Ми також хочемо подякувати голові Екологічної комісії Київоблради, депутату Київської обдради Роману Титикало, завдяки якому за це скликання облради на Київщині створено вже більше 100 нових заповідних зон. Це абсолютний рекорд для України.

Яворівське  управління поліції  Львівської області по зверненню Київського еколого-культурного центру ( КЕКЦ) відкрило кримінальне провадження проти Мінекономіки та довкілля України по факту видачі незаконних лімітів  на санітарні рубки  в національних парках.

Заступник міністра Мінекономіки, довківлля та сільського господарства  І.Зубович  у жовтні 2025 р. незаконно видав ліміти на проведення санітарних рубок у національних парках і  інших об,єктах природно-заповідного фонду на площі 195 га.

Санітарні рубки насправді – це зручна форма прикриття комерційної заготівлі лісу під виглядом «боротьби зі шкідниками лісу», породження «сталінщини» і «лисенківщини» в лісовому господарстві. Такі тоталітарні і бездумні методи управління і псевдонауки особливо обурюють в об’єктах ПЗФ. Їх проведення в національних парках та інших заповідних об’єктах має бути повністю припинено як дія, що знищує дику природу і біорізноманіття.

І.Зубович підписав ці незаконні ліміти не сам. Іх підготовав директор Департаменту заповідної справи Мінекономіки Є.Токар .

Тепер що стосується так званих “санітарних” рубок. Перше питання – чому вони  не проводяться в національних парках США, Канади, Німеччини, Чехії, Польщі? Бо там парки охороняють, а не нищать сокирою.

Санітарні рубки лісу завдають масової і комплексної шкоди природі, що полягає в утрамбовуванні ґрунту, зменшенні вологості ґрунту, порушенні природного обміну речовин, зменшенні  родючості ґрунту, порушенні ґрунтового покриву, погіршенні кореневого живлення дерев та інших рослин, зменшенні лісового біорізноманіття, погіршенні  умов зростання трав’янистих рослин, зміні мікроклімату .

Дані Червоної книги свідчать, що санітарні рубки, як суцільні, так і вибіркові, сприяють знищенню 89 видів фауни і 33 видів флори, занесених до Червоної книги України, а також 119 видів тварин, що охороняються Списком 2 Бернської конвенції.

Таким чином КЕКЦ вже добився відкриття 9 кримінальних справ проти керівництва Мінекономіки і довкілля за  видачу незаконних лімітів  на рубки та заготівлю інших природних ресурсів національним паркам.Крім того КЕКЦ подав 4позова до Київського  окружного адміністративного суду  на керівництво Мінекономіки і довкілля за  видачу незаконних лімітів  на рубки та заготівлю інших природних ресурсів національним паркам.

Зараз КЕКЦ готує ще декілька судових позовів до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства за видачу національним паркам та заповідникам незаконних лімітів на добичу заповідних природних ресурсів.

На фото=

Лист Яворівського управління поліції

Солом, янське управління поліції м. Києва по зверненню  Київського еколого-культурного центру (КЕКЦ) відкрило   кримінальне провадження проти Міндовкілля України по факту незаконного сінокосіння в заповідниках.

Ліміти на сінокосіння у степових заповідниках  несуть у собі значну корупційну складову.

Справа в тому що  за процедури затвердження Міндовкілля  лімітів на спеціальне користування природними ресурсами (яка за законом є безкоштовною), виникає ймовірність корупції, оскільки господарники одержують безкоштовні природні ресурси.

У 2025 р., як ми з.ясували,  сінокосіння в заповіднику Михайлівська цілина  по лімітам  велося незаконно, тобто механізованним  засобом  з використаням тракторів та роторних косилок.

Скирдування теж відбувалося за допомогою тракторів. Чим заповіднику завдано величезної шкоди. Більш того, сіно забрали собі місцеві жителі, що є корупцією.

Держекоінспекція у Сумській області перевірила нашу скаргу з приводу косіння трави механізованими засобами, факти підтвердилися. На директора заповідника Михайлівська цілина Дудченко Г. за ст. 91 Кодексу України про адміністративні правопорушення  у листопаді 2025 р. було складено протокол.

Після звернення Київського еколого-культурного центру 25.12.2025 р. Сумська окружна прокуратура по факту незаконного сінокосіння в заповіднику Михайлівська цілина відкрила кримінальну справу  № 42025202540000113.

У 2025 р. у заповіднику Єланецький степ було дозволено лімітом сінокосіння під видом протипожежних покосів на площі 153 га.  Але там також велось незаконне сінокосіння механізованими засобами. Як повідомив нам у листі директор природного заповідника Єланецький  степ Г.В.Драбинюк,  ( № 254 від 13.10.25 р.) « косіння доріг протипожежного  значення здійснюються  трактором » Білорусь 892 « та зкошувальним механізмом  роторною косаркою». Косіння трактором також було підтверджено фотографією. Скридування також здійснювалося за допомогою трактора. Таке сінокосіння за допомогою механізованих засобів заборонено ст. 16 Закона « Про  природно-заповідний фонд України, в  цьому Законі сказано  що заборонено «сінокосіння механізованими засобами».

Після звернення Київського еколого-культурного центру до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу екоїнспекцієй за це порушення 29.01.26 р.  був складений протокол  на  керівництво  заповідника.

У 2025 р. заступник міністра Міндовкілля України В.Киреєва видала заповіднику Михайлівська цілина ліміт (№ 685-1925, від 1.05.25 р.) на сінокосіння у заповіднику. Згідно з лімітом у 2025 р. у заповіднику повинні були проведені протипожежні покоси на площі 118,35 га.

Однак не було вказано про заборону косовиці у сезон тиші. У Михайлівській ціліні дозволялося косити з 1 червня, тобто в сезон тиші. Що є грубим порушенням Закону України «Про тваринний світ».

Цим самим лімітом заступник міністра Міндовкілля В. Киреєва дозволила заповіднику Михайлівська цілина провести на площі 48 га знищення «інтродукованої рослинності» на «господарській ділянці». Однак відповідно до Закону «Про природно-заповідний фонд України « «господарських» ділянок у природних заповідниках не передбачено, так само як і боротьба з інтродуцентами.Проте замість боротьби з інтродуцентами на 36 га в охоронній зоні заповідника-заповідника «Катериновський» орали цілину та посіяли сою.

Згідно з листом Держекоінспекції в Сумській області (№ 2273/03-14 від 22.08.25 р.) директор заповідника Михайлівська цілина за таку “боротьбу” з інтродуцентами був притягнутий до адміністративної відповідальності, також буде відкрито кримінальну справу.

