Мета конкурсу – привернути увагу школярів до охорони підсніжників, навчити навичкам посадки рідкісних рослин, поновлення у лісах популяцій підсніжників.

Учасники конкурсу .

У конкурсі можуть брати участь діти середнього та старшого шкільного віку (від 10 до 17 років). Діти беруть участь у конкурсі індивідуально. Работи по посадке підсніжників треба проводити обов,язково  під керівництвом вчителів біології або вчених-ботаників.

Терміни конкурсу.

Конкурс проводитиметься з 20 квітня 2026 р. до 15 травня  2026 р. Матеріали на конкурс оргкомітет приймає від учасників до 25 травня 2026 р. включно (за поштовим штемпелем) за адресою: 02218, м. Київ, вул. Райдужна, б. 31, кв.48, з позначкою на конверті: «На конкурс «Поділись із лісом підсніжниками -2026». Листи направляти тільки простими листами «Укрпоштою» або на нашу електрону адресу kekzoffice1@gmail.com

« Новою поштою» матеріали не висилати.

УВАГА! Конкурс є індивідуальним. У листі необхідно повідомити зворотню домашню адресу та обов’язково номер мобільного телефону батьків або керівника гуртка (без номера мобільного телефону матеріали на конкурс прийматися не будуть).

УВАГА!  Пересадку підсніжників  у ліс необхідно провести з 20 квітня по 15 травня  2026 р., коли у підсніжників вже немає квітів.

УВАГА ! У конкурсі беруть участь діти лише з тих областей, де не було воєнних дій.

Матеріали на конкурс

Учасник конкурсу повинен особисто посадити у сусідньому з  селом  лісі понад 50 кущів підсніжників . Треба поговорити з літніми людьми, щоб встановити, де саме в лісі  раніше росли підсніжники. Висаджувати в лісі треба тільки природний підсніжник, це вид- підсніжник білосніжний або звичайний  (Galanthus nivalis)  , які слід викопати вдома на городі, на дачі (якщо там ростуть підсніжники, які були колись викопани  саме в цьому  лісі). Підсніжники різних садових сортов висаджувати в лісі не можна.

Ліс має бути грабовий, ясеновий, дубовий, дубово-грабовий. Бажано ,щоб в цьому лісі ще залишилось мало  підсніжників , або вони колись росли, але були знищені людьми, або  знищені із- за     рубок лісу. Тому в цьому лісі  треба відновити популяцію підсніжників саме на ціх містах з  ціх  підсніжників, які колись були пересаджені з цього лісу    біля дома чи на городі.

У сосновому лісі підсніжники садити не можна. Садити підсніжники потрібно в лісі подалі від людей, від стежок, бажано на верхівці південного схилу пагорба, південного схилу балки у  з 20 квітня по 15 травня. Квіточку не можна відривати від бульби, потрібно садити разом.

Найкраще садити підсніжники  недалеко від мурашника, тому що мурахи є головними розповсюджувачами насіння підсніжників у природі.

Дивись поради як садити підсніжники у лісі http://ecoethics.com.ua/poradi-yak-saditi-pidsnizhniki-u-lisi/

Особливо наголошуємо, садити в лісі слід тільки підсніжники, викопані вдома на ділянці, викопувати в  іншому місті  у лісі для пересадки підсніжники не можна.

Необхідно надіслати фотографії, які відображають як учасник конкурсу викопує підсніжники вдома на ділянці і потім пересаджує їх у ліс.

Підведення підсумків конкурсу

Підсумки конкурсу наприкінці травня 2026 р. будуть розміщені на сайті Київського еколого-культурного центру : http://ecoethics.com.ua/

Буде відібрано 5 найкращих  роботи, автори яких отримають нагороду – мобільний телефон. Подарунок та вітальний лист від організаторів конкурсу буде надісланий поштою на домашню адресу кожного переможця.

Матеріали, які будуть надіслані на конкурс, не рецензуються та не повертаються.

