Згідно Закону України « Про природно-заповідний фонд України « ст. 27«Пам’ятками природи оголошуються окремі унікальні природні утворення … з метою збереження їх у природному стані.» А згідно ст. 28» На території пам’яток природи забороняється … будь-яка інша діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану.»

Тому ця діяльність по зрізаню гілок у заповіданих дерев-пам, яток природи незаконна. Київський еколого-культурний центр( КЕКЦ) вже направив по цьому поводу заяву про злочин у прокуратуру.

Щоб недопустити знаищення вікових заповіданих дерев Київзеленбудом та аферистами, КЕКЦ просить киян при виявленні таких випадків негайно викликати поліцію та знімати аферистів з дерев.( порушена ст. 252 Кримінального кодексу України).

20.12. 24 р. 

                                                      Заява про злочин

      Згідно тендерной документації «Послуги з лікування дерев та підтримки стану об,єктів природно-заповідного  фонду ( за кодом ДК 021:2015,77310000-6- Послуги з озелення територій та утримання зелених насаджень)», яке розроблено та затверджено у 2024 р. Київзеленбудом, планується провести обрізку гілок біля 20 вікових дерев, які є ботанічніми пам, ятками природи місцевого значення.

Згідно Закону України « Про природно-заповідний фонд України « ст.  27«Пам’ятками природи оголошуються окремі унікальні природні утворення … з метою збереження їх у природному стані.» А згідно ст. 28» На території пам’яток природи забороняється  … будь-яка інша діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану.»   Згідно ст. 7 даного Закону « На землях природно-заповідного фонду …забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об’єктів».

Зрізання гілок із вікових дерев-пам’яток природи грубо порушує три  дані статті Закону, бо  призводить  до деградації чи зміни первісного  стану вікових дерев, а також  негативно впливає або може негативно впливати на стан природних  об’єктів ( вікових дерев).Крім цього дані дії  нищать  житла різних видів тварин-птахів, звірів, комах, які можуть  мати у цих гілках гнізда та сховища.Тому роботи, організовані Київзеленбудом по зрізанню гілок на заповіданих  деревах не тільки наносять екологічну шкоду, а і є незаконними. Такі саме роботи по зрізанню гілок на заповіданих деревах Київзеленбуд организовував і  у 2023 р.У зв,язку з чим просимо відкрити крімінальне провадження проти керівництва Київзеленбуду по ст. 252 ККУ « Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду».

З повагою, Заслужений природоохоронець України , директор КЕКЦ  Вл.Борейко

На фото- Звернення  КЕКЦ

Древние деревья известны своей эстетикой, характерным стилем, наличием уникальных отличительных черт и признаков. Стиль этот заключается в безобразии, хаосе, дикости, свободе, ассиметрии и отсутствии гармонии. Это эстетика старой сказки, древнего колдовства, мистерии, Совершенно Иного. Поросшие зеленым мхом, с разнообразными утолщениями на стволе, грубой морщинистой корой, обломанными и сухими ветками,глазницами трухлявых дупел, бусами из грибов-трутовиков, деревья-ветераны поражают нас древним возрастом, высотой и размером кроны, толщиной ствола, уверенностью и мощью.

Эти седовласые, шишковатые, с низко посаженным лбом и вывернутыми наизнанку суставами, согбенные,изогнутые, огромные, причудливые, длиннорукие, деформированные, горбатые, безобразные старики-дубы стоят, ждут и наблюдают столетие за столетием».

Для эстетики древних деревьев характерна строгая изысканность красок — только черные, коричневые, зеленые. Ничего лишнего. Нередко древние деревья похожи на великанов, вышедших из легенд. В других проступают человеческие черты-лики святых угодников, монахов, давно забытых героев. К древним деревьям применимы слова «сверхъестественный, священный, божественный».

Красивы ли древние деревья в нашем обыденном понимании красоты? Разве можно их сравнить с цветущей молодой яблонькой или раскидистой заснеженной елью?

Академик Дмитрий Сергеевич Лихачев предпочитал красоту древних деревьев. В своем трактате «Старые деревья в садах Романтизма» он указывал, что «дуплистость, отмершие ветви скорее украшают дерево, чем

портят его декоративные качества. Старое дерево несет в себе больше индивидуальных черт, чем молодое».