Скоріше всего в Асканіі-Нова  теж косили незаконно, за допомогою тракторів та роторних сінокосілок, як і в Михайлівській цілині.Також, скоріше всего, незаконне сінокосіня тракторами та роторними сінокосілками  відбувалось також в заповідній зоні Азово-Сиваського національного парку, також у заповіднику  Луганський.

Масове сінокосіння в заповідниках загрожує екологічною катастрофою і загибеллю багатьох рідкісних тварин і рослин. Через сінокосіння гине 34 види тварин (комахи, ссавці, птахи, земноводні) занесених до Червоної книги України та 12 видів рослин, занесених до Червоної книги України.

Для хребетних, що мешкають у степових заповідниках, існуюча форма покосів становить реальну небезпеку. По-перше, це стосується травоїдних і зерноїдних тварин, які в момент найбільшої поживної цінності трав позбавляються цієї біомаси, а також не можуть розраховувати на багатий урожай зерен диких злаків.

По-друге, в умовах прокошеного степу земноводні, рептилії та дрібні ссавці стають доступнішими для хижаків. Особливо сінокосіння небезпечне для птахів. У травні (коли відбувається масова кладка яєць, початок висиджування яєць), у червні (насиджування яєць, появи виводків птахів), липні (кінець насиджування птахів, масова поява виводків). Слід зазначити, що молоді особини, що вціліли, з розбитих виводків на скошеному полі заповідника стають легкою здобиччю хижаків, або гинуть з інших причин (переохолодження, голод).

Конкретний приклад, як керівництво заповідника Асканія-Нова за підтримки Міндовкілля знищує рідкісних тварин. Як нещодавно повідомив у науковій статті асканійський біолог І.Поліщук ( Ї.Поліщук, 2023 р.) , з 1992 р. по 2022 р. під час сінокосів у заповідному степу Асканії-Нова було знайдено загиблими 13 полозів, 1 мідянка та 8 гадюк. Лише 2002 р. під час сінокосів загинуло 8 гадюк та 1 мідянка. Їх знайшли розчавленими сіноконосною технікою.

На фото=

Лист Солом, янського управління поліції м.Києва

Працівники НПП «Гуцульщина»  під виглядом рубки  розчистки ЛЕП на яку міністрерство видало Ліміт використання природного ресурсу почали вирубувати здорові породи бука вік яких більше 100 років на території яка не належить НПП «Гуцульщина» що засвідчує державна інвентаризація земель проведена в 2024 році  (Розпорядження Івано-Франківської ОВА  №600 від 27.12

.2024) сьогодні  це території ДП «Ліси України». Інвентаризація підтверджує, що  юридично НПП «Гуцульщина» не є користувачем територій, так як офіційно від 2002року парк так і  не виконав Указ Президента  і не вилучив у користувача,  а як наслідок і  не отримав право постійного користування на  землі, і відповідно не є в законному розумінні постійним користувачем,  а відтак і не може брати будь-які ліміти та  виписувати лісорубні квитки на територіях які до цього моменту юридично залишаються за попереднім користувачем (на правах правонаступництва ДП ” Ліси України), – ” зокрема це ділянки на території Шешорського та Пістинського старостинських округів Косівської міської ради. Вводячи всіх в оману керівнцтво парку «навіює» застосування в роботі парку розділу VIII п. 5 Прикінцевх положень Лісового кодексу для можливості незаконно виписувати лісорубні квитки та отримувати Ліміти від Міністерства. Та дане положення лісового кодексу поширюється виключно на лісогосподарські підприємства і то лише ті яким  було надано право постійного користування до 2000 року, НПП- це природоохоронна організація, яка керується положенням затвердженим Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України від 31.08.2020року №105,  в якому пункт 1.8 Загальних положень чітко зазначає: «Право Парку на постійне користування земельними ділянками, оформлюється відповідно ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»». Право  постійного користування чітко відображено в положенні про НПП «Гуцульщина» а саме – «право постійного користування НПП настає після реєстрації речових прав». 20 років оманливого існування парку під лубіюванням міністерства для вирубування спілих здорових лісів та зміна зовнішніх меж в матеріалах лісовпорядкування для відчуження лісових територій в приватні руки от так от працює парк в підпорядкуванні міністерства.

На ділянці під рубку ЛЕП яка насправді є так як санітарні рубки в парку  – прикриттям, адже жодне дерево не мішало лінії і не являлися небезпечними деревами, при прокладанні даної лінії було враховано всі допустимі межі охоронних зон, і питання було в «цікавих» деревах породи спілого ділового  бука, адже далі по лінії де вік дерев 30-40 років обрубали лише окремі гілочки.   НПП  отримав ліміт №4/2025 від 1009.2025року і на момент фіксування лісопорушення вже було зрубано 46 дерево бука та 1 дерево ялиці загальною кубомасою 152 метри кубічні, також зафіксовано дерева які були відведені в рубку але не  зрубані при цьому більша частина відведених дерев по категорії технічної придатності є ділові дерева, однак працівниками парку відмічені як дровʼяні (квартал 3 ділянка 1). Це зроблено з метою приховання фактичного виходу ділової деревини та отримання неправомірної вигоди прикриваючись не чинним лімітом від міністерства. Тут не те що ліміт потрібно анульовувати тут чистий кримінал за видачу такого ліміту та лісорубних квитків на ділянки інших користувачів.

Про санітарно вибіркові рубки в НПП «Гуцульщина» під прикриттям лімітів  можна писати цілу книгу. Безліч систематичних  фіксувань нищення унікальних старовікових комплексів на території цього парку еко організаціями, громадськими організаціями  та провідними каналами (https://podrobnosti.ua/2495637-na-frankvschin-ekoaktivsti-zafksuvali-masovu-virubku-lsv.html

https://www.youtube.com/watch?app=desktop&v=-uytgcQLB2c    13:57 хв.),

ані  звернення до міністерства  не змогло зупинити цю «природоохоронну заготівельну компанію». І далі міністерство видає ліміти на санітарні рубки адже для підпорядкованих міністерству парків санітарні правила не застосувуються, їм що господарська зона, що зона регульованої рекреації правила не писані. Слідкуючи за Вашою позицією щодо так званих аналогічних «лімітів від міністерства» цілком підтримую Вашу позицію  « НІ – рубкам у національних парках» і надсилаю всі докази що підгрунтовують не просту але дійсно правдиву позицію щодо збереження унікальних природних ресурсів та об’єктів смарагдової мережі.