Оргкомітет

19 грудня на черговій 75 сесії Вінницької обласної Ради 8 скликання за поданням Вінницької обласної військової адміністрації та ініціативи Київського екологічного-культурного центру, було оголошено створення 2-х об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення, а саме:

1. Ботанічна пам’ятка природи” Шаргородські квіти” площею – 0,07 га за межами населеного пункту с. Будне, Жмеринського району Вінницької області  для охорони червонокнижних видів рослин астрагалу шорстистоківткового та сну розкритого.

2. Ботанічна пам’ятка природи ” Ладижинське диво” площею – 5,3 га в межах м. Ладижин, Гайсинського району Вінницької області для охорони червонокнижної рослини сна чорніючого.

1.пам,ятка « Орхідеї на Зарічній» площею 0,38 га  в с. Зозуленці для охорони пальчатокорінника м,ясочервоного.

2.пам, ятка « Квіткові схили Кіблича» площею 3,4 га біля м. Гайсин для охорони сна чорніючого.

3. пам, ятка «Ковиловий пагорб» площею 2 га біля с. Чернятка для охорони ковили волосистої.

Подснежники, или галантусы, – это нежные весенние цветы, которые символизируют надежду, возрождение и начало новой жизни. Их белоснежные колокольчики, пробивающиеся сквозь снег, вызывают восхищение своей хрупкостью и в то же время силой. Подснежник – нежный, красивый и самый первый весенний цветок.

Особенности красоты подснежников:

Белоснежные колокольчики:

Цветки подснежников имеют форму поникающих колокольчиков, состоящих из трех внешних и трех внутренних лепестков, часто с зелеными кончиками.

• ·  Нежный аромат:

Цветы подснежников обладают легким, приятным ароматом, который дополняет их визуальную красоту.

• ·  Раннее цветение:

Подснежники одними из первых расцветают весной, часто пробиваясь из-под снега, что символизирует пробуждение природы.

• ·  Символизм:

Подснежники ассоциируются с надеждой, чистотой и возрождением. Их появление после зимы знаменует начало нового цикла.

Этот хрупкий, но стойкий первоцвет, словно оживший символ надежды, пронзает снежный покров, даря миру свою нежную красоту и неповторимый аромат. Подснежник! Милый, чистый, звонкий .
А вы видели, как выглядит подснежник внутри цветка? За тремя длинными лепестками прячутся три миниатюрных хрупких лепестка с зелеными полосками… красиво же?

Почему подснежник так окрестили? Подснежник получил такое название, потому что он растет из-под снега – «под-снежник». Это маленькое растение может выдержать даже десятиградусный мороз.

А научное название цветка – «галантус», что означает молочная капля. Лепестки похожи на капли, а цвет белый, как у молока. С наступлением темноты цветок подснежника закрывается и становится очень-очень похож на каплю молока.

Старинная легенда рассказывает, что однажды старая Зима со своими спутниками Морозом и Ветром решила не пускать на землю красавицу Весну. Но смелый Подснежник вытянулся, расправил лепестки и попросил защиты у Солнца. Солнце заметило Подснежник, согрело землю и открыло дорогу Весне.

Підсніжник, або галантус, – це символ весни, який зачаровує своєю красою. Його ніжні білі квіти, що пробиваються крізь сніг, завжди викликають захоплення. Підсніжники невисокі, до 25 см, з пониклими квітками-дзвіночками, що мають три внутрішні пелюстки з зеленими кінчиками. Вони не лише красиві, а й мають приємний аромат. 

Особливості краси підсніжника:

• Перші весняні квіти:

Підсніжники з’являються одними з перших, як тільки сходить сніг, і сповіщають про прихід весни.

• ·  Ніжні білі квіти:

Квітки підсніжників мають форму пониклих дзвіночків, з трьома внутрішніми пелюстками, що зазвичай мають зелені кінчики.

• ·  Невеликий розмір:

Квіти невеликі, що додає їм тендітності та привабливості.