С ним был согласен и профессор-природоохранник Андрей Петрович Семенов-Тян-Шанский, заявивший еще в 1913 году, что «эти богатыри чрезвычайно живописны и в своем величественном угасании».

Возможно был прав английский ландшафтный архитектор Х. Рептон, любивший повторять, что «ученый человек с хорошим вкусом найдет красоту в дереве, которое другие осудят за разложение».

Дикой красотой древних деревьев были поражены многие известные художники —Т. Хэрн, Д. Педдар, Т. Грей, М. Грюневальд, К. Фридрих,

Ю. Клевер, И. Шишкин, А. Саврасов, А. Орловский, Я. Гловацкий, А. Бирштадт, А. Кождоян, запечатлевшие их портреты.

Кажется, эти причудливые деревья-ветераны, низкорослые и высоченные, иссушенные всеми ветрами, с истерзанными ветками, серыми и жесткими как ведьмины волосы, не от мира сего. Их не найти в городах с казарменной эстетикой, в современных парках с их стремлением к пошлости и красивости.

Древние деревья обладают особой, неповторимой красотой, которая часто ассоциируется с мудростью, стойкостью и вечностью. Их внешний вид, с характерными чертами старения, такими как грубая кора, извилистые ветви, порой дупла и наросты, придает им вид сказочных существ или древних мудрецов.

Особенности красоты древних деревьев:

• Уникальные черты старения:

Каждый шрам, трещина, нарост на стволе – это история, рассказанная временем. Деревья, перешагнувшие вековой рубеж, часто имеют причудливые формы, обломанные ветви, мшистые поверхности, что делает их облик неповторимым.

• ·  Эстетика “несовершенства”:

В отличие от привычного представления о красоте, в древних деревьях привлекает “хаос”, ассиметрия, отсутствие гармонии. Это эстетика естественной природы, старой сказки, дикой магии.

• ·  Мощь и величие:

Деревья-великаны, возвышающиеся над землей, поражают своей мощью и уверенностью. Их размеры, толщина ствола, раскидистая крона создают ощущение непреходящей силы и стойкости.

• ·  Связь с историей:

Древние деревья часто становятся свидетелями исторических событий, хранят в себе память о прошлом. Их присутствие в ландшафте напоминает о древних временах и взаимосвязи природы и человеческой истории.

• ·  Вдохновение для искусства:

Древние деревья привлекали внимание художников, поэтов, писателей на протяжении веков. Их образы часто используются для выражения мотивов мудрости, вечности, связи с природой.

Древние деревья напоминают о непреходящей красоте природы, ее способности выживать и адаптироваться к изменяющимся условиям, а также о связи человека и окружающего мира.

Эстетика древних деревьев проявляется в их уникальном, часто асимметричном и “несовершенном” внешнем виде, который вызывает ощущение древности, силы и связи с природой. Старые деревья, покрытые мхом, с морщинистой корой, обломанными ветвями и дуплами, несут в себе “эстетику старой сказки”, “древнего колдовства” и “мистерии”. Их красота не всегда очевидна в общепринятом понимании, но они вызывают уважение и восхищение своей долговечностью и выносливостью.

Характеристики эстетики древних деревьев:

• Асимметрия и хаос:

Ветви могут быть причудливо переплетены, ствол может быть извилистым, а крона может быть неравномерной.

• Морщинистая кора и обломанные ветви:

Эти признаки указывают на возраст и пережитые годы.

• Дупла и утолщения:

Они придают дереву индивидуальность и свидетельствуют о его истории.

• Цветовая палитра:

В основном это оттенки черного, коричневого и зеленого, создающие сдержанную и естественную цветовую гамму.

• Размеры и высота:

Многие древние деревья поражают своими внушительными габаритами, что делает их похожими на великанов из легенд.

Влияние на восприятие:

Древние деревья могут вызывать различные ассоциации: от образов сказочных существ до лиц святых или героев. Их внешний вид часто воспринимается как сверхъестественный, священный или божественный. В них видят не просто растения, а свидетелей истории, способных передать дух времени.