Biodiversity том 5, номер статьи: 6 (2026)

«Большой туризм» воспользовался подгруппой по вопросам туризма МСОП для продвижения захвата земель под развитие частного туризма в государственных охраняемых территориях, что подрывает роль МСОП в охране природы. Недавние политические маневры включают в себя подготовку документа о политике в отношении туризма в парках, внесение предложений и проведение сессий на Всемирном конгрессе по охране природы 2025 года. Мы призываем МСОП четко отвергнуть проникновение промышленного туризма в национальные парки и однозначно признать, что государственные охраняемые территории являются активом для сохранения биоразнообразия.

Охраняемые территории пребывают под постоянным давлением со стороны многочисленных отраслей промышленности, стремящихся добывать ресурсы, использовать землю для инфраструктурных коридоров или загрязнять воздух и воду сточными водами. Это давление порождает политический конфликт между защитниками природы, стремящимися расширить площадь охраняемых территорий и защитить ее от антропогенного воздействия, и противниками, желающими сократить эту площадь и эксплуатировать ее ради экономической выгоды^{1 2}. Посещение парков, отдых и туризм играют неоднозначную роль. В некоторых случаях они могут оказывать политическую, социальную или экономическую поддержку охраняемым территориям³; в других же они создают суммарные издержки и экологические последствия⁴.

В глобальном масштабе совокупный экологический эффект туризма резко отрицателен¹; однако на местном и мелкомасштабном уровнях эффект может быть положительным⁴. Примеры малого масштаба приводятся застройщиками, операторами, предпринимателями и отраслевыми ассоциациями в качестве фальшивого политического аргумента в пользу коммерческого туризма в парках. «Большой туризм»^{1 5} – политический альянс крупных туристических корпораций, отраслевых ассоциаций и многосторонних агентств – утверждает, что может внести свой вклад в сохранение природы. В реальности же, несмотря на десятилетия возможностей, он постоянно этого не делал. Вместо этого «Большой туризм» лоббирует захват земель, что приводит к отрицательным результатам для сохранения природы^{1 5}, и изображает охраняемые территории как активы для туризма, а не для сохранения природы⁶. Здесь мы используем подход, основанный на политической экологии^7 8, для анализа его последних действий. Эти маневры называются неолиберальным сохранением природы^{9 10} или коммодификацией природы¹¹, но в действительности это политические меры для получения частного контроля над государственными активами без каких-либо затрат.

Политическая экология

Политическая экология^{7 8} анализирует экологические последствия политических маневров^{1 2}. Политика частично скрыта – посредством личных отношений, тайных разговоров и принуждения, сделок по принципу «око за око» и компромиссов между деньгами и властью¹². Ограниченная информация об индивидуальных интересах и связях имеется в открытом доступе – из судебных отчетов, реестров акционеров корпораций и годовых финансовых отчетов, а также из личных страниц в социальных сетях и резюме. Наиболее надежные данные получены из парламентских расследований и судебных разбирательств, где свидетели дают показания под присягой, но эти данные редко доступны. К политическим стейкхолдерам [заинтересованным сторонам] относятся многосторонние, национальные или дочерние государственные структуры, неправительственные организации и отраслевые ассоциации, которые публикуют отчеты о ходе работы и документы политики. Многие такие документы готовятся как материалы для международных конгрессов и консультативных мероприятий. Их можно анализировать для выявления интересов и действий стейкхолдеров и выводов об экологических последствиях. Здесь мы используем этот подход¹ для анализа маневров в преддверии Всемирного конгресса охраны природы (ВКОП) 2025 года, проводимого Международным союзом охраны природы (МСОП).

Документ по вопросам МСОП (IUCN Issues Paper)

В преддверии Всемирного конгресса охраны природы (ВКОП) подгруппа по вопросам туризма Всемирной комиссии МСОП по охраняемым территориям (WCPA) опубликовала документ низкого уровня под названием «Укрепление роли устойчивого туризма в сохранении биоразнообразия и повышении устойчивости местных сообществ» ¹³. Финансирование осуществлялось Государственным департаментом США по международным вопросам борьбы с наркотиками и правоохранительной деятельности. Документ выпущен при участии организаций туристической индустрии: Всемирного советом по путешествиям и туризму (WTTC), Всемирного альянса устойчивого гостеприимства (WSHA) и Глобального совета по устойчивому туризму (GSTC), но не многостороннего агентства ООН по туризму. В качестве авторов указаны консультанты и ученые, в том числе члены исполнительного комитета подгруппы по вопросам туризма WCPA МСОП. Остальным более чем 600 членам подгруппы МСОП не была предоставлена возможность представить свое мнение.

Техническое содержание этого отчета является в значительной степени простым и легко читаемым повторением ранних, более детализированных глобальных Директив МСОП более высокого уровня¹⁴, с некоторыми дополнениями, такими как данные об экономической ценности охраняемых территорий через призму ментального здоровья¹⁵. Однако были вставлены повторяющиеся предложения о том, что индустрии коммерческого туризма следует дать непосредственную роль в ключевых аспектах менеджмента и мониторинга охраняемых территорий, включая финансовые аспекты. Такая позиция имеет мало юридических обоснований в законодательстве о национальных парках либо такие обоснования вообще отсутствуют, и ее не поддерживают агентства по вопросам парков и сторонники защиты природы. В отчете приведено только шесть ситуативных анализов – очень небольшая выборка из более чем 1000 примеров, опубликованных к настоящему времени в книгах, статьях, диссертациях и отчетах многосторонних агентств.16 17. Шесть ситуативных анализов не отражают глобальную деятельность членов WTTC и WSHA. Один анализ – это частный проект в ОАЭ, а остальные – небольшие проекты местного уровня в Непале, Фиджи, Бразилии, Перу и Вьетнаме, а также Европе и Карибском бассейне.

Политические индикаторы

Многочисленные особенности этого документа¹³ (Таблица 1) указывают на то, что это – политический документ, направленный на создание коммерческих возможностей для «Большого туризма» и отвлечение внимания от захвата земель. Его авторы, возможно, верят в его посыл, но если это так, то они стали марионетками международных ассоциаций туристической индустрии, более опытных в реальной политике. Выступая в качестве соавтора документа WCPA МСОП, «Большой туризм» негативно сказывается на авторитете других комиссий МСОП и других природоохранных организаций. Этот отчет подрывает усилия других элементов МСОП, таких как новое «Руководство по наилучшей практике в области устойчивого финансирования»¹⁸, и ОЭСР (Организации экономического сотрудничества и развития)¹⁹. Это распространенная тактика противников охраны природы – переманивать на свою сторону или разделять сторонников защиты природы, чтобы уменьшить их политическую значимость². Это не первый случай, когда МСОП оказывается политически скомпрометированным индустрией²⁰.