• ·  Приємний аромат:

Підсніжники мають ніжний та приємний аромат, що робить їх ще більш привабливими.

• ·  Символ надії та відродження:

У народі підсніжник вважається символом надії, весни та пробудження природи.

• ·  Рідкісність:

На жаль, підсніжники занесені до Червоної книги України, що робить їх ще більш цінними та вимагає дбайливого ставлення до цих чудових рослин.

Ніжні підсніжники асоціюються з надією, чистотою, новими починаннями, невинністю та світлом, але також з дивовижними забобонами.

Навіть короткий період цвітіння підсніжників дарує людям радість та красу, нагадуючи про наближення тепла та оновлення природи.

Підсніжник – весняна цибулинна рослина. Ця квітка надзвичайно ніжна з невеликою білою головкою-дзвіночком, невисоким стеблом і довгими вузькими зеленими листками. Аромат   підсніжника дуже тонкий і легкий.

Чому підсніжник так назвали? Підсніжник отримав таку назву, тому що він росте з-під снігу – «під-сніж-ник». Ця маленьке рослина може витримати навіть десятиградусний мороз.

А наукова назва квітки – «галантус», що означає молочна крапля. Пелюстки схожі на краплі, а колір білий, як у молока. З настанням темряви квітка підсніжника закривається і стає дуже-дуже схожа на краплю молока.

Старовинна  легенда розповідає, що одного разу стара Зима зі своїми супутниками Морозом і Вітром вирішила не пускати на землю красуню Весну. Але сміливий Підсніжник виструнчився, розправив пелюстки і попросив захисту у Сонця. Сонце помітило Підсніжник, зігріло землю і відкрило дорогу Весні.

Занесення до Червоної книги та заповідання – єдиний ефективний інструмент охорони диких рослин.

За знищення видів рослин або місць їх зростання передбачено покарання за ст. 90 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Крім цього, дуже важливою є ст. 11 Закону України «Про Червону книгу України», яка дозволяє створювати об’єкти ПЗФ у місцях перебування (зростання) видів тварин і рослин із Червоної книги України. Це, по суті, єдиний юридично підкріплений на сьогодні в Україні аргумент для створення заповідного об’єкта.

Єдина можливість урятувати рідкісні рослини від їхнього повного знищення полягає в тому, щоб заповідати території, де вони могли б почуватися в цілковитій безпеці.

Тому необхідно заносити нові види рідкісних рослин і грибів до Червоної книги.  За законом її перегляд відбувається раз на 10 років. Але закон не забороняє вносити нові види тварин і рослин у будь-який час. так, наприклад, ведмідь і лось були внесені до Червоної книги без очікування десятирічного періоду.

Багато ботаніків вважають, що до Червоної книги потрібно вносити багато нових видів флори, які перебувають у скрутному становищі вже зараз.

Так, ботаніки з Донецького ботсаду  В. Остапко і С.Приходько пропонували внести до Червоної книги 41 вид рослин, які трапляються на Донбасі. Ботаніки з  України та Польші  І.Парнікоза і  З.Целька пропонували внести до Червоної книги вужачку звичайну і гроздовник простий, член Національної комісії з Червоної книги України ботанік В Мельник пропонував внести до Червоної книги копієчник великоквітковий, львівський ботанік Ю. Нестерук вважає, що тільки у флорі Чорногори (один із флористичних районів Карпат) до Червоної книги має бути занесено 58 видів рослин.

Нині в Україні налічується близько 27 тис. видів флори і до Червоної книги України занесено близько 800 видів флори, тобто 2,9 %.  Однак це недостатньо.  До неї терміново потрібно заносити багато видів  рослин ти грибів з степів і корінних лісів (передусім пралісів), оскільки ці природні угруповання зникають насамперед.

Начебто проста і зрозуміла логіка. Але чому така робота не проводиться? Чому для занесення до Червоної книги рідкісних рослин і грибів потрібно чекати 10 років, хоча закон дозволяє їх заносити до Червоної книги щороку?