Красота древних деревьев обладает сакральностью .Сакральность красоты древних деревьев заключается в их вековой мощи, «безобразной» эстетике (асимметрия, узловатость, мох), символизирующей свободу и связь времен
. Они воспринимаются как живые свидетели истории, святилища природы и воплощение божественного начала, вызывая трепет, вдохновение и душевное обогащение. Древние деревья — это не только природные объекты, но и культурное наследие, требующее защиты из-за их сакральной, исторической и эстетической ценности.

Сакральность красоты древних деревьев — это не просто эстетика, а глубокая связь времен, где физическая форма становится проводником духовных смыслов.

Эстетика «неправильности» и хаоса
В отличие от современных парков с их «усредненным стандартом» красоты, древние деревья обладают уникальным стилем, основанным на асимметрии, узловатости и причудливости форм. Их обветренные ветви и иссушенная кора воспринимаются как «вызов поверхностному восприятию» — это красота, созданная тысячелетиями борьбы со стихиями.
Ключевые аспекты сакральности:

• Эстетика и уникальность: Древние деревья (липы, дубы, секвойи) обладают уникальным стилем, часто характеризующимся отсутствием гармонии в привычном понимании: грубой морщинистой корой, глубокими дуплами, причудливыми изгибами ветвей, «ликами» в коре, что создает эффект старой сказки и древнего колдовства.
• Символизм и сакральность: Вековые деревья часто ассоциируются с понятием «Священного Древа» (например, Иггдрасиль), являясь картой человеческой души, символом роста, долголетия и божественной силы.
• «Живая история»: Будучи памятниками природы, эти великаны (возрастом от сотен до тысяч лет) служат связующим звеном с «первоначальным Диким лесом» и прошлыми эпохами.
• Связь миров (Мировое Древо): Древние деревья (такие как скандинавский Иггдрасиль или славянский Мировой Дуб) символизируют вертикальную ось мироздания, соединяющую небо (крона), землю (ствол) и подземный мир (корни).
• Обитель духов: Во многих культурах (литовской, кельтской, курдской) считалось, что в старых деревьях воплощаются духи предков или божества.
• Символ бессмертия и мудрости: Дерево Бодхи в буддизме олицетворяет пробуждение, а индуистский Баньян — долголетие и вечность.
• Безмолвные свидетели: Они воспринимаются как хранители истории цивилизаций и «мосты» между прошлым и будущим.
Примеры почитаемых деревьев:
• Мажратут (Туркестан): 1500-летний тутовник, считающийся символом веры и силы природы.
• Оливковые деревья (Афины): Священные «мории», находившиеся под охраной государства как религиозная собственность.
• Священные рощи: Места силы у марийцев, древних греков и славян, где вырубка деревьев считалась тягчайшим грехом.

В заключение:

Эстетика древних деревьев заключается в их способности вызывать сложные эмоции и ассоциации, связанные с возрастом, силой, историей и связью с природой. Это красота, которая выходит за рамки общепринятых представлений и заставляет задуматься о вечном и неизменном.

Одна из проблем древних деревьев состоит в том, что их своеобразная, неповторимая эстетика входит в противоречие с господствующим тривиальным взглядом на красоту деревьев, да и на красоту природы в целом. Такой усредненный стандарт требует отсечения всех «излишеств» при помощи пилы и топора.

Мы должны уважать эстетику древних деревьев.Ведь она создавалась многими веками и даже тысячелетиями. Она — вызов поверхностному человеческому восприятию природы, неумению видеть и ценить красоту в диком и древнем.. Поэтому нельзя с древних  деревьев спиливать  старые, даже сухие ветки, счищать мох или грибы-трутовики. Так можно погубить их особый шарм, их волшебную красоту.

Стародавні дерева відомі своєю естетикою, характерним стилем, наявністю унікальних особливостей і ознак. Стиль цей полягає в нагромадженні старих гілок, хаосі, дикості, свободі, асиметрії і відсутності гармонії. Це естетика старої казки, стародавнього чаклунства, містерії, Абсолютно Іншого. Порослі зеленим мохом,з різноманітними стовщеннями на стовбурі, грубою зморшкуватою корою, обламаними і сухими гілками, очницями трухлявих дупел, намистом з грибів-трутовиків, дерева-ветерани вражають нас давнім віком, висотою і розміром крони, товщиною стовбура,впевненістю і міццю. Преподобний Ф. Кілверт з Англії сказав про них: «Ці сивочолі, шишкуваті, з низько посадженим чолом і вивернутими навиворіт суглобами, зігнуті, вигнуті, величезні, химерні,довгорукі, деформовані, горбаті, потворні старі дуби стоять, чекають і спостерігають століття за століттям».

