (фото Анабелли Моріної для КВ)

КВ намагалася з’ясувати у «Київводоканалу», чому для прокладання насосної станції обрали саме територію «Деснянських лук», з ким погоджували роботи та скільки людей вона могла б забезпечити водою. Відповіді на офіційний запит редакція так і не отримала. Щобільше, з’ясувалося, що підприємство, 25% якого належить громаді столиці, функціонує без телефону приймальні, тож зв’язатися з ним можна лише через особистий прийом чи електронною поштою, з якої відповіді журналісти теж не дочекалися.

Водночас у публічній заяві “Київводоканал” назвав кримінальну цю справу маніпуляцію та гонитвою правоохоронців за статистикою показників, а прокладання передислокації “Роси-300” — гарантуванням безпеки для мешканців Києва. У своє виправдання на підприємстві наголосили, що на момент початку робіт заказник “Деснянські луки” остаточно оформлений не був.

Чому заповідники лишаються вразливими і як цьому зарадити

Отже, що мали на увазі у “Київводоканалі”, апелюючи на “неостаточне” оформлення заказника “Деснянські луки”, адже, як відомо, Київрада своїм рішенням офіційно надала йому статус ландшафтного заказника місцевого значення влітку 2020 року (рішення від 28.07.2020 року № 97/91763), а прокладати водогін почали навесні 2022-го?

Річ у тім, що рішення про створення заказника, хоча є і ключовою, але не єдиною складовою для його оформлення. Повна процедура включає чотири основні етапи: 1) ухвалення Київрадою рішення про створення; 2) затвердження КМДА положення; 3) оформлення охоронних зобов’язань на відповідальну за заказник організацію (в даному разі на КЕКЦ); 4) встановлення меж у натурі. У випадку “Деснянських лук” рішення про оголошення його заказником було прийнято Київрадою у 2020 році, положення та охоронні зобов’язання – оформлені лише в травні 2024-го, а межі в натуру – не винесені й досі.

Директор КЕКЦ, еколог Володимир Борейко зауважив, що відсутність положення про заказник та охоронного зобов’язання стало для “Київводоканалу” лазівкою для початку робіт, а також – позбавило можливості відразу зупинити будівництво. В результаті, за даними експертиз, виконавці робіт встигли зняти в межах заказника ґрунту на 1,38 га, шкоду від чого оцінено у 2,6 млн гривень.

 “У  “Київводоканалі” вирішили, якщо немає положення, немає охоронного зобов’язання, то будуємо. Це було зроблено, прикриваючись воєнним станом, та скориставшись тим, що державна екологічна інспекція зараз не має права займатися перевірками, якщо їх не залучає прокуратура або поліція. Хоча можна було спокійно, через рішення Київради винести цей шматочок із заказника і додати до нього в іншому місці, що є дуже поширеною практикою в інших областях”, – прокоментував Володимир Борейко.

Ще одна деталь спливла вже після затвердження положення, яке розроблялося Департаментом захисту довкілля та адаптації до зміни клімату КМДА. В документі прописали, що в заказнику заборонено будь-яке будівництво, “крім прокладання нових інженерних мереж”. Тобто формально це дозволяє передислокацію насосної станції. Володимир Борейко переконаний, що такий пункт вписали виключно та спеціально для легалізації робіт “Київводоканалу”. Водночас на момент початку робіт ні цього пункту, ні самого положення не існувало, тож замовник мав керуватися виключно Законом “Про природно-заповідний фонд”, який забороняв і забороняє будь-які будівельні роботи.

Отже, зволікання із затвердженням положень заповідних об’єктів та територій піддає їх великому ризику. Прикладами є урочище “Лиса гора”, яке 31 рік не має положення, що дозволило розглядати його під будівництво військового кладовища, а також ландшафтний парк “Дніпровські острови” – без положення 21 рік, що відкрило шлях до створення зони відпочинку на Оболонському острові та зведення пішохідного мосту.