Тут є дві важливі причини.

По-перше, Міндовкілля, на яке законом покладено ведення Червоної книги, не виявляє жодної зацікавленості в розширенні червонокнижного списку флори і фауни. По суті міністерські чиновники гальмують цю роботу.

По-друге, досить дивна позиція ботанічної секції Національної комісії з питань Червоної книги України, де головну роль відіграє ботанік, академік Я. Дідух. Він вважає, що розширювати Червону книгу не можна і постійно виступає за винесення з неї рідкісних рослин. Свою мотивацію він пояснює абсолютно абсурдно. Злі язики розповідали, що він у колі своїх аспірантів не раз говорив, що якщо Червону книгу розширювати, то чиновникам це не сподобається і вони не будуть нам платити.

Тобто занесення виду рослин до Червоної книги залежить не від того, наскільки цей вид рідкісний, а від абсолютно суб’єктивного погляду Я. Дідуха, заснованого на меркантильному підході. Тобто Червона книга цікавить його тільки під кутом заробляння.

Конкретний приклад. У 2020 р. Я.Дідух і С.Мосякін необґрунтовано пропонували винести з Червоної книги понад 10 рідкісних рослин. Що багатьма було розцінено як кричущий акт вандалізму. У 2021 р. відомий ботанік-природоохоронець, доктор біологічних наук І.Парникоза звернувся до Національної комісії з питань Червоної книги з клопотанням про занесення до Червоної книги вужачки звичайної, в якої за останні 10-15 років знищено понад 90 % її відомих популяцій. І отримав відмову без будь-якої аргументації.

Інститут ботаніки як базова наукова  ботанічна організація  на чолі з Я.Дідухом (чинний директор Інституту ботаніки С.Мосякін там виконує роль меблів) дискредитував себе необґрунтованим виносом рідкісних рослин із Червоної книги і блокуванням внесення до Червоної книги нових видів флори .  Він давно самоусунувся від реальної охорони природи, від роботи із заповідання. Тому необхідно сміливіше брати ініціативу у свої руки й активно пропонувати списки флори для внесення до Червоної книги. Необхідно терміново провести реорганізацію Національної комісії з питань Червоної книги, передавши її назад у підпорідкування  Міндовкілля України та ввівши до її складу тих ботаніків, які реально розуміються на охороні диких рослин і в яких це болить. І такі люди є.

ТОП-10 рідкісних рослин України, яких негайно треба занести до Червоної книги України :

1. Вужачка звичайна. Рідкісна папороть, що зникає у зв’язку з масовим винищенням заплавних лісів. За даними ботаніка І.Ю. Парнікози за останні 10-15 років в Україні було знищено понад 90 % її відомих популяцій;

2. Хвощ великий. Рідкісний вид хвоща. У Київській області в 1999 р. разом із ботаніком В.І. Мельником ми створили пам’ятку природи для охорони хвоща великого у Вишгороді. Завдяки пам’ятці природи популяція хвоща вижила. Більше популяцій хвоща великого в Київській області нам не відомо;

3. Арніка гірська. Зростає в Карпатах. Необґрунтовано була 10 років тому викинута з Червоної книги України. Як цінну лікарську рослину її зараз варварськи експлуатують у Карпатах;

4. Латаття біле . Найгарніша рослина, що зустрічається на водоймах. Масово винищується відпочивальниками. Занесена до регіональних червоних списків 15 областей України та м. Києва. Серед широких мас природолюбів вважається, що латаття біле внесено до Червоної книги – про це в Інтернеті багато різних заміток. Насправді ця думка помилкова – латаття білого в Червоній книзі немає    ;

5. Латаття сніжно-біле.  Також рідкісна рослина, що зустрічається на водоймах. Масово винищується відпочивальниками;

6. Плаун булавовидний. Рідкісний вид плауна, який в останні 10-20 років практично був вибитий на Поліссі завдяки рубкам лісу (він не витримує навіть вибіркових рубок), а також масовому варварському збору для вінків;

7. Гіацинтик блідий. Чарівна весняна квітка, зустрічається на степових ділянках. Занесена до регіональних червоних списків 14 областей України. У Київській області нам відомо тільки два місця її зростання;

8. Ялівець звичайний. Зростає в Карпатах, Криму, Поліссі. Масово знищується під час рубок лісу. У Київській області зустрічається в Тетерівському лісгоспі та НПП « Білоозерський «.