Таблица 1. Индикаторы политических намерений для IUCN Issues Paper 7 и туризм на ВКОП

Полноразмерная таблица

В отчете вновь утверждается, что туризм может способствовать сохранению природы, и соавторство подразумевает, что это сделает «Большой туризм». Однако он никогда этого не делал, несмотря на десятилетия возможностей, и нет никаких признаков того, что это произойдет в будущем¹. В отчете предлагается ввести сбор с туризма для финансирования природоохранных мероприятий, как это было предложено на конференции Феннера Австралийской академии наук много десятилетий назад¹, но туристическая индустрия всегда возражала против этой идеи. Введение сбора маловероятно, поскольку практические механизмы будут иметь национальный масштаб, а национальные ассоциации туристической индустрии выступят против него ввиду глобальной конкуренции. Распространенной политической практикой «Большого туризма» является: (a) указывать на примеры малого туризма¹, которые действительно способствует сохранению природы; (b) игнорировать многочисленные случаи негативного воздействия на охраняемые территории, а также на угрожаемые виды и экосистемы⁴; (c) питать надежду на потенциальное будущее финансирование природоохранных мероприятий, которое так и не осуществляется; и (d) требовать немедленных и исключительных прав на частные туристические проекты внутри государственных охраняемых территорий, которые затем не могут быть отменены иначе как за счет значительных государственных затрат^{2 3}.

Прочие недавние события

Радикальным контрастом подгруппе МСОП по вопросам туризма стала презентация на пленарном заседании конференции Ассоциации приключенческого туризма (ATTA) 2025 года, представленная Крисом Томпкинсом, всемирно известным соучредителем и владельцем крупных частных заповедников, частично финансируемых за счет туризма. К ним относятся Пумалин в Чили, ныне переданный в ведение чилийского Агентства парков в рамках Национального парка Патагонии, а также Национальный парк Ибера в Аргентине. Они вносят реальный положительный вклад в дальнейшее выживание угрожаемых видов. По своей структуре они схожи с африканскими лагерями и базами, управляемыми компаниями Great Plains, AndBeyond, Wilderness Safaris, Lewa Wildlife Conservancy и другими, которые вносят суммарный положительный вклад в сохранение природы в частных, общинных и государственных заповедниках^{4 21}. Захват земель частными туристическими компаниями на государственных охраняемых территориях продолжает распространяться по всему миру, чему способствуют лояльные правительства. Новые случаи зафиксированы в Албании⁵, Кении⁵, Занзибаре²² и Австралии^{23 24}. Также встречаются случаи, когда частные туристические компании присваивают себе денежные потоки от посетителей парков, например, во Флориде (США)²⁵. В Новой Зеландии новое законодательство позволяет исключать охраняемые территории из списка охраняемых для застройки²⁶. Таким образом, IUCN Issues Paper 7 является частью глобальной политической полемики, имеющей серьезные экологические последствия.

Обсуждение и выводы

Политическая экология анализирует социальные цели, политические механизмы и экологические результаты. Человеческие социальные цели охраняемых территорий, выраженные в законодательстве об их создании, заключаются, во-первых, в сохранении биоразнообразия и предоставлении экосистемных услуг для обеспечения дальнейшего выживания планетарных экосистем, лежащих в основе человеческой экономики; и, во-вторых, в независимом отдыхе, имеющем незначительное влияние [на окружающую среду], для поддержания и улучшения здоровья и благополучия посетителей. Туризм не имеет прав на парки, но он может играть две потенциальные роли. Первая – это поддержка отдыха посетителей, оказываемая на условиях субподряда под контролем агентства парков. Это применимо во всем мире, но особенно в развитых и новых индустриальных странах, где экономическая ценность пользы для ментального здоровья от посещения парков значительно перевешивает экономический масштаб паркового туризма¹⁵. Вторая – это политическая и экономическая поддержка парков посредством экономических возможностей для соседних сообществ, которые в противном случае могли бы вторгнуться в них^{1 3 14}. Это относится главным образом к развивающимся странам и отдаленным регионам новых индустриальных стран. В некоторых случаях, но редко, это может включать небольшие частные туристические базы^{4 21}. В большинстве стран и случаев развитие частного туризма в государственных охраняемых территориях имеет следствием государственные затраты для получения частной прибыли¹.

Политические механизмы можно рассматривать в разных временных масштабах. В долгосрочной перспективе туристическая индустрия пытается получить контроль над государственными охраняемыми территориями посредством постоянных политических усилий по представлению парков как туристических активов⁶, а также лоббирования законодательных изменений и продвижения поддерживающих туризм политических назначенцев на руководящие должности в парковых агентствах. В краткосрочной перспективе «Большой туризм» и поддерживающие его частные акционеры используют личные связи с высокопоставленными политиками, чтобы получить особые возможности для захвата земель своими компаниями¹. На частных землях существует много ориентированных на природу коммерчески успешных туристических баз, но «Большой туризм» хочет, чтобы развитие государственных территорий субсидировалось государством. На недавнем Всемирном конгрессе охраны природы и в его преддверии «Большой туризм» использовал подгруппу по вопросам туризма МСОП в качестве марионетки, чтобы внедрить в публикацию МСОП свою цель совместного управления национальными парками. Ранее эта цель упоминалась только в отчетах самого «Большого туризма»¹. «Большой туризм» был менее заметен на ВКОП, чем на Конвенции о биологическом разнообразии¹, но документ IUCN Issues Paper 7, тем не менее, продвигает его политические цели. Как и в других отраслях¹², политические маневры можно анализировать, отслеживая связи и интересы вовлеченных лиц и изучая мелкий шрифт в документах.

Экологические последствия многочисленны и значительны. За редкими исключениями, такими как упомянутые ранее примеры, большинство стационарных туристических комплексов имеют как собственные постройки, так и подъездные пути для персонала и коммунальных служб⁴. Они вырубают и повреждают местную растительность и нарушают покой местной дикой природы, включая угрожаемые виды; они также завозят патогены, сорняки и одичавших животных, удаление которых впоследствии обходится дорого и может быть трудновыполнимым или невозможным⁴. Даже небольшие частные комплексы могут служить плацдармом для бесконечного расширения, поскольку владельцы видят дополнительные возможности для получения прибыли^{23 24}. «Большой туризм» в парках приводит к суммарным убыткам для охраны природы.