У Департаменті захисту довкілля та адаптації до зміни клімату КМДА, який відповідає за розробку положень та охоронних зобов’язань, запевнили: закон про ПЗФ не визначає строків для підготовки цих документів. Та все ж уникнути відповідальності не вдалось. Як розповів Володимир Борейко, тодішньому директору департаменту Олександру Возному повідомлено підозру в службовій недбалості, оскільки він вчасно не став на захист заповідника. Справу розглядає Деснянський районний суд, наступне засідання заплановане на 11 вересня 2025 року.

Розглядаючи передумови втручань у заповідні території, важливим чинником є винесення їх меж у натуру, тобто фізичне позначення на місцевості. Приклад із кафе «Берег», зведеного на окрайку заповідника, наочно демонструє, що відсутність чітких орієнтирів відкриває шлях для маніпуляцій. За даними Володимира Борейка, кількість столичних заповідних територій з винесеними межами можна порахувати на пальцях однієї руки. У відповідь на запит КВ у Департамент захисту довкілля та адаптації до зміни клімату КМДА щодо планів зі встановлення меж “Деснянських лук” повідомили, що замовником розробки відповідної документації він не виступає.

Ще однією передумовою зазіхань на заповідник є досить низький пріоритет екологічної теми в житті столиці, тож часто ініціативи із захисту зелених зон беруть на себе активісти. Нагадаємо, що згідно з рішенням про оголошення території “Деснянських лук” площею 314,13 га заказником, його охорона та збереження покладена на КЕКЦ. У положенні про заказник (затверджений розпорядженням КМВА від 24.05.2024 № 470) КЕКЦ прописали як утримувача цієї території, згодом оформили на нього охоронне зобов’язання – документ, де прописано, що ця організація “забезпечує і несе відповідальність” за належний стан заповідника.

Очільник КЕКЦ Володимир Борейко пояснив, що його організація пішла на таку міру, оскільки на той час це було єдиною можливістю для заповідання та захисту від забудови цієї території, оскільки там не було землекористувача (є тільки землевласник – Київрада).

“Заповідний об’єкт треба комусь давати під охорону. Ми взяли на себе цю гору проблем для того, щоб був заказник, а не забудова. Якби ми цим не займалися, то ніхто б цим не займався”, – Володимир Борейко.

“Якась юридична особа чи землекористувач повинні взяти на себе обов’язок захищати цю територію. Якщо такого охоронця немає, заказник юридично не може існувати. І от у Києві часто ніхто не хоче брати на себе цю охоронну відповідальність. КЕКЦ запропонував нестандартне, але законне рішення. Державі, по суті, байдуже, з кого спитати. Головне, що створюючи об’єкт, Київрада вже має документи про те, що є конкретна юридична особа, яка буде цей об’єкт охороняти. Інше питання – чи “потягне” громадська організація таку діяльність”, – пояснив в коментарі КВ еколог, співробітник відділу моніторингу та охорони тваринного світу Інституту зоології НАН України, голова ГО «Ukrainian Nature Conservation Group» Олексій Василюк.

Він зауважив, що КЕКЦ взяло на себе зобов’язання охороняти цю територію, тому у цьому випадку юридична відповідальність лежить на цій громадській організації.

Тобто відповідальність за понад 314 га комунальної землі місто переклало на громадську організацію. Простими словами: хочете заповідник – отримуйте його, але тепер всю відповідальність несете за нього ви. А роботи вистачає, адже положенням встановлено три десятки забороненої діяльності, виявленням та усуненням яких треба займатися. Серед них тут згадані вище несанкціоновані будівництва, з якими доводиться боротися в судах, а також стихійні сміттєзвалища, які чомусь так люблять облаштовувати мещканці прилеглих місць.

​​Іван Русєв доктор біологічних наук та начальник науково-дослідного відділу Нацпарку “Тузлівські лимани” в коментарі КВ назвав передачу під охорону заповідних об’єктів громадським організаціям “прогресивним і цивілізованим шляхом”, однак, на його переконання, в такому разі місто не повинно залишатися осторонь та долучатися до збереження об’єкта ПЗФ.

Зазначимо, що частково до догляду за заказником долучається комунальне підприємство КП “Плесо”, на балансі якого знаходиться пляж “Троєщина” у складі  заказника. У КП КВ запевнили, що регулярно там прибирають, проводять лабораторні дослідження води та обробку від шкідників. Але йдеться про невеличку ділянку – площею 2,5 га.