Для естетики древніх дерев характерна сувора вишуканість фарб – тільки чорні, коричневі, зелені. Нічого зайвого. Нерідко стародавні дерева схожі на велетнів, які вийшли з легенд. В інших проступають людські риси – лики святих угодників, ченців,давно забутих героїв. Про древнє дерево можна сказати: «над-природне, священне, божественне». Чи красиві стародавні де-

рева в нашому повсякденному розумінні краси? Хіба можна їх порівняти з квітучою молодою яблунькою або розлогою засніженою ялиною?

Академік Д.С. Лихачов вважав кращою красу древніх дерев. У своїй праці «Старі дерева в садах Романтизму» він зазначав, що »дуплисті, відмерлі гілки швидше прикрашають дерево, ніж псують його декоративні якості. Старе дерево несе в собі більше індивідуальних рис, ніж молоде». З ним був згоден і професор-природоохоронець А.П. Семенов-Тянь-Шанський, який заявив ще в 1913 році, що «ці богатирі надзвичайно мальовничі в своєму величному згасанні».

Можливо, мав рацію англійський ландшафтний архітектор Х. Рептон, який любив повторювати, що «вчена людина з гарним смаком знайде красу в дереві, яке інші засудять за омертвіння». Дикою красою стародавніх дерев були вражені багато відомих художників – Т. Херн, Д. Педдар, Т. Грей, М. Грюневальд,К. Фрідріх, Ю. Клевер, І. Шишкін, А. Саврасов, А. Орловський, Я. Гловацький, А. Бірштадт, А. Коджоян, які створили їх «портрети».

Здається, ці химерні дерева-ветерани, низькорослі і височенні,висушені усіма вітрами, з понівеченими гілками, сірими і жорсткими, як відьмине волосся, не від світу цього. Їх не знайти в містах з естетикою казарми, в сучасних парках з їх прагненням до впорядкованості.

Стародавні дерева мають особливу, неповторну красу, яка часто асоціюється з мудрістю, стійкістю і вічністю. Їх зовнішній вигляд, з характерними рисами старіння, такими як груба кора, звивисті гілки, часом дупла і нарости, надає їм вигляду казкових істот або древніх мудреців.

Особливості краси стародавніх дерев:

Унікальні риси старіння:

Кожен шрам, тріщина, наріст на стовбурі – це історія, розказана часом. Дерева, що перейшли віковий рубіж, часто мають химерні форми, обламані гілки, мохисті поверхні, що робить їхній вигляд неповторним.

• • Естетика “недосконалості”:

На відміну від звичного уявлення про красу, у стародавніх деревах приваблює “хаос”, асиметрія, відсутність гармонії. Це естетика природної природи, старої казки, дикої магії.

• • Потужність та велич:

Дерева-велетні, що височіють над землею, вражають своєю міццю та впевненістю. Їх розміри, товщина стовбура, розлога крона створюють відчуття неминущої сили та стійкості.

• • Зв’язок з історією:

Стародавні дерева часто стають свідками історичних подій, зберігають у собі пам’ять про минуле.

• • Натхнення для мистецтва:

Стародавні дерева привертали увагу художників, поетів, письменників упродовж століть. Їхні образи часто використовуються для вираження мотивів мудрості, вічності, зв’язку з природою.

Давні дерева нагадують про неминучу красу природи, її здатність виживати і адаптуватися до умов, що змінюються, а також про зв’язок людини і навколишнього світу.

Естетика древніх дерев виявляється в їхньому унікальному, часто асиметричному і “недосконалому” зовнішньому вигляді, який викликає відчуття давнини, сили та зв’язку з природою. Старі дерева, вкриті мохом, з зморшкуватою корою, обламаними гілками та дуплами, несуть у собі “естетику старої казки”, “давнього чаклунства” та “містерії”.