В документах МСОП, касающихся последней пятилетней программы и двадцатилетней стратегии – “Nature 2030” ²⁷ и “Unite for Nature” ²⁸, нет ни слова о туризме, отдыхе или посещении парков – даже на рисунке с представлением 71 альтернативной политики²⁷. Однако агентства, управляющие парками, ежедневно сталкиваются с менеджментом потока посетителей и мелким туризмом¹. «Большой туризм» воспримет заявления о том, что МСОП будет «взаимодействовать с частным сектором» ²⁸ и «изучать язык инвестиций и бизнеса» ²⁸, как открытые приглашения. Если МСОП хочет «оставаться РЕАЛЬНО (sic) авторитетным голосом природы» ²⁸, он должен понять, что эти формулировки направлены на получение частной прибыли, а не на общественное благо. МСОП является защитником природы, но он также может стать невольным инструментом противников охраны природы. Ему необходима защита от политической наивности. Например, все его фирменные документы, безусловно, должны проходить внешнюю проверку перед публикацией. Члены организации, имеющие коммерческие интересы или иные конфликты интересов, не должны выступать в качестве руководителей подгрупп или авторов. И при каждом публичном действии и одобрении МСОП должен тщательно обдумывать, не может ли он стать жертвой обмана со стороны застройщиков. В частности, МСОП рискует стать марионеткой крупного туристического бизнеса. Мы призываем МСОП опубликовать конкретное заявление о функциях охраняемых территорий во всем мире как активов для сохранения природы, а не для туризма.

Наличие данных

В ходе данного исследования никакие наборы данных не создавались и не анализировались.

Ссылки

1. Buckley, R. C. et al. Nature positive rhetoric, risk and reality: sector-scale political ecology at CBD COP16. npj Biodiv. 4, 14 (2025).

1. Buckley, R. C. Triage approaches send adverse political signals for conservation. Front. Ecol. Evol. 4, 39 (2016).
2. Thapa, K. et al. Nature-based tourism in protected areas: a systematic review of socio-economic benefits and costs to local people. Int. J. Sust. Devel. World Ecol. 29, 625–640 (2022).

Article Google Scholar 

1. Buckley, R. C. Tourism and environment. Ann. Rev. Env. Res. 36, 397–416 (2011).
2. O’Bryan, C. J., Allan, J. R. & Dapash, M. O. Corporate tourism threatens protected areas. Science 389, 1300–1301 (2025).

Article PubMed Google Scholar 

1. Keenan, E. Foreword. ECO Tourism Australia. https://mailchi.mp/ecotourism.org.au/eco-news-june-5918801 (2025)..
2. Benjaminsen, T. A., Svarstad, H. (2021). Political Ecology: A Critical Engagement with Global Environmental Issues. Springer Nature (2021).
3. Büscher, B. et al. The value of political ecology in biodiversity conservation. Nat. Rev. Biodiv. 1, 622–626 (2025).

Article Google Scholar 

1. Sandbrook, C. et al. The global conservation movement is diverse but not divided. Nat. Sust. 2, 316–323 (2019).

Article Google Scholar 

1. Bunce, B. et al. A social network analysis of an epistemic community studying neoliberal conservation. Cons. Biol. 39, e70001 (2025).
2. Smessaert, J., Missemer, A. & Levrel, H. The commodification of nature, a review in social sciences. Ecol. Econ. 172, 106624 (2020).
3. Vorhees, J. https://www.theguardian.com/us-news/2025/oct/19/inside-the-republican-network-behind-big-sodas-bid-to-pit-maga-against-maha (2025).
4. Mandić, A. et al. IUCN WCPA Iss. Pap. Ser. 7, 1–48 (2025).

Google Scholar 

1. Leung, Y. F. et al. IUCN WCPA Guide Ser. 27, 1–136 (2018).

Google Scholar 

1. Buckley, R. et al. Economic value of protected areas via visitor mental health. Nat. Commun. 10, 5005 (2019).

Article CAS PubMed PubMed Central Google Scholar 

1. Hasana, U., Swain, S. K. & George, B. A bibliometric analysis of ecotourism: a safeguard strategy in protected areas. B. Reg. Sust. 3, 27–40 (2022).
2. Jin, Z. & Gao, M. Global trends in research related to ecotourism: A bibliometric analysis from 2012 to 2022. SAGE Open 15, 21582440251316718 (2025).

Article Google Scholar 

1. Meyers, D. et al. IUCN WCPA Guide Ser. 37, 1–204 (2025).

Google Scholar 

1. OECD, OECD Tour. Pap. 2025/03, https://doi.org/10.1787/a57c343d-en (2025).
2. Roever, C. An Indecent Partnership: IUCN and Shell. Leiden University (2021).
3. Buckley, R. Tourism and natural World Heritage: a complicated relationship. J. Trav. Res. 57, 563–578 (2018).
4. Caro, T. et al. Tourism puts Zanzibari reserve at a crossroads. Science 389, 1301–1302 (2025).

Article CAS PubMed Google Scholar 

1. Queensland Government. https://destination2045.detsi.qld.gov.au/20-year-tourism-plan/ecotourism (2025).
2. Wilderness Society. https://wilderness.org.au/news-events/controversial-lake-malbena-helicopter-tourism-proposal-questionably-changes-hands-following-federal-court-wind-up (2024).
3. Pittman, C. https://floridaphoenix.com/2025/07/17/private-company-controls-access-to-public-land-at-florida-national-park (2025).
4. Dinica, V. https://theconversation.com/reform-of-nzs-protected-lands-is-overdue-but-the-public-should-decide-about-economic-activities-267105 (2025).
5. IUCN. Nature 2030, 1-108. https://iucn.org/nature-2030 (2025).
6. IUCN. Unite for Nature,1-68. https://iucnus.org/wp-content/uploads/2025/10/CGR-2025-2.5-1-Annex_1_20_year_Strategic_Vision_for_the_Union-1.pdf (2025).
7. IUCN. https://cm.iucn-events.org/cmportal/generic/IUCN2025 (2025).
8. Ruajtja dhe Mbojtja e Mejedisit Natyror ne Shqiperi (Preservation and Protection of the Natural Environment in Albania) https://iucncongress2025.org/assembly/motions/motion/130 (2025).

Промисловий збір ягід і грибів у  національних парках відбувається як у господарській зоні, так і в зоні «регульованої рекреації», яка повинна добре охоронятися.