У контексті перерахованих вище судових справ, за словами Володимира Борейка, оформлення охоронного зобов’язання на КЕКЦ з одного боку дає можливість, а з іншого зобовʼязує заходити в суди як третя сторона, оскільки втручання в заповідну територію є порушенням прав організації. Разом з тим він наголошує, що в цьому контексті в межах законодавства та здорового глузду логічною була б юридична підтримка з боку Київради, оскільки це землі комунальної власності, та Деснянської РДА, оскільки вони в межах цього району.

Ліквідація сміттєзвалищ також лежить на плечах КЕКЦ. Водночас він наголошує, що адміністрації Деснянського району також несе відповідальність, адже у РДА є ціле управління благоустрою та навколишнього середовища.

У Деснянській РДА на це відповіли, що згадане Управління благоустрою та підприємництва регулярно обстежує територію району для покращення екологічних показників. Зазначається, що працівники цього управління виявили на території «Деснянські луки» велику кількість побутового сміття, але оскільки за належний стан заказника відповідальність несе КЕКЦ, дії РДА обмежилися переданням проблеми цій організації. В РДА стверджують, що з лютого 2025 року на адресу громадської організації надіслали п’ять звернень із вимогою прибрати територію, та відповіді не отримали. Після цього РДА повідомила про ситуацію столичний департамент захисту довкілля та поліцію, а 17 липня навіть звернулася офіційним листом до міської адміністрації з проханням передати заказник у відання іншої установи.

Голова Деснянського району Максим Бахматов на фоні сміття в “Деснянських луках” (джерело – його сторінка Facebook)

На цьому моменті постає логічне питання, за які кошти громадська організація повинна здійснювати патрулювання, обстеження, прибирання території, вивезення сміття, встановлення охоронних знаків, а також захист у судах.

Володимир Борейко в коментарі КВ наголосив, що оскільки офіційно вся відповідальність покладена на його організацію, з боку міста фінансування на ці цілі не виділяється. Відсутність фінансування підтвердили також в КМДА. Володимир Борейко запевнив, що звалище буде прибране силами КЕКЦ та активних громадян, коли, по-перше, зберуть кошти на це, а по-друге, коли буде менше ризиків “прильотів” по столиці. А наразі, як стверджує він, є більш нагальні питання – суди для припинення функціонування “наливайок”, які випалюють ґрунт, а також для подальшого блокування прокладання труби водоканалом.

Для довідки: За останні п’ять років Київрада прийняла 42 рішення про оголошення територій та обʼєктів ПЗФ (КЕКЦ виступило ініціатором 33 таких рішень). Цими рішеннями охорона та збереження 30 об’єктів покладена на комунальні установи, 7 – на громадські організації та 5 – на державні заклади.

Громадські організації, на яких покладено відповідальність за стан столичних заповідних територій та об’єктів: житлово-будівельний кооператив “Світ житла”, який охороняє 0,26 га зеленої зони, житлово-будівельний кооператив “Академічний-17”, який доглядає за двома віковими дубами, а також КЕКЦ, якому за останні п’ять років довірили опікуватися чотирма заказниками загальною площею 1,4 тис. га – “Конча-Заспа”, Троєщинські луки, Деснянські луки та Урочище Церковщина.

Цінність і значення «Деснянських лук»

Для усвідомлення важливості збереження заповідних територій на прикладі “Деснянських лук”, слід сказати, чим вони цінні та цікаві. Його територія сягає 314,13 га та є залишками заплави річки Десна біля житлового масиву Троєщина. Ця місцевість є середовищем проживання для численних видів рідкісної живності: рослин, комах, риб, амфібій, птахів та інших тварин, значна частина яких занесена до міжнародної та української Червоної книги, Європейського червоного списку або охороняється Бернською конвенцією.

Тваринний та рослинний світ “Деснянських лук”

“Деснянські луки” є частиною Дніпровського екологічного коридору – шляху міграції перелітних птахів, охорону яких Україна гарантувала, приєднавшись до Боннської конвенції. Також, ратифікувавши Рамсарську конвенцію, держава зобов’язалася захищати водно-болотні угіддя, серед яких і ця територія.