Їхня краса не завжди очевидна у загальноприйнятому розумінні, але вони викликають повагу та захоплення своєю довговічністю та витривалістю.

Характеристики естетики стародавніх дерев:

• Асиметрія та хаос:

Гілки можуть бути химерно переплетені, стовбур може бути звивистим, а крона може бути нерівномірною.

• Зморшкувата кора та зламані гілки:

Ці ознаки вказують на вік та пережиті роки.

• Дупла та потовщення:

Вони надають дереву індивідуальності та свідчать про його історію.

• Палітра кольорів:

В основному це відтінки чорного, коричневого та зеленого, що створюють стриману та природну кольорову гаму.

• Розміри та висота:

Багато древніх дерев вражають своїми значними габаритами, що робить їх схожими на велетнів з легенд.

Вплив на сприйняття:

Стародавні дерева можуть викликати різні асоціації: від образів казкових істот до осіб святих чи героїв. Їх зовнішній вигляд часто сприймається як надприродний, священний чи божественний.

Естетика древніх дерев полягає в їх здатності викликати складні емоції та асоціації, пов’язані з віком, силою, історією та зв’язком із природою. Це краса, яка виходить за рамки загальноприйнятих уявлень і змушує задуматися про вічне та незмінне.

Сакральність краси стародавніх дерев – це не просто естетика, а глибокий зв’язок часів, де фізична форма стає провідником духовних смислів.

Естетика «неправильності» та хаосу

На відміну від сучасних парків з їх «усередненим стандартом» краси, стародавні дерева мають унікальний стиль, заснований на асиметрії, вузлуваті і химерності форм. Їхні обвітрені гілки та висушена кора сприймаються як «виклик поверхневому

сприйняттю» – це краса, створена тисячоліттями боротьби зі стихіями.

Ключові аспекти сакральності:

• Естетика і унікальність: Стародавні дерева (липи, дуби, секвої) мають унікальнийстиль, що часто характеризується відсутністю гармонії у звичному розумінні: грубою зморшкуватою корою, глибокими дуплами, химерними вигинами гілок, «ликами» в корі, що створює ефект старої казки та стародавнього чаклунства.

Символізм і сакральність: Вікові дерева часто асоціюються з поняттям «Священного Древа» (наприклад, Іггдрасіль), є картою людської душі, символом зростання, довголіття та божественної сили.

• «Жива історія»: Будучи пам’ятниками природи, ці велетні (віком від сотень до тисяч років) є сполучною ланкою з «первинним Диким лісом» та минулими епохами.

Зв’язок світів (Світове Древо): Стародавні дерева (такі як скандинавський Іггдрасиль або слов’янський Світовий Дуб) символізують вертикальну вісь світобудови, що з’єднує небо (крона), землю (ствол) та підземний світ (коріння).

• Обитель духів: У багатьох культурах (литовській, кельтській, курдській) вважалося, що у старих деревах втілюються духи предків чи божества.

• Символ безсмертя та мудрості: Дерево Бодхі у буддизмі уособлює пробудження, а індуїстський Баньян – довголіття та вічність.

• Безмовні свідки: Вони сприймаються як охоронці історії цивілізацій та «мости» між минулим та майбутнім.

Приклади шанованих дерев:

• Мажратут (Туркестан): 1500-річний тутовник, який вважається символом віри та сили природи.

• Оливкові дерева (Афіни): Священні «морії», які перебували під охороною держави як релігійна власність.

• Священні гаї: Місця сили у марійців, стародавніх греків та слов’ян, де вирубування дерев вважалося найтяжчим гріхом.

Одна з проблем стародавніх дерев полягає в тому, що їх своєрідна, неповторна естетика входить у протиріччя з пануючим тривіальним поглядом на красу дерев, та й на красу природи в цілому. Такий усереднений стандарт вимагає відсікання всіх «надмірностей» за допомогою пилки і сокири.

Ми повинні поважати естетику древніх дерев. Адже вона створювалася багатьма століттями і тисячоліттями. Вона – виклик поверхневому людському сприйняттю природи, невмінню бачити і цінувати красу в дикому і древньому.

Тому не можна з давніх дерев спилювати старі, навіть сухі гілки, зчищати мох чи гриби-трутовики. Так можна занапастити їхній особливий шарм, їхню чарівну красу.