Крім промислового збору ягід і грибів, на який отримують ліміти парки, там ведеться промисловий збір грибів і ягід різними комерційними фірмами, що значно збільшує навантаження на чорничники, брусничники, інші ягідники та місця зростання грибів і призводить до серйозних екологічних проблем.

Насамперед це стосується різкого зменшення кормової бази диких тварин. В Українських Карпатах мешкає лише близько 300 бурих ведмедів. Влітку вони переважно годуються ягодами, плодами, дуже люблять малину. Проте саме ягоди у карпатських національних парках, які мають охороняти ведмедя та його кормову базу, на рік збирають промисловим способом по 222 тонни.Чим позбавляють ведмедів харчування та брекають на голодну смерть. Червона книга України як один із заходів охорони ведмедів рекомендує підвищувати «кормність угідь», а Міндовкілля та деякі карпатські національні парки роблять усе з точністю навпаки.

Крім того  в національних парках Синевир, Верховинський і Черемоський, в яких зараз йде промислова заготівля лісових ягід і грибів, живуть рідкісні птахи, занесені до Червоної книги України – глушець, тетерук  і рябчик. Вони активно харчуються ягодами, особливо чорницею. У національному парку Синевир мешкають глушець і рябчик, у Верховинському – тетерук і глушець, у Черемошському – глушець. У нарисах Червоної книги про ці види сказано, що однією з причин падіння чисельності цих птахів є зменшення площі ягідників, а в якості одного із заходів охорони рекомендується заборонити збір ягід.

Однак на ділі Міндовкілля і національні парки роблять все навпаки. У гонитві за довгою гривною Міндовкілля збільшує і збільшує ліміти на збір чорниці, інших лісових ягід і грибів, чим позбавляє цих рідкісних птахів корму.

Що стосується грибів, то до Червоної книги України занесено півсотні видів грибів, деякі з яких ростуть у Карпатах. Збирачі грибів явно не мають біологічної освіти і можуть мимоволі збирати і червонокнижні гриби, чим завдають величезної шкоди біорізноманіттю.

Гриби є найважливішим елементом лісової екосистеми. Мікоризна гриби – це не просто милі поганки в лісі. Це інженери екосистем, які годують 80% всіх рослин на Землі та щорічно прокачують через свої мережі 3,6 мільярда тонн вуглецю. Їхні підземні гіфальні мережі можуть становити до 30% живої мікробної біомаси ґрунту. Без грибів впаде продуктивність екосистем, кругообіг вуглецю та стійкість до змін клімату.

Крім цього мікориза грибів є життєво важливим природним елементом для багатьох рідкісних червонокнижних рослин, наприклад, для орхідей. Вони без неї не можуть існувати. Даючи шалені та бездумні ліміти на промисловий збір грибів у карпатських національних парках, Міндовкілля завдає жахливого удару по багатьох рідкісних рослинах,та екосистемах, знищуючи їх.

Окрім іншого, промислова заготівля ягід, грибів, лікарських рослин у національних парках порушує природні процеси, які ці природно-заповідні установи якраз і повинні захищати.А тепер найголовніше. Відповідно до ст.19 Конституції України органи влади мають діяти лише у рамках Конституції та законів. Але Законом України “Про природно-заповідний фонд України” ніде не сказано, що у національних парках дозволяється у промислових масштабах заготовляти ягоди, гриби та лікарські рослини.Тобто Міндовкілля видає ліміти на їхню заготівлю незаконно, а національні парки їх незаконно заготовляють.

На фото=

Ухвала суду

В даний час ділянки дикої природи охороняються в різних країнах. Так, в Україні дика природа охороняється в об’єктах природно-заповідного фонду: заповідниках, національних природних парках, заказниках, пам’ятках природи, в Польщі та Німеччині – в національних парках і заповідниках, в США та Австралії – в національних парках і спеціальних територіях дикої природи, останні створюються згідно зі спеціальним Законом про дику природу (1).

Разом з тим аналіз природоохоронного законодавства ряду країн показує, що існуючі територіальні форми охорони дикої природи все ж розраховані не стільки на охорону дикої природи заради неї самої, скільки на потреби людини (відпочинок, наука, обмежене господарське використання природних ресурсів) (2,3). У зв’язку з чим на цих охоронюваних для дикої природи територіях час від часу відбувається вторгнення людини в дику природу і її природні процеси (відстріл хижаків, боротьба з короїдами тощо), що завдає їй шкоди.

Тому потрібно думати про нову, більш радикальну ідеологію охорони дикої природи і нові, більш ефективні форми заповідних територій для дикої природи.

Сучасний канадський екофілософ Ден Хоулі зовсім недавно, в 2022 р. в американському журналі «Екологічна етика» опублікував статтю «Протекторати для диких тварин», в якій підняв питання про створення протекторатів (на зразок сучасних держав) для диких тварин і суверенітету для диких тварин (4). Взявши за основу його ідею, ми будемо говорити в цілому про екологічну спільноту дикої природи, до якої входять як дикі тварини, так і інші її елементи — дикі рослини, ґрунт, скелі, водойми тощо.

Позиція, яку я відстоюю слідом за Деном Хоулі, полягає в тому, що території, де існує дика природа, це її територія, а не наша. Тому рішення, які повинні прийматися щодо дикої природи, повинні безперешкодно враховувати її інтереси, і не прийматися виключно з метою задоволення людських інтересів. Тому дика природа як спільнота повинна розглядатися як така, що має права на свою територію і на невтручання, щоб захистити здатність дикої природи до процвітання і захистити її від людських помилок.

У зв’язку з цим дикій природі повинен бути наданий суверенітет і право жити в своїх державах-протекторатах. Автор абсолютно справедливо пише, що основна мета суверенітету – це захист автономії як засіб процвітання спільноти (4).

Суверенні держави керують своїми власними справами і забезпечують захист своїх членів. Зрозуміло, що спільнота дикої природи не може керувати своєю суверенною державою і захищати її. Разом з тим, на думку Дена Хоулі, набагато більш підходящою в нашому випадку виглядає модель протекторату або охоронюваних держав. Такі форми відносин існують між великими державами і міні-державами. Міні-держави передають великим державам права на свій захист і т.д. Як приклади можна навести Сан-Марино, острови Кука, Республіку Маршалові Острови та ін.

Дикій природі необхідна певна форма представництва через посередників в особі людей для надійного захисту своїх інтересів. Крім того, дикій природі будуть потрібні представництва і на міжнародному рівні, де її під охорону братимуть міжнародні організації, які захищатимуть держави дикої природи від шкоди, заподіяної людиною.