Олексій Василюк в коментарі КВ наголосив, що головна цінність цих земель в тому, що ці луки є останньою збереженою частиною природної заплави в межах Києва.

“Переважна більшість заплав Дніпра тепер зайнята водосховищами. Уявіть, всі Дніпровські водосховища колись були ось такими. Від таких територій залишилася доля відсотка. Це просто остання ділянка реально природного ландшафту, який на сьогодні збережений в межах Києва, та одна з останніх в межах всієї країни. Це той природний ландшафт, з якого формувалася Україна”, – зауважив Василюк.

Крім цього, як прописано в десятках вищенаведених судових ухвал, ця територія є охоронною зоною пам’ятки культурної спадщини та пам’яткою археології місцевого значення – Городище Троєщина-Вигурівщина, XI-XII століття, адже через ці землі проходив шлях з Києва на Чернігівщину.

І врешті, якщо перейти з високих матерій до повсякденного життя пересічних жителів столиці, то “Деснянські луки” – це банально одне з небагатьох місць густонаселеної Троєщини, де можна відпочити від міського шуму і побути наодинці з природою.

Висновки

Підсумовуючи, можна окреслити кілька ключових кроків для запобігання зазіханням на заповідні території та усунення їхніх наслідків. По-перше, кожен об’єкт ПЗФ повинен мати повне юридичне оформлення: рішення про створення, затверджене положення, охоронне зобов’язання та встановлені в натурі межі. По-друге, необхідне регулярне патрулювання та швидке реагування на будь-які спроби порушень, адже зволікання може призвести до незворотних наслідків для природи.

По-третє, охорона та збереження заповідних територій та об’єктів мають бути спільною відповідальністю — як організацій, на які покладено ці обов’язки (незалежно від форми власності), так і місцевої влади, якщо територія розташована на її землях. На цьому етапі важливо перейти від взаємозвинувачень до комунікації задля розв’язання проблем.

І нарешті, особливо важливим є усвідомлення особистої відповідальності за природні екосистеми кожного з нас. Будь-який необдуманий крок — чи то встановлення кафе й альтанок у межах заповідника, чи звезення туди сміття — перетворюється на реальну загрозу для цих територій. Бережне ставлення до зелених оаз столиці має стати не винятком чи подвигом, а нормою, так само як ми бережемо власний двір чи домівку. Бо це наш моральний обов’язок перед майбутніми поколіннями — перед тими, хто житиме в Києві завтра.

Це журналістське розслідування було проведене й опубліковане в рамках проєкту Інституту розвитку регіональної преси «Екстрена підтримка розслідувальної журналістики в України», що впроваджується за підтримки International Media Support (IMS).

Головне фото: колаж КВ

Фото спікерів по тексту: Каштан, Економічна правда, Главред, соцмережі.

Альона Мельник, Інна Міхно

Джерело: https://kyivvlada.com.ua/texts/altanky-ta-komunalni-merezhi-chomu-status-zakaznyka-ne-zupynyaye-vtruchannya-u-terytoriyu-stolychnogo-zakaznyka-desnyanski-luky/

Ми постійно писали про те, що люди, яким Кличко дав владу займатися в Києві екологічними питаннями, є непрофесіоналами, до того ж, не чисті на руку. Саме в тому, що Кличко ставить на керівні пости, і не лише у сфері екології, відданих собі, але непідготовлених непрофесійно та  корумпованих  чиновників, є суть усіх міських екологічних проблем.

Тому рано чи пізно вся ця погано споруджена Кличком будівля почне руйнуватися.  У 2025 р. настала черга екологічних чиновників Кличка.

1.      Втратив владу заступник Кличка з екології В. Прокопів. Правоохоронці зловили його на створенні схеми для ухилянтів.

1.      Слідом за ним злетів директор Департаменту захисту довкілля КМДА О.Возний, який входив до найближчого оточення Кличка.  На Возного було порушено відразу 3 кримінальні справи – за корупцію та за недбалість.