9. Рододендрон жовтий. Дуже красива рослина, що цвіте великими жовтими квітами. Зростає в Житомирській та Рівненській областях. Потерпає від рубок лісу та заготівель як лікарська рослина.

10. Зимолюбка зонтична. Зростає в мішаних, соснових лісах. Постійно зменшує свою чисельність.

2. Хвощ великий. Рідкісний вид хвоща. У Київській області в 1999 р. разом із ботаніком В.І. Мельником ми створили пам’ятку природи для охорони хвоща великого у Вишгороді. Завдяки пам’ятці природи популяція хвоща вижила. Більше популяцій хвоща великого в Київській області нам не відомо;

3. Арніка гірська. Зростає в Карпатах. Необґрунтовано була 10 років тому викинута з Червоної книги України. Як цінну лікарську рослину її зараз варварськи експлуатують у Карпатах;

4. Латаття біле . Найгарніша рослина, що зустрічається на водоймах. Масово винищується відпочивальниками. Занесена до регіональних червоних списків 15 областей України та м. Києва. Серед широких мас природолюбів вважається, що латаття біле внесено до Червоної книги – про це в Інтернеті багато різних заміток. Насправді ця думка помилкова – латаття білого в Червоній книзі немає    ;

5. Латаття сніжно-біле.  Також рідкісна рослина, що зустрічається на водоймах. Масово винищується відпочивальниками;

6. Плаун булавовидний. Рідкісний вид плауна, який в останні 10-20 років практично був вибитий на Поліссі завдяки рубкам лісу (він не витримує навіть вибіркових рубок), а також масовому варварському збору для вінків;

7. Гіацинтик блідий. Чарівна весняна квітка, зустрічається на степових ділянках. Занесена до регіональних червоних списків 14 областей України. У Київській області нам відомо тільки два місця її зростання;

8. Ялівець звичайний. Зростає в Карпатах, Криму, Поліссі. Масово знищується під час рубок лісу. У Київській області зустрічається в Тетерівському лісгоспі та НПП « Білоозерський «.

9. Рододендрон жовтий. Дуже красива рослина, що цвіте великими жовтими квітами. Зростає в Житомирській та Рівненській областях. Потерпає від рубок лісу та заготівель як лікарська рослина.

10. Зимолюбка зонтична. Зростає в мішаних, соснових лісах. Постійно зменшує свою чисельність.

Ми дякуємо Управлінню екології та природних ресурсів Черкаської ОДА,  керівництву  та депутатам Черкаської обласнї ради, Чигиринської міської ради и Гільмязівської сільської ради за підтримку.

За половину 2025 р. КЕКЦ вже створив 16 заповідних об,єктів в 4 областях України.

Ми дякуємо  Управлінню розвитку територій та інфраструктури Вінницької ОДА за підтримку.

Експедиції виявилися дуже вдалими, всього було виявлено  72 місця зростаня рідкісних червонокнижних рослин =

підсніжника 1

сна чорніючого та розкритого  14

брандушки       6

шафрана сітчастого 14

ковили волосистої та  пірчастої 13

горицвіту весняного  6

пальчатокорінника м,ясочервоного  5

рябчика малого та шахового 4

іриса сибірського 2

астрагалу шорстистоквіткового 3

любки дволистої 3

тюльпану дібровного 1

По всіх виявлених місцях підготовлені матеріали для заповідання та ведеться погодження створення заповідних об’єктів з  ОТГ . 8 місць зростання вже погоджені землекористувачами  для заповідання, по іншим ведеться робота.