Фотографії древніх дерев можна побачити в фотогалереях на сайті Київського  еколого-культурного центру  http://ecoethics.com.ua/category/ukrtrees/

http://ecoethics.com.ua/category/eutrees/

Насправді це є справжнісіньким псуванням, спотворенням вікових дерев.

Минулого року місцеві жителі, побачивши аферистів-”лікарів”, які приїхали “лікувати” пилками 500-річний заповіданий дуб Кащенко, викликали поліцію та знімали їх із дерева.

Ще один метод “лікування” вікових дерев у аферистів-вибивання старих цементних пломб із дупел вікових дерев. До речі, в дендропарку “Александрія”, що знаходиться у віданні Нацинальної Академії наук України, старих дерев  лікують  за допомогою загортання дупел цементом. А от київські аферисти за гроші Київзеленбуду такі пломби вибивають із дупел.Бо мабудь знаються на деревах більше ніж академіки.

Однак, це ще не все. Цього року Київзеленбуд знову провів тендер на “лікування” вікових дерев та гроші знову отримали  київські аферисти. Серед жертв було вказано метасеквої та вікові дуби на території Голосіївського національного парку.

Без якогось узгодження з національним парком.  Що загалом є верхом нахабства керівництва Київзеленбуду. Їм мало дерев на своїй території, які вони пиляють чи спотворюють, а тут вони ще полізли до нацпарку.

Проте керівник Голосіївського нацпарку Михайло Глушаниця відреагував жорстко, пообіцявши, якщо аферисти-”лікарі” залізуть на територію нацпарку зі своїми пилками-парк вживе необхідних заходів реагування.

Для тупих і жирних котів Київзеленбуду пояснимо: охорона парку затримає аферистів, конфіскує пилки та складе протоколи,а може ще надере їм жопі, а адвокат парку Юля Рибіцька подасть на Київзеленбуд позов до суду та  блискуче як завжди  виграє його (користуючись нагодою, поздоровляємо  Юлю з її професійним святом -Днем адвокатури).Тему охорони заповіданих вікових дерев від Київзеленбуду та шайки  аферистів цією статтею ми тільки розпочали.Ми бачимо, що пояснювати щось розумне керівництву Київзеленбуду та Департаменту захисту довкілля КМДА  імені Возного марно. Чуваки відчули запах грошей і забули про совість і страх. Тому ми підемо іншим шляхом.Далі  буде.

Але це тільки в тому випадку, якщо дупло постійно  (не один раз на місяць) дезінфікують  спеціальними антибактеріальними розчинами. Якщо  це не відбувається, а дезінфекція дупла проводиться як разова акція, його потрібно обов’язково пломбувати. Особливо виходячи зі специфічних правових та традиційних особливостей, які існують в Україні.

Що ж стосується того, що ці “спеціалісти” за гроші Київзеленбуду ще й вибивають із дупел старих заповідних дерев цементні пломби, то це взагалі потрібно розцінювати не тільки як варварство, що проводить до псування вікового дерева, але і як кримінальний злочин.

З приводу того чому  потрібно закривати дупла цементними  ( краще з церезіту) пломбами.

1.Коли дупла відкриті, туди попадає багато води з дощем і процес гниття деревини йде швидше. Ми проводили дослідження і це встановили.

2.Відкриті дупла часто перетворюються на смітники або туалети.

3.Нерідко в дупла хулігани засовують папір і потім  це підпалюють, що веде до загибелі дерев.

4.Пломбування дупла нагадує пломбування зуба, від чого є явна користь. У відкритих дуплах активо починають рости гриби та пліснява. Пломба в дуплі значно зміцнює стовбур дерева для опору сильному вітру. Наявність відкритого дупла сприяє падінню дерева від вітру.

     5. Згідно постанови КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ 

від 1 серпня 2006 р. № 1045  «Про затвердження Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах» видаленню підлягають аварійні дерева. А к таким деревам відносяться як раз дерева з дуплами. Тому, щоб врятувати дерево від його законного  знищення  комунальниками, дерево потрібно пломбувати, тобто закрити дупло. Тоді юридично дерево перестає бути аварійним.