3. Приблизно в цей час попався на великому хабарі і злетів зі свого крісла директор Київзеленбуду Ю. Бахмат, який до цього працював у  Возного замом.

4. Улюбленець Кличка, його заступник у Київраді В.Бондаренко офіційно до екології стосунку не мав. Але  зарекомендував себе як войовничий ворог захисту зелених зон, заповідних об’єктів та громадських екологічних організацій. Цей кличківський корупціонер попався на “туалетних схемах” з незаконної роздачі київської землі, теж втратив свою посаду і сів під домашній арешт.

5. Слід також наголосити, що кияни вкрай незадоволені екологічними чиновниками Києва та окремими органами, які мають відношення до навколишнього середовища. Так нещодавно петиція киян на сайті Київради, яка потребує закриття Київзеленбуду як екологічно шкідливого та корумпованого органу, зібрала необхідні 6 тис. голосів.

6. Необхідні 6 тис. голосів зібрала інша петиція киян, яка вимагає зняти зі своєї посади голови Екологічної комісії Київради  Д.Москаля, якого активісти “Екопарку Осокорки” звинувачують у лобіюванні інтересів будівельника Мовчанової та блокуванні заповідання природних об’єктів.

7. 18 серпня 2025 р. Генеральна прокуратура України повідомила, що гендиректору КП « Плесо» В.Савицькому дана підозра за розкрадання 1,7 млн. гривень.Ця людина дуже заважала нам заповідати озера Київа и знищила дику природу заповідного Оболонського острова та озеро Сине.

Останнім часом у Києві та інших містах значно посилилося тотальне косіння трави в парках, скверах і на газонах. Одні пояснюють це заходами по боротьбі з кліщами, інші знаходять у міському сінокосінні антиекологічну дурість і бажання міських служб підзаробити на імітації діяльності з благоустрою.

Щоб розібратися в цьому, давайте згадаємо про три основні світові екологічні загрози – забруднення довкілля (повітря, води), глобальне потепління і швидке скорочення біорізноманіття, і подивимося, як міське сінокосіння на ці екологічні загрози впливає. Допомагає з ними боротися чи навпаки, сприяє їм. А потім уже зробимо висновки.

Екологічна шкода від сінокосіння полягає в такому.

I . Сінокосіння забруднює навколишнє міське середовище.

1 Міське сінокосіння забруднює повітря вихлопами від косарок. Так, це невеликий відсоток забруднення, але він є. І це дуже небезпечно. Тим паче що Київ уже не один рік посідає перші місця в «антирейтингах» найзабрудненіших міст Європи та світу   https://www.pravda.com.ua/rus/news/2020/04/16/7248249/
https://delo.ua/…/kiev-voshel-v-desjatku-samyh…/
https://delo.ua/…/kiev-voshel-v-top-3-mirovogo…/

2.Шумове забруднення від косарок. Звук від косарок дуже сильний і вкрай неприємний. Він завдає значної психологічної та фізичної шкоди городянам.

3. сінокосіння в містах знищує величезну кількість зеленої трави, яка є, разом з деревами і кущами, «зеленими» легенями міст. Баланс тут зрозумілий – чим менше зелені, тим брудніше повітря.

4. Сінокосіння в містах сприяє появі пилових бур, оскільки позбавлена трави земля оголюється, швидше сохне і більш схильна до впливу вітрів. А в містах пилу і так завжди вистачає.

II. Сінокосіння в містах сприяє глобальному потеплінню.

1. Знищення трави косарками сприяє нагріванню ґрунту на 5-10 градусів. Річ у тім, що будь-яка зелена травичка чи листочок під впливом сонячних променів споживає вуглекислий газ, а виділяє кисень. Цей хімічний процес називається фотосинтез. І він іде зі зниженням температури. Тобто, будь-яка травичка або листочок працюють як міні-кондиціонери. У літню спеку асфальт і бетон у містах сильно нагріваються, а галявини з травою і листя дерев, навпаки, завжди прохолодні. Що більше парків і зелених галявин із травою, то прохолодніше в місті. І навпаки, що менше галявин із травою, то спекотніше в місті. Підвищення температури в містах загрожує для людей значними проблемами. По-перше, під час спеки в багатьох людей псується або взагалі зникає сон. По-друге, підвищення температури на 0,3 градуса збільшує смертність людей на 0,8 %.  Встановлено, що в дуже спекотне літо 2022 р. в Європі від нестерпної спеки в деяких країнах смертність збільшилася в 2 рази, як порівняти з неспекотними місяцями року. По-третє, пекельна спека в містах веде до посилення агресії та злочинності. По-четверте, вчені довели, що від ковіду найбільше страждає населення міст із високою температурою  http://ecoethics.com.ua/kak-pobedit-v-kieve-nesnosnuyu-zharu/