У нашому випадку держава людей, виходячи з колективних зобов’язань перед дикою природою, буде брати під свою охорону міні-держави-протекторати дикої природи і забезпечувати їх охорону, виходячи з інтересів дикої природи.

Література

1. Борейко В.Е., 2018, Охрана дикой природы в Украине и мире, К., КЭКЦ, Логос, 80 с.

2.  Борейко В.Е., 2003, Современная идея дикой природы, Издание второе, доп., К., КЭКЦ,  Логос, 208 с.

3.  Закон України « Про природно-заповідний фонд України»

4. Hooley  Dan , 2022,Wild Animal Protectorates, Environmental Ethics,Volume 44, Number 4 (Winter 2022): 313–330

Солом,янська окружна прокуратура м. Києва  по зверненню  Київського еколого-культурного центру (КЕКЦ  ) відкрила кримінальне провадження проти Міндовкілля України за незаконну видачу лімітів на заготівлю грибів, ягід та очерету у національних парках.

Дунайський біосферний заповідник отримав у 2025 р. від Міндовкілля ліміт на заготівлю очерету в 6079 тонн на площі 2631 га. Дунайський біосферний заповідник зараз косить очерет навіть у зоні регульованого заповідного режиму, яка повинна дуже суворо охоронятися.

Заготівля та вивоз очерету дозволена в Дунайському заповіднику з 15 листопада до 15 березня, тобто косінням очерету знищуються місця відпочинку птахів під час осінньо-весняних міграцій, місця зимівлі птахів, а також місця гніздування птахів. І нікому немає діла.

Крім усього іншого, під час косіння очерету відбувається безповоротне вилучення біомаси, що також має негативні екологічні наслідки. Тим більше, що заготівля очерету ведеться за допомогою комбайнів і вантажного транспорту. Після косіння птахи не завжди бачать гострі піки скошеного очерету. Сідають на воду і розрізають собі животи. Косіння очерету вкрай негативно впливає на п’ять видів птахів, занесених до Червоної книги України – каравайка, колпіца, чернь білоока, малий баклан, жовта чапля, а також на 32 фонових види птахів.

Як неодноразово було встановлено в багатьох судах, заготівля очерету відбувається в Дунайському біосферному заповіднику з масою порушень природоохоронного законодавства.

Причому здебільшого це водно-болотні угіддя міжнародного значення, проте жодної незрівнянної екологічної експертизи впливу косіння очерету на птахів, які тут розмножуються, мігрують, зимують, відпочивають, не проводив.

Слід сказати, що згідно зі ст.6 Бернської конвенції, яку ратифікувала Україна, косіння очерету у таких місцях заборонено.

Конвенція забороняє » b) навмисне зашкодження місцям виведення потомства або

відпочинку чи їхнє знищення;

c) навмисне порушення спокою дикої фауни, особливо у період

виведення та вирощування потомства і зимівлі, якщо таке порушення

є істотним з точки зору цілей цієї Конвенції;».

Іншими словами, в Дунайському заповіднику відбувається тотальне косіння очерету без будь-яких серйозних екологічних обмежень, що пояснюється патологічною жадібністю керівництва Дунайського заповідника. Директор заповідника Волошкевич хоче заробляти на всьому, не пропускаючи останню тростинку . Так вже котрий рік триває розграбування заповідних природних ресурсів – національного надбання народу України.

Слід зазначити, що контроль за косінням очерету в національних парках і заповідниках Міндовкілля веде формально. Ми вивчили звіт Дунайського біосферного заповідника щодо використання природних ресурсів ( косіння очерету ) . Весь звіт являє собою кілька колонок із зазначенням, скільки очерету планувалося заготовити і скільки було заготовлено. При цьому в звіті не вказано, в який період було проведено косіння очерету , в яких зонах заповіднику. У звітах немає підтверджуючих фото або відео. Косіння очерету в заповіднику не перевірялося державною екологічною інспекцією, науковими або громадськими природоохоронними організаціями. Тому вірити звітам про заготівлю очерету в Дунайському заповіднику не слід. Тим більше , що він безпосередньо економічно зацікавлений у заготівлі очерету , оскільки продає його за кордон.

Крім того, систематична масова косіння очерету в національних парках і біосферних заповідниках порушує природні процеси, які ці природно-заповідні установи якраз і повинні захищати.

На фото=

Лист Солом,янської окружної прокуратури м. Києва

Тернопільська обласна прокуратура по зверненню  Київського еколого-культурного центру (КЕКЦ) відкрило кримінальну справу проти Мінекономіки та заповідника Медобори по факту видачі незаконного ліміта на рубку ліса в заповіднику.

Міндовкілля нещодавно  незаконно узгодило природному  заповіднику Медобори ліміт на рубку 36 куб. м деревини  під виглядом «Заготівля деревини шляхом виконання природоохоронних заходів щодо формування лісостанів».  Що є справжнісіньким абсурдом і грубим порушенням закону. Рубки лісу в природних заповідниках заборонено ст. 16 Закону «Про природно-заповідний фонд України» та Санітарними правилами у лісах України. Незрозуміла також сама ідея «природоохоронного заходу» шляхом заготівлі деревини.  Це теж саме що лікувати нежить за допомогою перебування в холодному і сирому підвалі. Цікаво й те, що директор заповідника Медобори І. Філь вирішив приховати від нашого розслідування факт незаконного узгодження Міндовкілля його заповіднику незаконної рубки, повідомивши нам у своїй відповіді (№ 278 від 27.08.25р ) , що у 2021 р. ліміти на рубання лісу  Міндовкиля заповіднику Медобори не видавало і не погоджувало.  Знає кішка чиє м’ясо з’їла.

Санітарні рубки є узаконеним способом проведення дрібного розкрадання деревини в особливо великих розмірах, або здійснення комерційної заготівлі в інтересах лісокористувача, але на  шкоду лісу. Санітарні рубки лісу завдають масової і комплексної шкоди природі, що полягає в утрамбовуванні ґрунту, зменшенні вологості ґрунту, порушенні природного обміну речовин, зменшенні  родючості ґрунту, порушенні ґрунтового покриву, погіршенні кореневого живлення дерев та інших рослин, зменшенні лісового біорізноманіття, погіршенні  умов зростання трав’янистих рослин, зміні мікроклімату .