III. Сінокосіння в містах є однією з головних причин знищення біорізноманіття

1. Сінокосіння знищує гнізда і виводки птахів, що гніздяться на землі. На землі в’ють гнізда вільшанки, піночки, лісові ковзани, жайворонки, вівсянки, плиски, козодої, солов’ї, лісові кулики. Так, чисельність солов’їв у Києві багато в чому завдяки сінокосінню за останні 10-15 років знизилася на третинуhttp://ecoethics.com.ua/kak-pobedit-v-kieve-nesnosnuyu-zharu/

2. Сінокосіння в місті знищує рідкісні рослини, занесені до Червоної книги України. Так, влітку минулого року в Києві, біля озера Лебедине, ми знайшли популяцію червонокнижної орхідеї – болотного дремлика. А через тиждень усі дремлики були зрізані сінокосарями з Київзеленбуду.

3. Сінокосіння в місті знищує комах. Так, джмелі та бджоли не можуть добувати нектар на стрижених газонах і гинуть. Від сінокосіння гинуть метелики та їхні кладки.

4. Сінокосіння в місті знищує ящірок і жаб, що мешкають у парках. Залишившись без прикриття травою, їх швидко скльовують ворони.

5. Сінокосіння в містах знищує молоді деревця, що ростуть із насіння. Велика кількість майбутніх молодих дерев, що мають вік один-два роки і виростають у парках з насіння, безтурботно скошуються і губляться косарями.

IV. Інша екологічна шкода від сінокосіння в містах

1. Сінокосіння в містах веде до ерозії ґрунту. Родючий гумус, що залишився без трав’яного покриву, швидко змивається літніми дощами зі скверів і парків у зливову каналізацію, залишаючи в ґрунті вирви, яри та зсуви.

2. Сінокосіння в містах веде до безповоротного вилучення з екосистеми фітомаси. Замість того, щоб трава, яка виросла, потім висохнувши і перегнивши, послужила добривом у ґрунті, її скошують і відвозять, унаслідок чого земля втрачає свою родючість.

3. Сінокосіння в містах губить естетику парків і скверів. Незрозуміло, кому подобаються лисі, пилові стрижені газони?

Міфи та маніпуляції, які міські служби розганяють через ЗМІ

1. Якщо не косити траву, розростеться амброзія.

Якраз сінокосіння сприяє поширенню амброзії та інших інвазійних видів. Амброзію потрібно не косити, а виривати з коренем і спалювати.

2. Якщо не косити траву, розростуться бур’яни.

3 Цієї точки зору часто дотримуються жителі міст, які виросли в селі. Однак слід пам’ятати, що міські сквери і парки – це не сільські городи і їхнє завдання – не вирощувати картоплю. На городах з бур’янами борються, а в міських скверах і парках бур’ян – це, з погляду екології, звичайна однорічна або багаторічна рослина, найважливіший елемент міської зеленої зони.

4. Якщо не косити траву, буде багато кліщів.

5. Нам не відомі науково підтверджені докази зменшення кліщів у місті завдяки покосам трави. Покосами трави кліщів не знищити. Для їх знищення необхідно міським службам закуповувати та використовувати спеціальні препарати.

Висновки.

Як ми бачимо, міське сінокосіння значно сприяє трьом світовим екологічним загрозам-забрудненню довкілля (4 пункти), глобальному потеплінню (1 пункт) і швидкому скороченню біорізноманіття (5 пунктів), а тому повинне бути заборонене в містах.