Дані Червоної книги свідчать, що санітарні рубки, як суцільні, так і вибіркові, сприяють знищенню 89 видів фауни і 33 видів флори, занесених до Червоної книги України, а також 119 видів тварин, що охороняються Списком 2 Бернської конвенції. І Міндовкілля, незважаючи на все це, погоджує заповіднику Медобори ліміт не рубки.Слід сказати, що заповідник Медобори – відомий рекордсмен з рубок, а його колишній директор Музика навіть захистив дисертацію з рубок лісу.   У 1990-х роках рубкизаймали до 10% території заповідника та вирубувалося більше лісу з 1 га, ніж у сусідніх лісгоспах. Нами було встановлено, що у 2008-2012 роках.  рубки у заповіднику велися з перевищенням ліміту в 1,5-2 рази.Особлива вакханалія з заготівлі  природних ресурсів у заповідниках та  національних парках посилилася за двох останніх міністрів Міндовкілля — Р. Стрільця та С. Гринчук і продовжується зараз. Причому, як розповідають наші інсайдерські джерела в Міндовкилля України, міністр Р. Стрілець сам неодноразово закликав заповідники та  національні парки більше «заробляти» на заповідних природних ресурсах. Аргументація Р. Стрільця зводиться до абсурду – дозволити державним природоохоронним організаціям- заповідникам та національним паркам заробляти на  меліоративному лові риби, заготівлі ягід, рубці лісу, заготівлі сіна і очерету – все одно що дозволити правоохоронним державним органам – поліції і прокуратурі заробляти наловлі  наркоманів, бандитів і повій.

По суті, в Україні створено ще одну корупційну схему, до якої входить керівництво  Міндовкилля та керівники деяких  заповідників та національних парків. І ця група безпринципних міністерських керівників  та  деяких жадібних директорів  заповідників та національних парків безперешкодно краде і знищує природні багатства народу України. Недарма 18 серпня 2025 року САП подала позов до ВАКС про цивільну конфіскацію активів колишньої заступниці міністра захисту навколишнього середовища та природних ресурсів Вікторії Киреєвої та її сім’ї. Йдеться про майно вартістю понад 3 млн грн, яке, як вважають правоохоронні органи, вона отримала незаконно

https://hacc-decided.ti-ukraine.org/uk/news/sap-zvernulas-z-pozovom-pro-konfiskaciyu-maina-ekszastupnici-ministra-zaxistu-dovkillya

До корупції в Міндовкілля додається ще й кричуща некомпетентність міністерських чиновників. Наприклад, зараз Департамент заповідної справи в Міндовкілля України очолює чиновник Е.Токар, який до цього ніколи не працював у сфері екології, а останнім місцем його роботи було керівництво Центром зайнятості в Мукачево.

Тенденція з  комерційною реалізацією заповідних  природних ресурсів стає особливо небезпечною зараз, коли в середині 2025 р. Міндовкілля було розформовано, а його залишки приєднали до Міністерства економіки. Тепер викачувати природні ресурси будуть у десятикратному розмірі.

На фото =

Лист Тернопільської обласної прокуратури про відкриття кримінальної справи проти Мінекономіки та заповідника Медобори

В настоящее время участки дикой природы охраняются в разных странах. Так, в Украине дикая природа охраняется в обьектах природно-заповедного фонда: заповедниках, национальных природных парках, заказниках, памятниках природы, в Польше и Германии – в национальных парках и резерватах, в США и Австралии- в национальных парках и специальных территориях дикой природы, последние создаются согласно специального Закона о дикой природе (1).
Вместе с тем анализ природоохранного законодательства ряда стран показывает, что существующие территориальные формы охраны дикой природы все же рассчитаны не сколько на охрану дикой природы ради нее самой, а на потребности человека ( отдых, наука, ограниченное хозяйственное использование природных ресурсов) ( 2,3). В связи с чем на этих охраняемых для дикой природы территориях время от времени происходит вторжение человека в дикую природу и ее природные процессы ( отстрел хищников, борьба с короедами и т.п. ), что наносит ей ущерб.
Поэтому нужно думать о новой, более радикальной идеологии охраны дикой природы и новых, более эффективных формах заповедных территорий для дикой природы.
Современный канадский экофилософ Дэн Хоули совсем недавно, в 2022 г. , в американском журнале «Экологическая этика « опубликовал статью « Протектораты для диких животных», в которой поднял вопрос о создании протекторатов ( на манер современных государств) для диких животных, и суверенитета для диких животных ( 4). Взяв за основу его идею, мы будем говорить в целом об экологическом сообществе дикой природы, куда входят как дикие животные, так и другие ее элементы- дикие растения, почва, скалы, водоемы и т.д.
Позиция, которую я отстаиваю вслед за Дэном Хоули заключается в том, территории, где существует дикая природа, это ее территория, а не наша. Поэтому решения, которые должны приниматься в отношении дикой природы, должны беспрепятственно учитывать ее интересы, и не приниматься исключительно в целях удовлетворения человеческих интересов. Поэтому дикая природа как сообщество должна рассматриваться как имеющая права на свою территорию и на невмешательство, чтобы защитить способность дикой природы к процветанию и оградить ее от человеческих ошибок.

В связи с этим дикой природе должен быть предоставлен суверенитет и право жить в своих государствах-протекторатах. Автор совершенно справедлив пишет, что основная цель суверенитета-это защита автономии как средство процветания сообщества ( 4). Суверенные государства управляют своими собственными делами и обеспечивают защиту своих членов. Понятно, что сообщество дикой природы не может управлять своим суверенным государством и его защищать. Вместе с тем, по мнению Дэна Хоули ,гораздо более подходящей в нашем случае выглядит модель протектората или охраняемых государств. Такие формы отношений существуют между крупными государствами и минигосударствами. Минигосударства передают крупным государствам права на свою защиту и т.д. В качестве примеров можно привести Сан-Марино, острова Кука, Республика Маршаловы Острова и др.
Дикой природе необходима некая форма представительства через посредников в лице людей для надежной защиты своих интересов. Кроме того дикой природе потребуется представительств и на международном уровне, где ее под охрану будут брать международные организации, которые будут защищать государства дикой природы от вреда, причиняемого человеком.
В нашем случае государство людей, исходя из коллективных обязательств перед дикой природой , будет брать под свою охрану минигосударства-протектораты дикой природы и обеспечивать их охрану, исходя из интересов дикой природы.

Литература

1. Борейко В.Е., 2018, Охрана дикой природы в Украине и мире, К., КЭКЦ, Логос, 80 с.

2.  Борейко В.Е., 2003, Современная идея дикой природы, Издание второе, доп., К., КЭКЦ,  Логос, 208 с.

3.  Закон України « Про природно-заповідний фонд України»

4. Hooley  Dan , 2022,Wild Animal Protectorates, Environmental Ethics,Volume 44, Number 4 (Winter 2022): 313–330